WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Тероризм у світовому масштабі і проблеми дотримання прав людини. Як боротися з тероризмом та як зменшити його рівень? - Реферат

Тероризм у світовому масштабі і проблеми дотримання прав людини. Як боротися з тероризмом та як зменшити його рівень? - Реферат

позбавлення волі і недопущення свавілля, або ст. 19, в якій положення про право кожної людини на вільне вираження свого погляду супроводжується конкретними поясненнями змісту цього права, і разом з тим, встановленням певних обмежень.
В узагальненому вигляді такий підхід сформульований у ст. 2 Пакту, згідно з якою кожна держава-учасниця зобов'язується поважати і забезпечувати всім особам, що перебувають у межах її території та під її юрисдикцією, права, визнані в цьому Пакті, а також, якщо це ще не зроблено, вжити необхідні законодавчі та інші заходи для здійснення цих прав. і В іншому Пакті - про економічні, соціальні і культурні права - зобов'язання держав-учасниць сформульовано з урахуванням об'єкта регулювання і реальних умов: "Вжити в максимальнихмежах наявних ресурсів заходи до того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами".
Відповідно до положень міжнародних договорів склалася певна система міждержавних органів, наділених функціями міжнародного контролю за діяльністю держав у сфері забезпечення прав людини.
Одним з таких органів є Комітет з прав людини, утворений на підставі Пакту про громадянські і політичні права та Факультативного протоколу до нього. Він наділений правом приймати і розглядати повідомлення від фізичних осіб про порушення тією чи іншою державою їх прав, викладених у Пакті.
Відповідно до ст. 4 Факультативного протоколу про будь-яке таке повідомлення Комітет повідомляє державу, яку звинувачують у порушенні прав людини, і яка має упродовж шести місяців надати письмові пояснення, котрі роз'яснюють її позицію і повідомити про заходи, яких може бути вжито. Але ця процедура може відбутись лише у тому разі, якщо громадянин доведе, що ним вичерпано всі внутрішньодержавні способи захисту своїх прав, і якщо заява не є анонімною.
Виходячи з принципу суверенітету держави і недопустимості втручання у її внутрішні справи, Комітет не має права приймати рішення, які до чогось зобов'язують державу. Він лише розглядає отримані матеріали і про результати сповіщає державу і зацікавлену особу. Однак сам факт скарги, сама процедура розслідування і розгляду носять компрометуючий характер, тому держави прагнуть не тільки не доводити до розгляду, урегулювавши всі проблеми такої скарги, але нерідко ліквідують причини, котрі призвели до скарги. У цьому важливу роль відіграють виступи членів Комітету та їхній аналіз ситуації в країні. Скарги відіграють важливу роль у регулярних звітах, які надають держави-члени Комітету. Оцінка доповідей ураховує й індивідуальні скарги.
Важливу роль у забезпеченні і захисті прав людини відіграє ООН. Згідно зі ст. 55 її статуту вона сприяє "загальному поважанню і дотримуванню прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії".
Для здійснення цих функцій у сфері прав людини Генеральна Асамблея у відповідності зі ст. 22 Статуту ООН створює у разі потреби різні допоміжні органи. Деякі з них створюються аЬ пос, інші є постійними або функціонують упродовж тривалого часу.
Згідно із Статутом ООН рівну з Генеральною Асамблеєю відповідальність за виконання функцій Організації в галузі прав людини несе Економічна і Соціальна Рада, котра працює під керівництвом Асамблеї.
Нею в 1946 р. була створена Комісія ООН з прав людини, яка сьогодні складається з представників 53 держав. Члени комісії обираються Економічною і Соціальною Радою (ЕКОСОР) на три роки. Комісія з прав людини збирається на щорічні сесії тривалістю шість тижнів і ухвалює свої рішення більшістю голосів присутніх членів. Комісія займається будь-якими порушеннями прав людини, якщо вони носять масовий або брутальний характер. Тут діє відкрита процедура розгляду ситуацій у сфері прав людини незалежно від того, чи є ця держава учасником договору чи ні. Як і Комітет, Комісія не має права вживати будь-яких заходів щодо держави, але сам факт обговорення питання в рамках ООН, прийняття осудливої резолюції утворює несприятливу для держави атмосферу.
Допоміжним органом ООН з прав людини є Підкомісія з попередження дискримінації і захисту меншин. У складі Секретаріату ООН функціонує Центр з прав людини. У грудні 1993 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію про заснування посади Верховного комісара ООН з прав людини. На нього покладено відповідальність за діяльність ООН у сфері прав людини в рамках загальної компетенції, повноважень і рішень Генеральної Асамблеї ООН, ЕКОСОР і Комісії з прав людини. Верховний комісар призначається Генеральним секретарем ООН і затверджується Генеральною Асамблеєю терміном на чотири роки з можливістю одного повторного переобрання. Він має керуватися Загальною декларацією прав людини 1948 р., іншими основоположними міжнародно-правовими актами, має виходити з того, що всі права людини - громадянські, культурні, економічні й політичні - є унікальними, взаємозв'язаними і взаємозалежними. Верховний комісар має щорічно надавати доповіді Комісії з прав людини ООН, а через ЕКОСОР - Генеральній Асамблеї ООН. За різними оцінками, ООН щорічно отримує від ЗО до 40 тис. скарг про порушення прав людини.
На підставі резолюції Генеральної Асамблеї ООН за № 428 засновано посаду Верховного комісара ООН у справах біженців. Він обирається Генеральною Асамблеєю за поданням Генерального секретаря ООН терміном на три роки, виконує обов'язки по наданню міжнародного захисту біженцям та подає Генеральній Асамблеї щорічну доповідь. Роль Верховного комісара останніми роками значно зросла у зв'язку із збільшенням кількості біженців із різних регіонів, охоплених міжетнічними, міжрелігійними і міжнаціональними конфліктами.
Окремі конвенції передбачали створення спеціальних органів. Серед них: Комісія з прав людини - на основі Пакту про громадянські і політичні права; Комітет з прав дитини - на основі Конвенції з прав дитини; Комітет з ліквідації расової дискримінації - на основі Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації; Комітет проти тортур - на основі Конвенції проти тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність видів поводження і покарань. Пакт про економічні, соціальні і культурні права не передбачив спеціального органу, але застеріг
Loading...

 
 

Цікаве