WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми розвитку цивільного законодавства України - Курсова робота

Проблеми розвитку цивільного законодавства України - Курсова робота

юстиції областей і міст Києва та Севастополя.
Постановами уряду затверджені такі важливі нормативні акти, як "Статут залізниць" (6 квітня 1998 р.), "Порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" (25 травня 1998 p.).
На рівні відомств прийняті такі акти, як "Типовий договір оренди державного майна (19 квітня 1996 p.), "Порядок посвідчення договорів відчуження земельних ділянок" (б червня 1996 p.), "Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб" (9 червня 1998 р.).
До підзаконних актів, в яких можуть міститися норми цивільного права, відносяться і рішення та розпорядження нормативного характеру місцевих органів влади. Голови місцевих державних адміністрацій, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають рішення, які стосуються питань, пов'язаних з правилами ведення торгівлі в даній місцевості, оренди нежилих приміщень тощо. Так, розпорядженням Київ-ської міської державної адміністрації від 17 червня 1998 р. "Про заходи щодо реалізації в м. Києві молодіжної житлової політики" визначається порядок створення молодіжних житлово-будівельних кооперативів, умови укладання кредитних угод про інвестування у житлове будівництво. В межах адміністративного району це розпорядження є обов'язковим для виконання.
До нормативних актів цивільного законодавства відносяться також затверджені відповідними державними органами управління примірні статути кооперативних та інших громадських організацій.
Нормативні акти Союзу РСР та Української РСР. У відповідності з Законом України від 12 вересня 1991 p. "Про правонаступництво України" і Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на тери-торії України окремих актів законодавства Союзу РСР" закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою УРСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України, а акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, діють на території республіки до прийняття відповідних актів законодавства України за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України2.
В числі цих актів великий масив складають підзаконні нормативні акти. Серед них: "Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення" і "Положення про поставку товарів народного споживання" (затверджені Радою Міністрів СРСР і чинні з 1 серпня 1988 p.); "Правила про договори підряду на капітальне будівництво" (затверджені РМ СРСР 26 грудня 1986 p.); "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народною споживання за кількістю" (затверджена Державним арбітражем СРСР 15 червня 1965 p.); "Примірний статут житлово-будівельного кооперативу" (затверджений постановою РМ УРСР 30 квітня 1985 p.).
Норми міжнародного права і міжнародні договори. Законом України від 11 грудня 1991 р. "Про дію міжнародних договорів на території України" встановлено, що "укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину на-ціонального законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства". Коли такий порядок не встановлено, пріоритет, згідно з нормами міжнародного права, мають норми міжнародних договорів.
Це положення прямо підкреслено в ст. 4 Закону України "Про підприємства в Україні": "Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою встановлені інші правила, ніж ті, що містять законодавство про під-приємства, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди".
В проекті нового ЦК України передбачається, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм ділового обігу, тобто правилом поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері підприємництва і не суперечить цивільному законодавству або договору. З певним застереженням можна вести мову про використання звичаєвих правил вже сьогодні. Так, ст. 149 Кодексу торговельного мореплавства України передбачає, що за відсутності угоди сторін щодо тривалості часу вантажних робіт, розміру плати перевізнику за простій, розмір винагороди за дострокове закінчення розвантаження ви-значається відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному порту.
Крім вертикальної системи зв'язку нормативних актів (тобто класифікації нормативних актів за їх юридичною силою) цивільне законодавство має і так звану горизонтальну систему. Принципом її побудови є виокремлення і групування актів щодо того та іншого предмета регулювання (відносини по передачі майна у власність, тимчасове користування, по наданню послуг, виконанню робіт тощо).
За дією ознакою можна виділити такі складові частини цивільного законодавства, як транспортне законодавство, законодавство страхове, торговельне, будівельне, орендне, про інтелектуальну власність та ін.
Так, транспортне законодавство, як сукупність нормативних актів, визначає основні правові, економічні і організаційні засади діяльності транспорту, правовий статус транспортних організацій, їх взаємовідносини з клієнтурою, умови перевезення, організацію безпеки руху на транспорті тощо. Серед нормативних актів цієї категорії можна назвати: "Повітряний кодекс України"
(1993); "Кодекс торговельного мореплавства України"
(1994); закони України "Про транспорт" (1994), "Про залізничний транспорт" (1996), а також - "Статут автомобільного транспорту" (1969); "Статут залізниць" (1998). На кожному виді транспорту діють окремі прави-ла перевезення. Оновлюючи транспортне законодавство, Кабінет Міністрів України затвердив "Правила надання послуг пасажирам автомобільного транспорту" (18 лютого 1997 p.), "Порядок обслуговування громадян заліз-ничним транспортом" (19 березня 1997 p.), а Міністерство транспорту України "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом" (14 жовтня 1997 p.), "Порядок і умови організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом" (21 січня 1998 p.).
Страхове законодавство регулює відносини між страховиками (страховими компаніями) і страхувальниками щодо захисту майнових прав і інтересів громадян та юридичних осіб у випадку настання певних подій. Серед основних нормативних актів цієї категорії назвемо: Закон України "Про страхування" (1996); "Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті" (14 серпня 1996 р.); "Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (28 вересня 1996 р.); "Положення про порядок проведення діяльності страховими посередниками" (18 грудня 1996 р.); "Положення про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування" (13липня 1998 p.);
окремі положення про порядок і умови державного обов'язкового страхування - військовослужбовців, працівників МВС, прокуратури, суддів, митників, депутатів та ін.
Торговельне законодавство. Окрім Закону України "Про захист прав
Loading...

 
 

Цікаве