WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Об'єкти і суб'єкти податкових правовідносин - Реферат

Об'єкти і суб'єкти податкових правовідносин - Реферат

Об'єкти і суб'єкти податкових правовідносин
Об'єкти податкового права можна об'єднати в одне поняття - матеріальні блага фізичних і юридичних осіб, з яких в установленому законом порядку стягуються податки. У вужчому розумінні - об'єктами податкових правовідносин. є доходи (прибутки), вартість визначених товарів, окремі види діяльності платників податків, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних та фізичних осіб, передача майна, додана вартість продукції, робіт і послуг та інші об'єкти. Отже, об'єктом податкових правовідносин є все те, з приводу чого між суб'єктами податкових правовідносин формується певний правовий зв'язок.
"Суб'єктом податкового права може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єктивних прав і обов'язків".
Суб'єктами податкових правовідносин є держава (органи влади, які встановлюють та регулюють механізм оподаткування), державні податкові органи (податкові адміністрації), платники податків.
Платники податків і зборів (обов'язкових платежів)
У фінансовому праві найбільш традиційною є класифікація платників податків на юридичних і фізичних осіб. Але такий поділ не враховує різноманітності реальних проявів у галузі регулювання податків і зборів. Багато податків і зборів передбачають змішаного платника. Ним можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Крім того, виділяється також група платників, які не мають статусу юридичної особи2.
Таким чином, платник (суб'єкт) податку - це фізична чи юридична особа, а також група осіб без статусу юридичної особи, на яку згідно із законодавчими актами покладено обов'язок сплачувати податки та інші обов'язкові платежі. Юридичною особою вважається організація, яка має у власності, господарському веденні чи оперативному управлінні відокремлене майно, може від свого імені прид-бавати і здійснювати майнові і особисті немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем у суді.
Платники податків наділені певними правами та обов'язками. Законодавче визначення обов'язків платників податків міститься в ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", прав платників податків - у ст. 10 Закону.
Обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів)
Одним із головних обов'язків платників податків є вчасна сплата їх у встановлених розмірах. Крім цього платники повинні:
1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання протягом термінів, встановлених законами;
2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів);
3) сплачувати належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;
4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписувати акт про проведення перевірки.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або після його скасування. У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків та зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України.
Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) або після його скасування, а також у разі смерті платника.
Права платників податків і зборів (обов'язкових платежів)
Платники податків та зборів (обов'язкових платежів) мають право:
1) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги з оподаткування в порядку, встановленому законами України;
2) одержувати і ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;
3) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їхніх посадових осіб.
Оскарження рішень податкових органів можуть здійснюватись шляхом:
- звернення зі скаргою до вищестоящої державної податкової адміністрації;
- звернення із заявою до арбітражного суду.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", скарги на дії посадових осіб державних податкових адміністрацій подаються в ті державні податкові адміністрації, яким вони безпосередньо підпорядковані.
Скарга подається в письмовій формі на ім'я керівника вищестоящої державної податкової адміністрації до державної податкової адміністрації, яка прийняла оскаржуване рішення. Протягом трьох днів скарга має бути зареєстрована і надіслана адресатові разом із документами, необхідними для розгляду.
Звертатися із скаргою можна також безпосередньо у вищестоящу державну податкову адміністрацію, при цьому до неї потрібно додавати рішення та документи, необхідні для розгляду.
Рішення, прийняте за результатами розгляду поданої скарги, може бути оскаржене у вищестоящій державній податковій адміністрації протягом місяця з моменту ознайомлення з ним керівника.
Склалась така думка, що скарги до арбітражних судів можуть подаватися тільки після оскарження у вищестоящій інстанції, тобто має бути доарбітражне урегулювання спору. Насправді ж із чинного законодавства не випливає обов'язковість підприємств і організацій оскаржувати його у вищестоящій державній податковій адміністрації перед тим, як звертатись до арбітражного суду із заявою про визнання недійсним рішення податкової інспекції.
Чинне законодавство не передбачає винятків щодо поширення позовної давності на вимоги про визнання недійсними актів державних органів. Тому до подібних позовів застосовується загальний строк позовної давності - три роки.
Позовна заява до арбітражного суду має відповідати вимогам ст. 54 АПК України і відповідно містити:
- назву суду, до якого подається заява;
- назви сторін (позивача та відповідача) і їхні поштові реквізити;
- визначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці (тобто ставиться питання про повернення списаної у безакцептному порядку суми);
- зміст позовних вимог;
- викладення обставин, на яких грунтуються позовні вимоги (визначення документів, які підтверджують позов;
обгрунтований розрахунок сум; законодавство, наоснові якого подається позов);
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
Відповідно до ст. 56 АПК України позивач при подачі позову повинен надіслати відповідачеві копію заяви і копії документів, які до нього додаються, за умови, якщо їх немає у відповідача. Мито сплачується в такому порядку: якщо позивач звертається до арбітражного суду з вимогою про визнання недійсним акта державної податкової адміністрації і не ставить при цьому питання про повернення із бюджету списаних у безакцептному порядку сум, то такий позов має не майновий характер і державне мито сплачується згідно з підпунктом б пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", тобто в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; якщо позивач ставить вимоги про визнання недійсним акта державної податкової адміністрації і одночасно ставить питання про повернення з бюджету стягнених у безспірному порядку сум, то такі позови водночас мають майновий і немай-новий характер і їх належить обкладати державним митом за ставкою, визначеною підпунктами а і б пункту 2 статті З названого Декрету, тобто в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян плюс 5% від ціни позову.
Як у скарзі до вищестоящої державної податкової адміністрації, так і в заяві до арбітражного суду платник податків (ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні") має право вимагати відшкодування збитків (включно з очікуваним та нестриманим доходом), заподіяних у результаті виконання вказівок, які містяться в рішенні державних податкових адміністрацій.
Поряд з державними податковими адміністраціями, платниками податків - суб'єктами податкових правовідносин є також податкові представники або податкові агенти (фізичні та юридичні особи, які згідно з податковим законодавством зобов'язані від імені платника податків розрахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб чи інші збори та платежі). Наприклад, згідно із ст. 9 "Порядок обчислення податку" Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" нарахування, утримання і перерахування податку здійснюються підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів.
Loading...

 
 

Цікаве