WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Роль правового захисту інформаційних технологій, його еволюція - Реферат

Роль правового захисту інформаційних технологій, його еволюція - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Роль правового захисту інформаційних технологій, його еволюція"
В Україні проблемам інформаційного права приділяється недостатня увага. Стан наукового осмислення цієї проблематики можна охарактеризувати як мляву поточну дискусію. Серед її учасників є прибічники визначення інформаційного права як окремої галузі та противники, які вважають інформаційне право субінститутом права і складовою правової інформатики. Останні, дотримуючись традиційних уявлень щодо інформатики як діяльності з інформацією, не враховують сучасних реалій, пов'язаних з розвитком інфосфери та змістом інформаційної діяльності.
Поділяючи думку вчених про необхідність виваженого підходу до формування нових галузей права, не можна погодитись з тим, що проблеми інформаційного права доцільно розглядати після повного оформлення традиційних галузей права. Сьогодні Україна перебуває на порозі інформаційного суспільства і тому не можна зволікати з розробкою його правового фундаменту, оскільки це призведе до негативних наслідків [2].
Безумовно, враховуючи наукові досягнення світової науки, юридична наука України має пройти свій шлях і базуватися на конституційній основі. Правові норми, що відповідатимуть усім критеріям феномену, яким є інформація, мають відображати національні цінності, традиції суспільства, передові ідеї й концепції розвитку, щоб створити передумови для цивілізованого інтегрування у світовий інформаційний простір, забезпечуючи захист національних інтересів громадян України у глобальному інформаційному середовищі.
Як свідчать численні джерела, проблемам інформаційного права юридична наука почала приділяти увагу в 60-70 роках ХХ століття. Поступово були окреслені класифікаційні ознаки нової галузі права.
Важливою класифікаційною ознакою галузі є предмет інформаційного права. За визначенням правознавців [3-6], предмет інформаційного права України можна розглядати як частину суспільних відносин, пов'язаних з обігом інформації та інформаційних ресурсів: створенням, формуванням, розвитком, поширенням, використанням; забезпеченням сталого функціонування інфраструктури інформаційного простору України з метою задоволення інформаційних потреб суб'єктів інформаційної діяльності та цивілізованого входження у світовий інформаційний простір; забезпеченням захисту інформаційних ресурсів, засобів комунікацій, інформаційних технологій та інформаційної безпеки суб'єктів суспільних відносин в інформаційній сфері.
Регулювання відносин інформаційного права, як і в інших галузях, є відносини двох або більше суб'єктів, пов'язаних певним інтересом до конкретного об'єкта у сфері, що розглядається. Порядок і правила дій суб'єктів встановлюються державою у відповідних правових нормах з урахуванням інтересів або певного кола суб'єктів інформаційної діяльності.
Таким чином, якщо предметом інформаційного права є частина суспільних відносин, пов'язаних з інформацією та інформаційною діяльністю, то складнішими є питання про методи нової галузі права як засоби правового упорядкування свідомості, поведінки, відносин людей у зв'язку з реалізацією їхніх інтересів.
Феномен інформації, перетворення її на стратегічний ресурс, наявність інформаційної складової в усіх сферах діяльності окремої людини, суспільних організацій, держави в цілому зумовили формування галузі права, яка не є класичним або абсолютно чистим щодо методів регулювання і є складовою третього рівня класифікації. Інформаційне право за наявності чітко окресленої предметної сфери регулювання (інформація, інформаційна діяльність) за своїми методами використовує різні засоби і прийоми, властиві всій системі права, тісно контактує й взаємодіє з усіма іншими галузями права: конституційним, адміністративним, цивільним, кримінальним тощо.
Безперечно, специфікою інформаційного права є безпосередньо конституційне регулювання певних видів діяльності, пов'язаних з інформацією. Конституційними правовими нормами реалізуються і норми міжнародного права. Наприклад, права і свободи людини й громадянина, що проголошенні Загальною Декларацією прав людини та ін.
Застосування адміністративних засобів і прийомів для забезпечення правил інформаційної діяльності регулюється адміністративним правом, а право власності та інтелектуальної власності на інформацію, інформаційні ресурси - нормами цивільного права. Кримінальне право встановлює санкції за злочини в інформаційній сфері. Тому регулювання правових відносин, пов'язаних з інформацією і комунікаційними процесами, спонукає дотримуватися балансу використання різних методів регулювання відносин.
Самостійність галузі права визначається і через такий класифікатор як інститут права. Проблеми інституціоналізму висвітлювали у своїх працях М. Оріу, Ж. Ренар, Ж-Л. Бержель, С. С. Алексєєв, Е. А. Воротилін, О. С. Йоффе, В. С. Якушев, І. Л. Бачило, В. Н. Лопатін, М. А. Федотов та ін.
Абсолютна більшість дослідників одностайна у тому, що у системі інформаційного права діють усі рівні правових інститутів: загальні, міжгалузеві, галузеві. Зокрема, С. С. Алексєєв [7] обґрунтовує існування у правовій системі різновидів правових інститутів за їхніми предметними і функціональними ознаками, галузевих комплексних інститутів, а також субінститутів права та об'єднаних правових інститутів, які, на його думку, є найвищим рівнем будови галузі права.
Заслуговують на увагу підходи до визначення інститутів права, запропоновані О. Ющиком [8], який вважає, що для видової диференціації правових інститутів необхідно виходити з реального змісту, тобто: 1) набору вихідних суб'єктних прав; 2) сукупності юридичних фактів, які визначають умови існування цих прав; 3) системи гарантій реалізації вказаних прав як необхідних складових будь-якого правового інституту.
Специфічні інститути галузі інформаційного права юридичною наукою тільки окреслюються і потребують поглиблених досліджень. При цьому доцільно зауважити, що наукова аргументація, і на цій основі точність визначення інституту права, суттєво впливають як на процес нормотворення, так і на зміст наукових досліджень та практику правозастосування.
До специфічних інститутів інформаційного права можна віднести: "свободу", "таємницю", "доступ", "правовий режим інформації (інформаційного ресурсу)", "право на інформацію", "захист інформації", "відкриту інформацію", "інформацію обмеженого доступу", "масову інформацію", "офіційну" та інші види інформації.
Національне інформаційне право, так само як і інші галузі, має одне джерело, а саме: звичаї, моральні норми, традиції; юридичні прецеденти; законодавчі й нормативно-правові акти; договори (міжнародні й внутрішні).
Інформаційне право - галузь, яка ще тільки формується, і дуже важливим є визначення основних її інститутів, пошук і розробка шляхів найбільш ефективного застосування правового інструментарію регулювання відносин в інформаційній сфері. Національний характер будь-якої галузі права, так само як і інформаційного, визначає йогоконституційна основа та реалізація правовими нормами звичаїв, моральних норм, традицій суспільства і країни.
Один із провідних теоретиків конституційного права України В. Ф. Погорілко відзначає, що справжність і реальність конституційного ладу має відображати реально існуючі суспільні відносини на момент прийняття відповідної Конституції і на перспективу. "На жаль,- пише автор,- певною мірою проблематичний характер мають, як показав час, деякі положення, закріплені у нашій Конституції України, зокрема, положення про соціальний характер держави, соціальні права і свободи людини і громадянина, соціальну спрямованість економіки тощо. Ці та ряд інших положень Конституції є в цілому символічними або справляють враження таких. Практично вони реалізуються частково" [10]. З урахуванням наведених висновків можна відверто говорити про те, що недоліки правового регулювання інформаційних відносин є наслідком недостатньої уваги (як одна із причин) до формування інформаційного права в Україні.
Певне уявлення про напрями формування інформаційного права може надати класифікатор предметних ділянок правового регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері.
Щодо системи інформаційного права, то у юридичній науці розуміється упорядкована відповідно до критеріїв єдності предмета і методів регулювання чисельність норм, які утворюють правові інститути, окремі галузі, підгалузі, комплексні галузі права, їх загальні та особливі частини, які
Loading...

 
 

Цікаве