WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Значення поділу володіння на незаконне добросовісне та незаконне недобросовісне - Реферат

Значення поділу володіння на незаконне добросовісне та незаконне недобросовісне - Реферат

манципації.
Посідання припинялося:
1.фізичною загибеллю речі;
2.юридичною загибеллю речі(вилучення її з цивільного обігу);
3.втратою посесором одного з правових елементів посідання(фактичного володіння річчю або наміру вважати її своєю).
Крім того, посідання припинялося зі смертю посесора. Його спадкоємці повинні були знову відтворити й обгрунтувати весь склад посідання для себе.
3. Захист посідання
Посідання захищалося за допомогою преторських інтердиктів. Такий захист називався посесійним, або інтердиктним. Його особливістю було те, що володілець мав довести лише факт посідання і факт його порушення. Оскільки при цьому посилання на право не допускалося, то й доводити правову підставу посідання не було потреби.
Цим посесійний захист істотно відрізнявся від петиторного захисту, за допомогою якого захищалося право власності.
Петит орний захист був складнішим, оскільки тут необхідно було довести наявність законних підстав виникнення права власності в особи, яка зверталась за таким захистом. При цьому обов'язок доказування лежав на стороні, яка стверджувала, що в неї є право.
Посесійним захистом користувалися як власники, так і фактичні володільці. Це зумовлювало ще одну особливість захисту посідання. Законне володіння мало ніби подвійний захист - посесійний як посідання, а за потреби петит орний як право власності. Незаконне володіння, а також володіння прекариста, заставодержателя, секвестрарія подвійного захисту не мало.
Інтердикти поділялися надва основні види:
1) інтердикти про утримання посідання(retinendae possessionis);
2) інтердикти про повернення насильно чи таємно втраченого посідання(recuperandae possessionis).
У свою чергу інтердикти про утримання наявного посідання поділялися на interdictum uti possedetis(утримання посідання нерухомими речами) і utrubi(утримання посідання рухомими речами).
Обидва ці інтердикти мали заборонний характер. У їх формулах містилась пряма заборона претора не застосовувати насильство - vim fieri veto. Вони мали "подвійний" характер: захист посідання міг одержати і той, хто звернувся до претора по допомогу, і той, проти кого інтердикт був спрямований.
До інтердиктів про повернення втраченого посідання належали:
1) undi vi. Інтердикт, що надавався юридичному володільцю нерухомістю, насильно позбавленого посідання.
Цей інтердикт був наказом, зверненим тільки до однієї сторони - правопорушника, в якому приписувалося повернути потерпілому неправомірно захоплену річ.
2) de precario. Інтердикт, що надавався особі, яка передала річ іншій особі у безплатне і тимчасове користування.
Якщо той, хто одержав річ прекарно, відмовлявся повернути її за першою вимогою власника, йому надавався інтердикт.
Висновки
З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:
З явищ культурного життя цієї епохи особливе значення має розвиток римського права. Основним джерелом права залишалися закони Дванадцяти таблиць. Однак законодавство не обмежилося тільки рамками виданих XII Таблиць.
Римське право найдавнішого періоду відрізнялося строгістю, формалізмом. Особлива увага була приділена врегулюванню відносин, зв'язаних з рухом майна і правом приватної власності, що розглядалося як повне панування власника над об'єктом права.
У римському праві поняття володіння мало подвійне значення:
1) самостійний правовий інститут, не залежний від права власності;
2) одна з правоможностей власника.
У першому значенні мають на увазі саме володіння, посідання, а в другому - jus posidendi - право володіння. У римському праві розрізняли різні види володіння.
Законне володіння - це передусім володіння власника і так зване похідне володіння. У деяких випадках володільці чужих речей отримували самостійний володільницький захист. Таке фактичне володіння чужою річчю називалось похідним володінням, хоч насправді це було не володіння, а держання, і лише через необхідність таких держателів наділили самостійним правовим захистом і прирівняли держателів до володіння.
Законний володілець мав право на володіння річчю. Володілець, який фактично володів річчю, вважав і ставився до неї як до своєї, але не мав права володіти нею, - це незаконне володіння. Воно не мало правового титулу і ґрунтувалось лише на факті. Незаконне володіння поділялося на добросовісне і недобросовісне.
Незаконне, але добросовісне володіння мало місце, якщо володілець не знав і не міг знати, що володіє чужою річчю і не має права володіти нею.
Володіння злодія завжди буде не добросовісним, так само як і купівля краденого.
Використана література
1. Бартошек М. Римское право: понятие, термины, определения. - М., 1989.
2. Всеобщая история государства и права. Под ред. К. И. Батира. Москва: Билина, 1996.
3. Методическое пособие по изучению курса основ римского права. Составитель Е. А. Скрипилев. Москва. 1995.
4. Пидопрыгора А.А. Основы римского частного права. - М., 1999.
5. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник. - Вид. 2-е. - К., 2003.
6. Римское частное право: Учебник/под ред. Проф. И.Б.Новицкого и проф. И.С.Перетерского. - М.: Юриспруденция, 1999. - 512с.
7. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Под.ред. Черениловского З.М.. Москва: фирма Гардарика, 1996.
8. Энциклопедический словарь, том XXVI-а. Издатели: Ф.А.Брокгауз, И.А.Ефрон, С.-Пб.2000.
Loading...

 
 

Цікаве