WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Підстави виникнення, зміни і припинення права природокористування - Реферат

Підстави виникнення, зміни і припинення права природокористування - Реферат

експертиза
3) Розгляд матеріалів і винесення рішення
4) Відведення природного ресурсу на місці (в натурі)
5) Надання управомочуючого документу і реєстрація Суб"єкти і об"єкти права природокористування
Суб'єкти права природокористування - юридичні і фізичні особи, які в установленому законом порядку набули права користування природними ресурсами і зобов'язані здійснювати комплекс заходів щодо їх ефективного використання, відтворення і охорони
1.Природноресурсова правоздатність - Загальна і Спеціальна
2. Природноресурсова дієздатність - Загальна і Спеціальна
Юридичні особи - Підприємства, установи, організації (різних галузей господарювання),
Громадські об'єднання,
Релігійні організації,
Військові організації і формування,
Суб'єкти права орендного природокористування,
Іноземні держави,
Міжнародні організації і об'єднання,
Кооперативні об'єднання, Іноземні підприємства
Фізичні особи - Громадяни України,
Іноземні громадяни ,
Особи без громадянства.
4. Припинення права природокористування
В природноресурсових галузях права (земельному, водному, гірничому, повітряно-охоронному і фауністичному) передбачені такі заходи впливу на правопорушників, які не охоплюються ні одним із традиційних видів відповідальності. Це обмеження, тимчасова заборона і позбавлення (припинення) права земле-, водокористування і ін. видів права природокористування.
Так, у разі перевищення встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин скидання стічних вод у поверхневі об'єкти може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) чи припинено в порядку, встановленому законодавством (ст. 71 Водного кодексу України). Зі змісту статей 76, 102 Лісового кодексу України випливає, що право лісокористування підлягає призупиненню, якщо воно здійснюється з порушенням встановленого порядку. Користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено або припинено, якщо воно суперечить законодавству про надра (ст. 57 Кодексу України про надра).
Може бути припинено право землеволодіння і землекористування у випадках, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, нераціонально або використовується способами, що призводять до зниження родючості rрунтів, погіршення екологічної обстановки, забруднення земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами і ін., а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населенню (ст.ст. 141, 143 Земельного кодексу України). Таким чином, у випадках порушення водного і лісового законодавства, законодавства про надра і законодавства про охорону тваринного світу можуть бути припинені права водо- і лісокористування, користування надрами і тваринним світом.
Як обмеження і тимчасова заборона, так і припинення права земле-, водокористування і іншого природокористування виконується за рішенням органу, що здійснює контроль за відповідним природним об'єктом.
В юридичній літературі з приводу правової природи названих вище заходів відповідальності єдиної думки немає. Одні автори відносять їх до адміністративної відповідальності, обґрунтовуючи це тим, що відношення, пов'язане з розпорядженням і управлінням земельним, водним, лісовим і іншими фондами а отже, і обмеження, тимчасова заборона і позбавлення права користування ними носить адміністративний характер.
Інші називають їх відповідно земельноправовою, водноправовою, лісоправовою відповідальністю, тобто визнають наявність специфічного виду відповідальності.
Треті висловлюють сумніви стосовно достатньої аргументованості міркувань як перших, так і других .
Уявляється найбільш вірною точка зору другої групи авторів, які об'єднують перераховані заходи впливу на порушників екологічного законодавства в самостійний вид відповідальності.
Аргументацію на користь цієї точки зору можна почати з того, що обмеження, тимчасова заборона і позбавлення права природокористування не являються заходами адміністративно-правовими. Перелік видів адміністративних стягнень (відповідальності) в ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказує лише на позбавлення права керування транспортними засобами та права полювання (п. 5 ст. 24 КпАП). Але це єдине виключення.
Таким чином, обмеження, тимчасова заборона і позбавлення права природокористування, за виключенням права полювання, до засобів адміністративного стягнення не відносяться. Тим більше, що вони не можуть бути віднесені до засобів відповідальності, передбачених нормами кримінального, трудового і інших галузей права. Таким чином, це істотно новий вид відповідальності. Застосовуючи метод узагальнення, назвемо її відповідальністю природноресурсовою .
На користь самостійності природноресурсової відповідальності вказують властиві лише їй особливості. По-перше, вона передбачається лише екологічним законодавством; по-друге, що особливо важливо, накладається тільки державними органами, що здійснюють управління природними ресурсами і охороною навколишнього природного середовища; по-третє, суб'єктами даного виду відповідальності являються лише природокористувачі і, по-четверте, природноресурсова відповідальність застосовується поряд з адміністративною, кримінальною, дисциплінарною і майновою відповідальністю.
Природноресурсова відповідальність на практиці застосовується часто і являється однією з самих дієвих засобів впливу на порушників екологічного законодавства.
Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що вагомим недоліком чинного законодавства є відсутність визначення поняття природноресурсової відповідальності, що, звичайно, не може сприяти уніфікації цього поняття і не усуває можливості її двоякого тлумачення. Усунути вказані недоліки покликана юридична наука і право в цілому, адже різноманіття поглядів, думок, точок зору науковців з приводу тих чи інших понять веде до розробки і обрання найбільш "вірного" і корисного варіанту, що в майбутньому повинно бути закріплено на законодавчому рівні.
З розвитком науково-технічного прогресу зростає роль екологічного права і, відповідно потреба у його врегулюванні. Вже зараз науковцями, політиками висловлюється думка про необхідність прийняття Екологічного кодексу України, а в кулуарах Верховної Ради вже досить давно блукає проект цього кодексу. Отже, вперспективі є прийняття Екологічного кодексу України, де на нормативному рівні буде закріплено принципи, суб'єкти, об'єкти і, власне поняття природноресурсової відповідальності.
Використана література
1. Водний кодекс України від 6 червня 1995р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №24. - Ст.189.
2. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №17. - Ст.99.
3. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №36. - С.340.
4. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 листопада.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984р. // Відомості Верховної Ради України. - 1984. - Додаток до №51. - Ст.1112.
6. Адиханов Ф.Х. Юридическая ответственность за экологические правонарушения. - Б., 1991. - С.21.
7. Шемшученко Ю.С., Мунтян В.Л., Розовський Б. Г. Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды. - К.: Наукова думка, 1978. - С. 46.
Loading...

 
 

Цікаве