WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Тероризм у світовому масштабі і проблеми дотримання прав людини. Як боротися з тероризмом та як зменшити його рівень? - Реферат

Тероризм у світовому масштабі і проблеми дотримання прав людини. Як боротися з тероризмом та як зменшити його рівень? - Реферат


Реферат на тему:
"Тероризм у світовому масштабі і проблеми дотримання прав людини. Як боротися з тероризмом та як зменшити його рівень?"
ПЛАН
1. Боротьба з тероризмом у світі
2. Проблеми дотримання прав людини і тероризм
3. Боротьба з тероризмом в Україні
Список використаної літератури
1. Боротьба з тероризмом у світі
У міжнародних конвенціях відсутнє визначення тероризму, але в договорах щодо запобігання і покарання за окремі види тероризму, а саме: Конвенції про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів, від 14 грудня 1973 р., Міжнародній конвенції по боротьбі із захопленням заручників від 17 грудня 1979 р., Конвенції про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден від 16 грудня 1970 р., Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства від 10 березня 1998 р., учасницею яких є Україна, визначено основні риси тероризму.
Особливості злочину "тероризм" полягають у тому, що це злочинне діяння особи, групи осіб чи недержавних організацій, спрямоване на примушення фізичних та юридичних осіб, органів влади, держави або міжнародної організації вчинити необхідні для терориста дії або бездіяльність шляхом застосування або погроз застосування насильства з використанням різноманітних засобів, включаючи зброю масового ураження, отруйні сильнодіючі, радіоактивні речовини, вибухівку, вогнепальну і холодну зброю, вплив на комп'ютерні системи.
В умовах глобалізації міжнародних відносин боротьба з тероризмом тільки в національних рамках виявляється малоефективною. Потрібні об'єднані зусилля держав на парламентському, урядовому та суспільному рівнях. Експерти визнали як одну з провідних політику НАТО в боротьбі із сучасним тероризмом, основні напрями якої були започатковані на Паризькому саміті в листопаді 2002 року, а також висловили своє переконання, що Стамбульський саміт, який проходитиме під гаслом "Проектуючи стабільність", виробить перспективні та відповідальні напрями діяльності НАТО у боротьбі з цією глобальною небезпекою.
Сьогодні з міжнародним тероризмом необхідно боротися не аматорськими, а комплексними методами - на системному, міжнародному рівні. Нині стало цілком зрозуміло, що не тільки одна країна не може самотужки протистояти такому явищу, як тероризм, а й групи країн. Постала необхідність координації зусиль на рівні міжнародних організацій. НАТО у цьому розумінні є найефективнішим механізмом боротьби з міжнародним тероризмом.
Настав час утворити певну структуру швидкого реагування, яка б налічувала кілька десятків тисяч солдат і була добре підготовлена, сучасно озброєна та працювала на випередження, не допускаючи будь-яких проявів тероризму. Ця структура покликана убезпечувати населення від терористичних акцій та заходів, які призводять сьогодні до загибелі десятків тисяч людей.
Міжнародний тероризм - це форма силового зіткнення цивілізацій в умовах глобалізованого світу. Передусім ідеться про протистояння іудейської та мусульманської цивілізацій як найбільш радикальних і агресивних. У цю боротьбу втягується і християнська цивілізація, особливо її католицька та протестантська гілки. Втім, православні народи також не залишилися осторонь, найпаче враховуючи розширення зони військових конфліктів на іракську територію. У війні в Іраку беруть участь військові контингенти з православних країн, зокрема Болгарії та України. Не можна забувати і про інтереси таких цивілізацій, як буддійська чи архаїчно-природних культів, характерна для країн Африки і деяких ареалів Азії та Латинської Америки.
Отже, тероризм завжди спрямований проти широкого кола людей. Відповідно, суб'єктом терористичного злочину є індивіди, які діють особисто, а не від імені держави. Для кваліфікації діяння як тероризму обов'язково потрібна особлива суб'єктивна сторона злочину, зокрема мета - саме примушування фізичних і юридичних осіб, органів влади, держав та міжнародних організацій до прийняття вигідних для терористів дій або бездіяльності. При визначенні складу злочину "тероризм" потрібно враховувати всі особливості цього тяжкого злочину, які набули визнання в міжнародних стандартах співробітництва держав у боротьбі з тероризмом. Чіткі положення кримінального законодавства щодо тероризму не тільки забезпечують запобігання йому, достатнє і справедливе покарання за цей злочин, а й гарантують дотримання законності і верховенства права та запобігання використанню зазначеного законодавства з будь-якою незаконною метою для порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Застосування в юридичній практиці такого визначення складу злочину створило б серйозну загрозу для громадян України, а також інших осіб, які перебувають на її території.
Відсутність у новому законі чіткого визначення самого поняття "тероризм", надто широкий перелік діянь, які можуть бути віднесені до категорії "терористичні акти", не дає підстав говорити про дотримання Україною міжнародних стандартів щодо права на особисту недоторканність, закріпленого в ст. 9 Загальної декларації прав людини та ст. 9 і 15 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Цей стандарт закріплено і в ст. 29 Конституції України.
2. Проблеми дотримання прав людини і тероризм
Під час протистояння тероризму є важливим дотримання прав людини. Тому важливе значення мають міжнародні механізми захисту прав людини.
Міжнародні пакти про права людини та інші договори (конвенції) не тільки проголошують ці права, а й передбачають комплексну систему забезпечення та захисту зафіксованих в цих актах та у внутрішньодержавному законодавстві прав і свобод.
Суттєва відмінність пактів і ухвалених на їх основі документів від Загальної декларації прав людини полягає втому, що вони спрямовані на те, щоб максимально гарантувати проголошені права. Для прикладу можна послатися на норми, вміщені в ст. 9 Пакту про | громадянські і політичні права, де загальні формулювання ("кожна І людина має право на свободу та особисту недоторканність"; "нікого не може бути піддано свавільному арешту чи утриманню під вартою") доповнюються конкретними приписами відносно законної процедури

 
 

Цікаве

Загрузка...