WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Значення поділу володіння на незаконне добросовісне та незаконне недобросовісне - Реферат

Значення поділу володіння на незаконне добросовісне та незаконне недобросовісне - Реферат


Реферат на тему:
"Значення поділу володіння на незаконне добросовісне та незаконне недобросовісне"
ПЛАН
Вступ
1. Поняття і види володіння
2. Виникнення і припинення посідання
3. Захист посідання
Використана література
Вступ
З явищ культурного життя цієї епохи особливе значення має розвиток римського права. Основним джерелом права залишалися закони Дванадцяти таблиць, до них приєднувалися закони (leges), прийняті центуріатними і трибутными коміціями. Тлумачення законів і вирішення різних питань, що стосуються права, залишалися ще в руках понтифіків.
Рано розвинені відносини власності знаходять своє відображення і в правових нормах.
Римське речове право мало три правових інститути: possessio (володіння), право власності, права на чужі речі. Найголовнішим з них було право власності, Але першим сформувався інститут фактичного володіння.
1. Поняття і види володіння
У римському праві поняття володіння мало подвійне значення:
1) самостійний правовий інститут, не залежний від права власності;
2) одна з правоможностей власника.
У першому значенні мають на увазі саме володіння, посідання, а в другому - jus posidendi - право володіння. Навіть нині ці поняття ототожнюють: володільця не відрізняють від власника, а власника - від володільця. Однак такі різні правові категорії змішувати не можна.
Посідання як самостійний правовий інститут виникло в давньоримському праві. Ще Закони XII таблиць згадують поняття володіння. У період ранньої республіки претори розрізняють фактичне володіння річчю без права на неї і фактичне володіння річчю, засноване на праві.
Володіння, основане на праві, - це вже не володіння, а право власності. Фактичне володіння річчю може бути основане не тільки на праві власності, а й на будь-якому іншому, однак воно не буде володінням, оскільки основане на праві. Посідання як фактичне володіння річчю - просто факт.
Із багатої казуїстики можна зробити висновок, що римські юристи розуміли посідання як фактичне володіння річчю, поєднане з наміром вважати її своєю.
Таке визначення містить два істотних елементи:
1) об'єктивний - corpus possessionis - тобто має бути фактична наявність речі;
2) суб'єктивний - animus possessionis - намір вважати дану річ своєю, володіти нею від свого імені.
Не всяке фактичне володіння річчю є посіданням, а лише основане на володільницькій волі. Тому володіння річчю від імені іншої особи так само не є посіданням.
У даному разі володілець речі здійснює володіння не від власного імені, а від імені іншої особи, власника. Він лише держатель чужої речі - detentor. Для юридично значимого посідання вимагалася саме воля володіти від власного імені, ставитися до речі як до своєї.
Така воля може бути тільки у справжнього власника чи особи яка хоч і не є такою, але вважає себе такою внаслідок добросовісного обману. Володільницька воля основана на неправомірній підставі, обмані.
Отже, посідання - це фактичне володіння річчю, поєднане з наміром вважати її своєю, а держання - фактичне володіння річчю без наміру вважати її своєю.
У римському праві розрізняли різні види володіння.
Законне володіння - це передусім володіння власника і так зване похідне володіння. У деяких випадках володільці чужих речей отримували самостійний володільницький захист. Таке фактичне володіння чужою річчю називалось похідним володінням, хоч насправді це було не володіння, а держання, і лише через необхідність таких держателів наділили самостійним правовим захистом і прирівняли держателів до володіння.
Законний володілець мав право на володіння річчю. Володілець, який фактично володів річчю, вважав і ставився до неї як до своєї, але не мав права володіти нею, - це незаконне володіння. Воно не мало правового титулу і ґрунтувалось лише на факті. Незаконне володіння поділялося на добросовісне і недобросовісне.
Незаконне, але добросовісне володіння мало місце, якщо володілець не знав і не міг знати, що володіє чужою річчю і не має права володіти нею.
Володіння злодія завжди буде не добросовісним, так само як і купівля краденого.
2. Виникнення і припинення посідання
Посідання набувалось поєднанням двох елементів - corpus і animus. Проте, як уже зазначалося, одного фактичного володіння або наміру вважати певну річ своєю для виникнення посідання було недостатньо. Лише в поєднанні ці елементи давали посідання.
Такому встановленню юридично значимого посідання завжди передувало фактичне заволодіння річчю.
Спосіб набуття посідання залежав також від характеру володіння - добросовісне володіння набувалось одним способом, недобросовісне - іншим.
Законне володіння, що базувалось на правовому титулі, набувалось тим самим способом, що і право власності, або на підставі відповідного договору. Отже, володіння, основане на праві власності, могло набуватися тими самими способами, що і право власності: а)первісним(захват нічийних речей); б)похідним(купівля-продаж, позика, дарування).
Незаконне володіння набувалося тими самими способами,що і право власності, але з однією істотною різницею: право власності до набувача не переходило. Мала місце ніби імітація - ставилася мета придбати право власності, яке через певні чинники до набувача не переходило і володілець речі не ставав її власником.
Незаконним, але добросовісним володінням ставало через купівлю-продаж res mancipi без додержання обряду
Loading...

 
 

Цікаве