WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Норми, правила та законодавче забезпечення рекламної діяльності в Росії, США і країнах Західної Європи - Реферат

Норми, правила та законодавче забезпечення рекламної діяльності в Росії, США і країнах Західної Європи - Реферат

рішень антимонопольного органу.
Стаття 22 Закону зобов'язує виробників і поширювачів реклами вимагати від рекламодавців, діяльність яких підлягає ліцензуванню, подання ліцензії, якщо йдеться про рекламування цієї діяльності.
Кримінальний кодекс Російської Федерації передбачає кримінальну відповідальність (ст. 15, 228):
o за рекламування друкованої, фотографічної та відеопродукції порнографічного характеру;
o за введення в оману засобами реклами щодо споживчих якостей продукції.
Законодавство Сполучених Штатів Америки розглядає рекламу не як реальну (чинну) пропозицію щодо продажу, а як заяву про намір продати певний товар чи надати послуги за зазначеними в рекламі цінами.
У судових випадках рекламне оголошення, каталог, прейскурант, публічна комерційна пропозиція розглядаються не як намір про продаж, а саме як пропозиція щодо продажу. Враховуючи це, в США складати рекламне звернення потрібно так, аби з нього чітко випливало, що воно є лише наміром, а не реальною пропозицією. Вважається, що при цьому доречні посилання типу "лише протягом одного дня", "доки є в наявності", "першим десяти покупцям" тощо.
У зв'язку з рекламною діяльністю американська концепція гарантійних зобов'язань розглядає три види гарантій:
o висловлені, тобто такі, які реально заявлені або передані від імені рекламодавця;
o нав'язані чинним законодавством (вважаються наявними за даних обставин без додаткового про це повідомлення);
o статутні (такі, що випливають із статутних норм).
З огляду на зазначені концепції гарантій вітчизняні підприємці у рекламній діяльності на території США мають бути уважними й обережними. Реклама, яка зазначає, що продукт має певні властивості, може розглядатися судом як запевнення про факт, тобто висловленою гарантією.
Нагляд за правомірністю реклами здійснює Федеральна торговельна комісія США (ФТК). Вона неодноразово змушувала давати спростування або так звану коригуючу рекламу в тих випадках, які вважала особливо оманливими.
Характерним прикладом є політика ФТК щодо компанії "Вар-нер-Ламберті", що виробляє засіб для полоскання рота "Лістерин" за рецептурою, що залишалася незмінною з 1879 р. [12]. Майже століття, протягом 1879-1972 pp., "Лістерин" рекомендувався як гарний засіб від простуди та обкладання горла. Але в 1972 р. ФТК видала розпорядження про припинення такої реклами в майбутньому і наказала компанії-виробнику зробити коригуючу рекламу, щоб у споживачів не складалося враження, що "Лістерин" є ліками для горла та ротової порожнини. Компанія погодилася зупинити подальшу рекламу, але відмовилася від здійснення коригуючої. Справа була передана до суду, який підтримав позицію ФТК.
Велика увага в законодавстві США приділяється захисту авторських прав у рекламі. Американці вживають термін "копірайт" - право на тиражування (поширення) авторських робіт самим автором або уповноваженою ним особою.
Законодавчий "Акт про копірайт" 1976 р. встановлює ознаки і правові засади того, що в Україні називають "авторське і суміжні права". Особливість цього закону така: копірайт охороняє тільки форму виразу авторської ідеї або твору. Наприклад, на аркуші паперу може бути описаний винахід. Винахід і все, що пов'язано з його реалізацією та використанням, захищає патентне законодавство. А копірайт в описаному випадку захищає лише форму опису винаходу.
Один з американських судів, захищаючи авторські права, вирішив, що "...реклама може бути оригінальною творчою роботою, яка є об'єктом копірайту. На рекламу поширюється копірайтна охорона, навіть якщо в ній замало оригінальності й творчості".
Стаття 404 "Акта про копірайт" передбачає, що повідомлення про копірайт надає охорону всім частинам колективної роботи за винятком реклами, розміщеної від імені інших осіб. Наведене ілюструє постанова одного з американських судів: "...видавець газети не може претендувати на копірайтну охорону індивідуальних реклам, опублікованих у газетах, через відсутність на цих рекламах повідомлення про копірайт, навіть якщо повідомлення було загалом належно розміщене в газеті" [12, с. 192].
Радіореклама також не вимагає згадки про копірайт, оскільки радіореклама, як і телереклама, не вважається публікацією роботи, що лежить в її основі. Але, згідно зі ст. 401 "Акта про копірайт", тексти реклами, яка передається по радіо, мають містити повідомлення про копірайт.
Згідно зі ст. 402 "Акта про копірайт", повідомлення охороняє звукозапис саме як звукозапис (як форму виразу твору), але не роботу, що лежить в основі звукозапису.
У рекламній діяльності в США необхідно враховувати й особливості використання торгових знаків і фірмових найменувань у рекламі. Використання чужого товарного знака в рекламі вважається логічним і законним кроком - виробник певної продукції має право інформувати громадськість про те, що його вироби
комплектуватимуться чи функціонуватимуть з продукцією, яка охороняється товарним знаком іншого виробника [12, с. 194].
Проте вважається недоречним використання чужого товарного знака, якщо відповідний виріб іншої фірми "схований" всередині товару, що рекламується.
У порівняльній рекламі можна використовувати фотографію виробу конкурента, але при цьому потрібно зазначати точні відомості про власника торгового знака, зображеного на фотографії. До речі, згідно з українським законодавством, порівняльна реклама заборонена взагалі. Використання чужого товарного знака у порівняльній рекламі забороняється, коли таке використання може ввести споживачів в оману щодо джерела, ідентичності чи спонсорства продукту рекламодавця. Не вважається введенням в оману пряме порівняння продукту конкурента з виробом, що рекламується. Щоправда, якщо під час порівняння наводиться неправдива інформація, то на цій підставі на конкурента можна подати позов до суду.
Посилання на товарний знак конкурента допустиме також у контексті надання історичної довідки про свої товари та послуги.
Згідно з американськими поняттями, порівняльна реклама, доки порівняння правдиве, є добросовісною конкуренцією і відповідає чинному законодавству.
Підсумовуючи питання про використання чужих товарних знаків у рекламі, доречно навести пораду 1.1. Дахна: "...в США краще не чіпати чужий зареєстрований чи навіть незареєстрований товарний знак, що претендує на статус "видатного" (famous)" [12, с. 197].
Вітчизняним підприємцям варто було б знати, "...як дядько Сем бореться з фальшивою рекламою, бодай тому, ...що недоречно набивати синці там, де цього можна уникнути" [12, с. 201]. Історично склалося так, що США є країною англосаксонської системи права (common law}. Підвалиною федерального законодавства США, спрямованого на боротьбу з фальшивою рекламою, є "Акт Ленхема" 1947 р.
Суть "common law" щодо фальшивої реклами полягає втому, що забороняється видавати чужі товари за свої. В разі судового розгляду позивач повинен доводити суду наявність збитків у результаті фальшивої реклами. Вважається можливим подання позову типу "class action" (класова дія) проти рекламодавця фальшивої реклами, який ніби подається від імені усіх чесних підприємців. Такий підхід
певним чином розв'язує проблему доведення
Loading...

 
 

Цікаве