WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Об’єкти правової охорони промислової власності - Реферат

Об’єкти правової охорони промислової власності - Реферат

власності або пов'язані з ним права. Таким чином, рішення суду щодо призначення експертного дослідження в справі має бути зрілим і обумовлюватися чітким усвідомленням предмету спору, пов'язаної з ним аргументації сторін, що сперечаються, та необхідністю застосування спеціальних знань.
Відповідно до вимог чинного господарського процесуального законодавства, суддя має можливість призначити експертне дослідження як під час безпосереднього розгляду судової справи, так і в процесі підготовки до нього.
Учасники господарського процесу мають право запропонувати суду питання, які потребують роз'яснення судовим експертом, а також можуть до початку проведення судової експертизи заявити експерту відвід.
Якщо ж суддя призначить експертне дослідження в процесі підготовки справи до розгляду, це або взагалі зробить неможливим дотримання прав сторін, або значно його ускладнить. До того ж суддя, перш ніж прийняти рішення про призначення експертизи, має зорієнтуватися в суті спірного питання, усвідомити в чому полягає його предмет, на чому базуються доводи сторін, а також зрозуміти межі тієї допомоги, яку він може отримати від експерта.
На мій погляд, успішне вирішення всього комплексу зазначених завдань є можливим лише за умови, коли пов'язані з ними питання будуть з'ясовані саме в процесі розгляду справи. Отже, є підстави говорити про те, що призначати експертне дослідження доцільніше безпосередньо в ході судового засідання. Тим більше, що саме на цій стадії суд зможе забезпечити повне й неупереджене дотримання прав обох сторін щодо проведення експертизи, сформувати з цього приводу свою власну думку, а також вислухати можливі заперечення сторін щодо особи експерта.
Відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу", судово-експертну діяльність в Україні здійснюють науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я, а також експертні служби Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Служби безпеки. Крім того, відповідно до вимог названого закону, судово-експертна діяльність може здійснюватись на підприємницьких засадах, на підставі ліцензії, а також громадянами. При цьому закон визначає, що Міністерство юстиції має вести Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян.
Отже, відповідно до чинного законодавства, проведення експертного дослідження може бути доручене досить вузькому колу осіб.
Відомо, що останнім часом експертні дослідження з питань, пов'язаних з інтелектуальною власністю, проводять у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз. Слід визнати, що таке розширення сфери використання спеціальних знань державною спеціалізованою установою є напрямком перспективним і корисним, оскільки добре відомо, що цей інститут проводив експертні дослідження завжди на високому рівні.
Однак, враховуючи, що використання спеціальних знань у галузі промислової власності є відносно новим напрямком діяльності інституту, мені як судді до вирішення питання про призначення експертизи хотілося б мати більш чітку уяву про осіб, які входять до штату експертної установи або залучаються до участі у проведенні експертиз; який вони мають досвід практичної роботи та за яким фахом; чи виконували вони раніше обов'язки експертів; чи проходили атестацію та чи включені до Реєстру судових експертів.
Зазначена інформація є корисною для суду за будь-яких умов, тим більше, що він обов'язково має звернути свою увагу на ці питання, оцінюючи висновки експерта як один із доказів у справі.
Визначаючи коло питань, суд має уникати постановки питань правового характеру, тобто тих, на які він повинен відповісти сам.
Наприклад, такі поняття, як умови надання правової охорони знаку для товарів і послуг, або умови надання правової охорони винаходу та його патентоздатність мають подвійний зміст. По-перше, правовий, оскільки вони тягнуть за собою відповідні правові наслідки; по-друге, суто спеціальний, оскільки для з'ясування характеру складових частин зазначених понять частіш за все потрібні спеціальні знання.
Така ситуація часто призводить до того, що суд лише дублює висновок експерта, в якому вже зазначено, що винахід або знак для товарів та послуг, відносно яких виник судовий спір, не відповідають умовам патентоздатності й умовам надання правової охорони.
Отже, суд, формулюючи для експерта питання, які стосуються умов надання правової охорони тому чи іншому об'єкту промислової власності, не повинен запитувати, чи відповідає цей об 'єкт таким умовам, оскільки саме на це питання він має відповісти сам. На мій погляд, у цьому випадку суд може запитати експерта лише про можливу наявність ознак, з якими закон пов'язує існування підстав для визнання охоронного документа недійсним.
Суд має сформулювати питання таким чином: чи є ознаки, які можуть вказувати на те, що заявлене до охорони позначення або не має розрізняльної здатності; або є загальновживаним як позначення товарів та послуг певного виду; або є оманливим чи таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар, або надає послугу тощо та запропонувати експертові назвати ці ознаки.
Доречно згадати, що чинне процесуальне законодавство передбачає можливість для обговорення кола питань, які потребують експертного вирішення, безпосередньо в ході судового засідання. Отже, демократичною і корисною для справи є така ситуація, коли суд пропонує учасникам судового засідання поставити перед експертом свої запитання у письмовому вигляді, обговорити їх за участю самого експерта, визначити, чи належать вони до його компетенції, і лише після цього прийнятивласне рішення про призначення експертного дослідження, в якому остаточно сформулювати питання для експерта.
У зв'язку з участю експерта в судовому процесі постає ще одне досить цікаве питання. Йдеться про те, що господарське процесуальне законодавство не розрізняє поняття "спеціаліст" та "експерт". Разом з тим, на практиці трапляються випадки, коли суд приходить до висновку про недоцільність призначення судової експертизи, однак вважає за необхідне вислухати думку спеціаліста з того чи іншого питання.
В такому випадку, не виходячи за межі чинного процесуального законодавства, суд, на мій погляд, може залучити до участі в справі спеціаліста у відповідній галузі знань, викликати його в судове засідання та за безпосередньою участю інших учасників судового процесу з'ясувати коло питань, що виникли.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", прийнятий Верховною Радою України 28.12.94.
2. "Економіка підприємства".:Підручник.-В 2т. Т1 /За редакцією С.Ф.Покропивного.- К.: Вид-во "Хвиля-Прес", Донецьк: Мале підприємство "Поиск". Т-во книголюбів, 1995.-400с.
3. "Парижська конвенція з охоронипромислової власності" від 20.3.1883.
4. "Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні", затверджене Указом Президента України від 18.09.92 №479/92.
5. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", прийнятий Верховною Радою України 15.12.93
6. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки", прийнятий Верховною Радою України 15.12.93
7. Додаток до "Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом товарів, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані в створенні ядерної зброї", затверджено Кабінетом Міністрів України від 12.03.96 № 302
8. Закон України "Про авторське право та суміжні права", прийнятий Верховною Радою України 23.12.93
9. "Инструкция о порядке работы по продаже лицензий и оказанию услуг типа инжиниринг", затверджено наказом Госкомвинаходу Ради Міністрів СРСР від 26.01.70 №11.
10. "Инструкция по государственной экспертизе заявок на регистрацию товарных знаков", затверджено головою Госкомвинаходу СРСР 06.03.80.
11. Наказ Фонду державного майна України, Державного комітету з питань науки і технологій "Про затвердження Порядку експертної оцінки нематеріальних активів" N 969/97 від 27.07.95, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 1995 р. за N 292/828.
12. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.63 зі змінами та доповненнями.
Loading...

 
 

Цікаве