WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади - Реферат

Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади - Реферат

відповідна інформація передається урядом постійній комісії з фінансово-бюджетних питань. Такі комісії (комітети) існують практично в усіх парламентах. Крім інформації загального характеру, ці комісії можуть збирати більш конкретні відомості про виконання державного бюджету.
Водночас майже в усіх країнах перевірку бюджетних видатків та ряд інших дій у фінансово-бюджетній сфері здійснюють спеціальні органи. Їхня діяльність доповнює відповідну роботу самого представницького органу та його структур. Як правило, ці органи називаються рахунковими палатами. В цілому ряді країн вони формуються парламентом або за його участю.
У Бельгії і Люксембурзі членів рахункових палат обирає парламент (нижня палата). В Австрії голову рахункової палати обирає нижня палата парламенту, а інших її членів призначає президент. У Нідерландах і Чехії всі відповідні призначення робить глава держави за рекомендацією нижньої палати парламенту. В Росії посада голови рахункової палати має заміщуватися за рішенням нижньої палати, а посади її членів - нарівно кожною з палат парламенту. В Естонії і Литві державного контролера оби-рає парламент за поданням президента. У Польщі голову верховної палати контролю обирає нижня палата парламенту за згодою верхньої. У Сло-ваччині й Угорщині парламент обирає голову відповідного органу, а в Сло-венії - всіх його членів. У тих країнах, де склад рахункових палат та інших подібних органів формує виконавча влада, вони звичайно перебувають у тісному зв'язку з парламентом.
Обсяг компетенції рахункових палат у різних країнах неоднаковий. Певною мірою різняться навіть повноваження цих органів щодо контролю за виконанням державного бюджету. Звичайно вони здійснюють попередній, допарламентськийконтроль. В інших випадках їхній контроль має, по суті, післяпарламентський характер.
Так, у Бельгії і Люксембурзі рахункова палата перевіряє фінансово-бюджетний звіт уряду, який після цього передається з її зауваженнями до парламенту. В Австрії, Іспанії та Італії рахункова палата безпосередньо доповідає парламенту про порушення, які мали місце в ході виконання бюджету. У ФРН міністр фінансів звітує перед парламентом про всі бюджетні прибутки і видатки, після чого його звіт перевіряє рахункова палата. В Португалії парламент розглядає звіт уряду про бюджет. Потім звіт передається на контроль рахунковій палаті. В усіх країнах у разі виявлення порушень чи зловживань парламент може завжди поставити питання про відповідальність конкретних осіб або уряду в цілому.
У країнах Центральної і Східної Європи, а також у тих, що утворилися на терені колишнього СРСР, відповідні органи здійснюють контроль не тільки за виконанням державного бюджету, а й за управлінням об'єктами державної власності. У Польщі до завдань верховної палати контролю віднесено підготовку і подання звіту щодо реалізації національного плану соціально-економічного розвитку. Найчастіше здійснюється до парламентський контроль.
Свої особливості має парламентський контроль за виконанням бюджету в Скандинавських країнах і Фінляндії. Тут парламенти з урахуванням своєї партійно-фракційної організації обирають від трьох (в Ісландії) до два-надцяти (у Швеції) ревізорів. Тим самим забезпечується участь у відповідній контрольній діяльності опозиційних партій. Свої доповіді ревізори переда-ють до парламенту або до його постійної комісії з фінансово-бюджетних пи-тань. У разі схвалення рекомендацій парламенту уряд зобов'язаний на на-ступній сесії інформувати представницький орган про вжиті заходи.
У Великобританії фінансовий звіт уряду спочатку розглядає спеціальна посадова особа - генеральний контролер і ревізор. Ця посадова особа призначається прем'єр-міністром за резолюцією нижньої палати парламенту і здійснює свої повноваження від її імені. З метою забезпечення незалежності генерального контролера і ревізора від уряду законодавче встановлено, що він може бути усунутий з посади тільки за поданням обох палат парламенту. Такий порядок визначений і для тих, хто займає посади суддів вищих судів. Характерно, що в Нідерландах члени рахункової палати також прирівнені до суддів щодо порядку їх звільнення з посади, а в Іспанії та ФРН рахункової палати користуються незалежністю судів.
Що ж до генерального контролера і ревізора Великобританії, то го-ловним завданням його є аналіз фінансових звітів міністерств та державних установ. За результатами цього аналізу періодично готується доповідь гене-рального контролера і ревізора у спеціальному комітеті палати громад - комітеті публічної звітності. Цей комітет виконує ті самі функції, що й постійні комісії з фінансово-бюджетних питань в інших парламентах. Комітет публічної звітності вивчає доповідь генерального контролера і ревізора і може деякі з найскладніших питань виносити на розгляд палати громад. Близькі або подібні процедури контролю за урядовою діяльністю у фінансово-бюджетній сфері встановлені і в інших англомовних країнах з парламентарними формами правління.
У США головною особою у сфері контролю за відповідною діяльністю органів виконавчої влади є генеральний контролер, якого призначає президент з "поради і згоди" сенату. У кінці кожного фінансового року він подає конгресу доповідь. Водночас генеральний контролер має право консультувати конгрес з приводу тих чи інших статей державного бюджету на наступний рік.
Характеризуючи відносини між законодавчою і виконавчою владою у фінансово-бюджетній сфері, слід вказати на можливість так званого утри-мання коштів - відмови президента повністю або частково виконувати бю-джет, прийнятий конгресом. Таким правом президент США за конституцією не наділений, але іноді він вдається до відповідних дій на практиці.
У 70-і роки XX ст. подібна практика була законодавче обмежена. Згідно з існуючим на сьогодні положенням, президент, якщо він вирішив, що певна частина бюджетних асигнувань не повинна витрачатись, зобов'язаний звернутися до конгресу із спеціальним посланням про зміну в бюджеті. Якщо протягом 45 днів конгрес не прийме відповідного закону, бюджетні кошти мають бути витрачені. Президент може також ставити питання про продовження строків реалізації тієї чи іншої статті бюджету, а конгрес шля-хом прийняття однією з його палат резолюції може вимагати невідкладного її виконання. Все це допомагає збалансувати взаємовідносини законодавчої і виконавчої влади за змістом положень основного закону.
Loading...

 
 

Цікаве