WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Тероризм у світовому масштабі і проблеми дотримання прав людини. Як боротися з тероризмом та як зменшити його рівень? - Реферат

Тероризм у світовому масштабі і проблеми дотримання прав людини. Як боротися з тероризмом та як зменшити його рівень? - Реферат

можливість дій через Економічну і Соціальну Раду; остання своїм рішенням в 1985 р. заснувала Комітет з економічних, соціальних і культурних прав.
Кожний комітет складається із експертів (в комітетах з прав дитини і проти тортур - по 10, в решті - по 18 чоловік); до нього не може входити більше чим по одному представнику від держави; враховується справедливе географічне розташування і представництво різних форм цивілізації та основних правових систем.
Держави-учасниці пактів і конвенцій взяли на себе зобов'язання регулярно представляти до відповідного комітету (безпосередньо або через Генерального секретаря ООН) доповіді про стан справ у галузі прав людини і про ті заходи, які вживаються з метою прогресу в їх реалізації. Комітет вивчає доповіді, обговорює їх на своїх засіданнях і надсилає державам свої зауваження до них.
Існують також і регіональні органи та форми контролю. До них слід віднести Європейську Конвенцію про захист прав людини і основних свобод, схвалену 4 листопада 1950 р. в рамках Ради Європи, яка діє лише стосовно держав, які є членами цієї Ради. Відповідно до ст. 19 Конвенції створено Європейську Комісію з прав людини і Європейський суд з прав людини, які наділені повноваженнями по розгляду скарг як держав, так і окремих осіб. Будь-яка держава-учасниця може направити в Комісію скаргу про те, що інша сторона порушує положення Конвенції. Комісія правомочна розглядати також скарги окремих осіб, недержавних організацій і групи осіб про порушення їх прав учасниками Конвенції. Але скаргирозглядаються лише в тому разі, якщо держава, проти якої вона подана, визнала подібну компетенцію Комісії. Поступово всі члени Ради Європи визнали компетенцію не лише Комісії, але й Суду.
Комітет міністрів Ради Європи розглядає скарги лише у випадку, коли вони не були передані до Європейського суду з прав людини. Справи до цього суду передаються як Комісією, так і державами-учасницями.
Створений на основі Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод контрольний механізм був значною мірою результатом компромісу, оскільки в роки його створення члени Ради Європи ще не були готові до того, щоб відмовитися від частини своїх суверенних прав, переведення національної системи захисту прав людини на вищий рівень і надання окремому індивіду права на прямий доступ в Суд. Нині такі умови вже склалися.
Члени Ради Європи 11 травня 1994 р., прийняли протокол № 11 до Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, який надавав індивіду, недержавним організаціям і групам осіб можливість спрямовувати скарги (петиції) безпосередньо до Суду. Цей протокол набрав чинності з жовтня 1997 р. після того, як всі держави-учасниці підписали і ратифікували його. Згідно з цим протоколом Європейська комісія з прав людини ліквідується і єдиним органом стає Суд. Для розгляду справ Суд створює комітети із трьох суддів, палати з семи суддів і великі палати з сімнадцяти суддів. Питання про прийнятність справ вирішується комітетом із трьох суддів. Викликано це тим, що потік скарг постійно зростає, особливо у зв'язку із зростанням членів Ради Європи, і комітети мають можливість оперативно і ефективно вирішувати питання про допустимість індивідуальних скарг. Самі ж справи вирішуються палатами. Великі палати обговорюють найважливіші питання інтерпретації
Конвенції, а також справи, передані їй на вимогу сторін-учасників суперечки.
Європейський суд з прав людини не скасовує і не змінює рішень національних судів, а виносить нові. Він розглядає тільки ті справи, де звинуваченою стороною є держава, а не особа або група осіб. Необхідна умова розгляду справи - використання скаржником усіх національних засобів захисту, доступних в країні, і подання позову упродовж шести місяців після винесення вироку. Не приймаються до розгляду скарги: анонімні, ідентичні тим, які були раніше розглянуті; вивчені іншими міжнародними органами з прав людини; ті, які не мають відношення до положень Європейської конвенції з прав людини.
Скарга має подаватися на мові оригіналу (перекладати на англійську чи французьку не потрібно!). До неї в обов'язковому порядку додаються рішення всіх національних судових інстанцій. Після реєстрації позову Європейський суд надсилає запит про факти порушення прав людини урядові держави, який повинен упродовж місяця дати на нього відповідь. І, залежно від відповіді, справа або залагоджується, або передається для подальшого розгляду в Суді. Строк розгляду справи - в середньому 3-5 років. Після остаточного рішення Суду Комітет Міністрів Ради Європи визначає суму відшкодування для позивача. При цьому слід відзначити, що для громадян все це - безкоштовно, оскільки витрати на роботу Суду оплачує держава, роблячи внески в Раду Європи.
За останні п'ять років в Європейський суд з прав людини з України звернулося більше 7 000 фізичних і юридичних осіб. Це є свідченням, з одного боку, складної соціально-економічної ситуації в країні, а з іншого - красномовною констатацією того факту, що українська судова система поки що далека від досконалості. Та й правова підготовка наших співвітчизників не завжди на потрібному рівні. Адже, наприклад, до Європейського суду в Страсбурзі звернулися шахтарі Донбасу, сподіваючись таким чином "вибити" заборгованість по заробітній платі за декілька років. Але відомо, що подібні скарги Європейський суд з прав людини не розглядає.
Рішення Суду обов'язкові для держав-учасниць, і за їх виконанням наглядає Комітет міністрів Ради Європи. Отже, створений відповідно до Європейської конвенції і протоколу № 11 механізм є, по суті, наднаціональною владою. Його створення поставило перед
державами-членами Ради Європи вимогу перегляду колишнього стереотипного уявлення щодо абсолютизації державного ! суверенітету. Рішення суду, маючи значення прецеденту, чинять значний вплив на формування і розвиток доктрини європейського права. Ними в повсякденній практиці керуються судові органи держав-учасниць. Члени Ради Європи постійно коректують своє .законодавство і адміністративну практику під впливом рішень Суду. Відкидаючи законність національних судових рішень, Європейський суд спонукає держави переглядати чинне законодавство і практику його
Loading...

 
 

Цікаве