WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми розвитку цивільного законодавства України - Курсова робота

Проблеми розвитку цивільного законодавства України - Курсова робота

ст. 12 Арбітражно-процесуального кодексу України право давати роз'яснення арбітражним судам з питань практики застосування законодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері, надано Вищому арбітражному суду України.
Питання щодо правової природи постанов Пленуму Верховного Суду України є дискусійним в юридичній літературі. На думку одних вчених, ці постанови є тлумаченнями норм права, мають офіційний характер і є складовими тих норм, які тлумачаться; в силу цього вони набувають значення джерела права.
Більшість цивілістів вважають, що правова норма і її тлумачення - явища різного роду. Якщо тлумачення визнавати частиною тієї норми, яка підлягає тлумаченню, то тим самим відкривається можливість зміни норми шляхом її тлумачення.
Відсутність єдиної думки з цього питання обумовлюється й діяльністю Верховного Суду України, який інколи встановлює, по суті, правила нормативного характеру, хоча не є нормотворчим органом. Так, в п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначається, що володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Але ж існує спеціальна норма ЦК України, яка передбачає умови звільнення від відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки. В цій нормі називаються дві виключні підстави:
непереборна сила і умисел потерпілого (ст. 450).
Зазначимо, що у відповідності до ст. 147 Конституції України право офіційного тлумачення законів надано Конституційному Суду України.
Керівні роз'яснення Верховного Суду України з питань застосування чинного законодавства при розгляді окремих категорій цивільних справ е обов'язковими для всіх судів України. Серед останніх постанов назвемо такі: "Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 p. № 4; "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 p. № 20; "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 25 грудня 1996 p. № 13.
Постанови Пленуму Верховного Суду публікуються в окремих збірниках і в періодичних юридичних виданнях ("Вісник Верховного Суду України", "Право України", "Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної і судової практики", "Юридичний вісник", "Закон і бізнес" та ін.).
Серед постанов Пленуму Вищого арбітражного суду України і роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України наведемо наступні: "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про підприємництво"" від 6 серпня 1997 p. № 02/5/276; "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про банкрутство" від 18 листопада 1997 р. № 02/5/444.
Постанови Пленуму Вищого арбітражного суду та роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України публікуються в спеціальному виданні "Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду Украї-ни", а також в наведених вище виданнях.
Отже, судова і арбітражна практика мають важливе значення в тлумаченні, удосконаленні і застосуванні цивільного законодавства.
Дія цивільних законів
Для правильного застосування правової норми в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати:
- чи діє ця норма на момент її застосування (дія закону в часі);
-чи підлягає вона застосуванню на даній території (дія закону у просторі);
- чи поширюється ця норма на конкретну особу (дія закону щодо кола осіб).
Дія закону в часі. Дія цивільно-правових норм у часі починається з моменту вступу їх у силу і продовжується до моменту, коли вони втрачають правову силу у встановленому законом порядку. Визначення моменту вступу в дію конкретного нормативного акта має велике практичне значення, оскільки за загальним правилом нормативні акти не мають зворотної сили, тобто їх дія поширюється лише на ті конкретні правовідносини, які виникли після вступу закону в дію.
У відповідності зі ст. 94 Конституції України, закон вступає в силу через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Порядок набуття чинності законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів визначений Указом Президента України від 10 червня 1997 р. "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" (зі змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента від 4 грудня 1997 p.).
У відповідності зі ст. З Указу Президента "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 3 жовтня 1997 p. (зі змінами від 21 травня 1998 p.), нормативно-правові акти, то видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в цих актах не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності.
Держава гарантує кожному громадянинові право знати свої права та обов'язки. В ст. 57 Конституції України прямо передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у встановленому законом порядку, є не чинними.
Офіційними друкованими виданнями, в яких публікуються закони і підзаконні нормативні акти, є "Відомості Верховної Ради України", "Офіційний вісник України", газети "Урядовий кур'єр" і "Голос України".
Нормативні акти уряду також публікуються в "Збірнику урядових нормативних актів України" та в "Зібранні законодавства України". Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України в періодичних юридичних виданнях.
Як вже зазначалося, після набрання чинності закон діє на майбутній час. Тому при появі нового закону попередній зберігає свою чинність по відношенню до тих фактів, які виникли протягом часу, коли він діяв. Як виняток в самому законі можебути зазначено, що він (або окремі його положення) поширює свою дію на правовідносини, які виникли і до його прийняття, тобто закону може бути спеціально надана зворотня сила.
Так, у ст. 5 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 9 грудня 1963 р. "Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільно-процесуального кодексів Української РСР" передбачається, що встановлені ст. ст. 45-60 ЦК України правила про наслідки недійсності угод поширюються на угоди, визнані недійсними після введення в дію Кодексу, незалежно від того, коли ці угоди було укладено.
Дія закону в просторі. Нормативно-правові акти, в тому числі і цивільно-правові, діють на всій території України. Закони, нормативні акти міністерств та відомств, центральних органів управління - також діють на всій території країни, а акти місцевих органів - на території відповідної області (міста, району).
В окремих випадках у законах і в інших нормативних актах може бути передбачено, що вони підлягають
Loading...

 
 

Цікаве