WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проекти формування здорового способу життя у молодіжному середовищі - Реферат

Проекти формування здорового способу життя у молодіжному середовищі - Реферат


Реферат на тему:
Проекти формування здорового способу життя
у молодіжному середовищі
Аналіз нормативно-правових актів світової спільноти та законодавства деяких країн Заходу щодо сприяння впровадженню здорового способу життя, а також вітчизняного законодавства з зазначеної проблеми дає підстави зробити узагальнення, що світова спільнота дедалі більше виходить з необхідності забезпечення права людини на збереження та зміцнення здоров'я. Це право передбачене Декларацією прав людини, Європейською соціальною хартією та іншими міжнародними документами. Проблема сприяння здоровому способу життя находить своє відображення у ряді спеціальних документів, що приймалися в ході регулярних міжнародних конференцій з проблем пропаганди здорового способу життя. Зокрема, це Оттавська хартія за здоровий спосіб життя, "Аделаїдські рекомендації: Політика у громадському здоров'ї", "Сандстальська угода про здорове довкілля", Джакартська декларація з питань пропаганди здорового способу життя. Вони є логічним продовженням і доповненням один одного і приймалися у зв'язку з розвитком як науково-теоретичного розуміння проблеми, так і усвідомлення широкою громадськістю необхідності активізації практичної діяльності у цьому напрямі і фактично заклали правову основу на міжнародному рівні в цій сфері життєдіяльності.
Основні ідеї, які вони містять, - це чітке усвідомлення того, що основний шлях досягнення максимально можливого здоров'я проходить через впровадження здорового способу життя та створення сприятливого навколишнього середовища, що розуміється у широкому сенсі, як соціально-економічне та фізичне оточення людини.
Інші документи підкреслюють, що лише усвідомлення цих істин як окремими особистостями, так і широкими верствами населення є необхідною, але недостатньою умовою здоров'я. Необхідні конкретні дії з боку урядів щодо забезпечення поінформованості людей (Орхуська конвенція 1998р.); встановлення довірливих стосунків між населенням та органами охорони здоров'я та фахівцями задля контролю за станом свого здоров'я, упередження захворювань та планування здоров'я (Амстердамська декларація 1994р.); запобігання поширенню та ліквідація інфекційних захворювань (програми імунізації та вакцинації населення 1991 р.); боротьба з поширенням неінфекційних хвороб (програма СІНДІ 1987 р.); викорінення шкідливих звичок та зменшення шкоди від ризикової поведінки (Європейський план дій щодо боротьби з споживанням тютюну 1987 р., Законодавча стратегія для звільнення Європи від паління, Мадридська хартія по боротьбі з споживанням тютюну 1988 р., Європейська хартія щодо алкоголю 1995 р., рекомендації щодо здійснення політики та стратегій ВООЗ/ЮНЕЙДС з профілактики та боротьби з хворобами, що передаються статевим шляхом 1997 р.); інвестицій у сферу охорони здоров'я (реформування системи охорони здоров'я) та довкілля, а також розвиток інфраструктури здорового способу життя та програми контролю щодо шкідливостей (Веронська ініціатива 1999 р., GMP 1991 р.).
У розвинутих країнах Заходу (Українським інститутом соціальних досліджень в межах українсько - канадського проекту "Молодь за здоров'я" зроблений детальний аналіз, зокрема, як це організовано в Канаді та Великобританії) сприяння здоровому способу життя є цілим напрямом правової та практичної діяльності. Причому ця діяльність направляється спеціальними документами та багатьма програмами (Хартія за пропаганду здорового способу життя - у Великобританії, програми обміну голок та зменшення шкідливостей і таке інше - у Канаді тощо).
Досвід з прийняття законодавчо-нормативних актів країнами світової спільноти вказує також на важливе значення законодавчого забезпечення активної участі громадськості - окремих осіб, громад та громадських організацій, впровадження принципу субсидіарності, надання широких можливостей місцевим органам влади у прийнятті відповідних програм і нормативних актів.
Сприяння здоров'ю та здоровому способу життя визначене законодавством України як один з основних напрямів державної політики охорони здоров'я, який передбачає необхідність здійснення багатосекторальної діяльності, залучення до неї держави, громади, некомерційних та комерційних неурядових організацій та індивідуумів. Пріоритети цієї діяльності в Україні в цілому співпадають з пріоритетами у цій сфері, визначеними Основами політики досягнення здоров'я для всіх у 21 столітті у Європейському регіоні (більш детально це викладено у розділі 1). До них належать завдання щодо полегшення здорового вибору відносно харчування, фізичних вправ, сексуального життя; зменшення шкоди, що спричиняється алкоголем, речовинами, що зумовлюють залежність, і тютюном; забезпечення здорового середовища шляхом створення багатосекторальних механізмів, які дозволяють зробити більш здоровими житло, школи, робочі місця та населені пункти; створення безпечних та сприятливих фізичних, соціальних та економічних умов життя з метою забезпечення здоров'я молоді тощо. Далі в цьому розділі викладено аналіз основних складових законодавства України, що забезпечують реалізацію політики сприяння здоров'ю та формування здорового способу життя, зокрема серед дітей та молоді.
Концепція здорового способу життя як засобу збереження і поліпшення здоров'я населення не є новою для України. Вона розроблялася ще за часів СРСР, а також з початку 90-х років уже в незалежній Україні1. Наявність певного позитивного досвіду у цій сфері діяльності констатувалася на Міжнародній конференції з первинної медико-санітарної допомоги, що відбулася в Алма-Аті 1978 року. Нормативно-правове поле у сфері сприяння впровадженню здорового способу життя ґрунтувалося як на законодавчих актах та рішеннях Уряду, так і на постановах КПРС. Зокрема, у другій половині 80-х років було прийнято ряд рішень щодо боротьби з пияцтвом. Під тиском партійних та комсомольських органів (керівних органів єдиної молодіжної організації) створювалися товариства тверезості. Але ці заходи, що нерідко набували викривлених форм, були не стільки ефективними, скільки привернули увагу до проблеми індивідуальної відповідальності за власне здоров'я та необхідності впровадження нових стратегій з метою поліпшення здоров'я населення.
Нормативно-правова база галузі охорони здоров'я, що, безумовно, пов'язана з проблемами здорового способу життя, вже не раз підлягала перегляду: з прийняттям Конституцій 1936, 1978, 1996 років, "Основ законодавства України" 1992 року та інших законів. На даний період проведені аналіз та первинна експертиза більш ніж двох тисяч нормативних актів Уряду України з охорони здоров'я, починаючи з 1919 року2. Складені і видані переліки діючих наказів МОЗ УРСР та МОЗ України і тих, що втратили чинність, перелік наказів МОЗ СРСР, які застосовуються в Україні, перелік наказів колишнього МОЗ СРСР, що втратили чинність (або не застосовуються) на території України3.
Нові підходи у сфері охорони здоров'я лягли в основу Комплексної програми профілактики захворювань і формування здоровогоспособу життя населення, що була затверджена постановою Ради Міністрів України від 7 грудня 1989 р. № 305. Її виконання розраховувалося до 2000 року. Подібні програми розроблялися і впроваджувалися на рівні відомств та адміністративних територій, підприємств та організацій4. Їх виконання стримувалося відсутністю необхідного фінансування, а подальша трансформація українського суспільства призвела до появи інших законодавчо-нормативних документів у цій сфері діяльності. Наприклад, Законом "Про фізичну культуру і спорт", прийнятим у грудні 1993 р. визначалося, що Держава створює умови для правового захисту інтересів громадян у сфері фізичної культури і спорту, розвиває фізкультурно-спортивну індустрію та інфраструктуру, заохочує прагнення громадян зміцнювати своє здоров'я, вести здоровий спосіб життя. І основними напрямами впровадження фізичної культури є фізкультурно-оздоровча діяльність, фізичне виховання та розвиток масового фізкультурно-спортивного руху. Але цим та іншими законами врегульовувалися окремі сфери життєдіяльності і частина з них торкалися лише певних аспектів здорового способу життя.
Окремого законодавства про сприяння здоровому способу
Loading...

 
 

Цікаве