WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → 1. Боротьба з работоргівлею, міжнародно-правові акти по боротьбі з работоргівлею. 2. Поняття рабства в міжнародному праві і поняття работоргівлі в між - Реферат

1. Боротьба з работоргівлею, міжнародно-правові акти по боротьбі з работоргівлею. 2. Поняття рабства в міжнародному праві і поняття работоргівлі в між - Реферат

документи, що забороняють не тільки работоргівлю, але і саме рабство. Тут слід зазначити послідовну позицію в цьому питанні колишнього СРСР. Одним з таких важливих документів є Конвенція про рабство від 25 вересня 1926 р. Правда, вона нерідко ігнорувалася багатьма державами, які раніше закривали очі на цей злочинний бізнес.
У Конвенції дане визначення рабства: "Стан чи положення людини, над якою здійснюються атрибути права власності чи деякі з них". Звичайно, для карного закону, це, м'яко говорячи, не дуже чітка характеристика, але суть її очевидна: вона не допускає, щоб людина була власністю. Внутрішній закон держави може піти і по шляху подальшого розкриття змісту цього терміна, а може обмежитися поняттям "рабство" і просте установити покарання за цей злочин.
Після другої світової війни почався бурхливий процес звільнення народів від колоніальної залежності і рабства.Були прийняті документи, що фіксують це положення. Стаття 4 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. говорить: "Ніхто не повинний знаходитися в рабстві чи підневільному стані, рабство і работоргівля забороняються у всіх їхніх видах".
Незважаючи на всі ці заборони, Міжнародна конференція по правах чоловік кілька років тому назад констатувала, що у світі нараховується 9 млн рабів.
2. Поняття рабства в міжнародному праві і поняття работоргівлі
в міжнародному праві
У тексті цієї Конвенції:
"Рабство" означає, згідно з визначенням Конвенції про заборону рабства 1926 р., статус або умови існування особи, щодо якої здійснюються всі без винятку права майнової власності, а термін "раб" означає особу, яка перебуває в такому статусі або умовах;
"Підневільна людина" означає особу , умови існування або статус якої спричинені існуванням будь-якого інституту чи практики, про які йде мова у статті І цієї Конвенції;
"Работоргівля" означає та включає всі дії, пов'язані з поневоленням, придбанням або продажем особи з наміром обернути її в рабство; усі дії, пов'язані з придбанням раба для його подальшого продажу або обміну; усі акти продажу або обміну раба, придбаного з метою подальшого продажу або обміну, і взагалі, будь-який акт торгівлі або перевезення рабів.
Економічна і Соціальна Рада ООН (ЕКОСОС) в одній зі своїх резолюцій (1126/1 окт.) 1966 р. внесла доповнення в поняття рабства. До рабства віднесена практика апартеїду і колоніалізму. Політично це в загальному вірно, але виникає кілька правових питань. Не можуть бути одним складом злочину, хоча і подібні, але різні по своїх об'єктивних характеристиках діяння. Поняття "колоніалізм" ширше, ніж рабство й апартеїд. Поняття рабства й апартеїду теж не збігаються. Тому в міжнародному карному законі повинне бути три різних склади злочину, хоча політична їхня характеристика може бути єдиною.
Тепер про склад злочину "работоргівля". Він похідний від рабства. Работоргівля є перевезення чи спроба перевезти рабів з однієї країни в іншу, а також продаж їх або обмін з метою одержати матеріальну чи іншу вигоду. Якщо ці ознаки відсутні, - немає складу злочину работоргівлі. Вона може існувати самостійно, коли хто-небудь займається цим промислом, але може бути складовою частиною рабства, якщо цим промислом займаються ті ж, хто експлуатує рабів.
Сучасне суспільство народжує нові, приховані форми работоргівлі, подібні з іншими злочинами міжнародного характеру, що важливо мати на увазі для їх відмежування.
Так, у багатьох країнах процвітає бізнес із продажу дешевої робочої сили. Продавець дістає чималий прибуток за посередницьку діяльність. У цьому подібні діяння подібні з работоргівлею. Обмеження тут варто проводити по такій ознаці: якщо "дешева робоча сила" стає власністю, яку купують - у наявності рабство, якщо ні, - мається склад злочину "торгівля людьми", але не работоргівля.
Специфічною формою работоргівлі в переважній більшості випадків варто вважати викрадення і наступний продаж дітей. У багатьох країнах Заходу, Сходу і Півдня, напівофіційно склався "чорний ринок" із продажу дітей. Дитина практично завжди стає власністю покупця, у всякому разі, до свого повноліття. Цей вид работоргівлі також варто вважати міжнародним злочином. Зберігається у світі і торгівля жінками, зокрема, для заняття проституцією. Як і у випадку продажу дешевої робочої сили, коли мова йде про продаж жінки у власність що купує, даний злочин також може кваліфікуватися як работоргівля.
Подібними з рабством можуть бути і шлюбні звичаї, що зберігаються в ряді країн, що ставлять жінку власне кажучи в положення рабині. У Додатковій конвенції, прийнятої в 1956 р. у Женеві, серед звичаїв, подібних з рабством, названа і примусова праця, що означає визнання її використання злочином.
У 1930 р. була прийнята Конвенція МОТ № 29 щодо примусового і так називаної обов'язкової праці, що визначає її як стан людини, у зв'язку з якою вона виконує "усяку роботу чи службу, необхідну від якої-небудь особи під погрозою якого-небудь покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг". Насильство, погроза покарання - от ті "рушійні" сили, якими людина примушується до праці чи виконанню якої-небудь роботи.
Цікаво, що Конвенція МОТ, проголосивши мету - скасувати примусову й обов'язкову працю у всіх його формах, установила і перехідний до його ліквідації термін - п'ять років. З тих пір пройшло вже багато п'ятиліть, а примусова праця процвітає приховано і відкрито в багатьох державах.
Конвенція передбачила виключення з поняття примусової праці, якщо виконується: 1) робота чи служба, необхідна в силу закону про обов'язкову військову службу і застосовувана для робіт чисто військового характеру; 2) усяка робота, яка є частиною звичайних цивільних обов'язків громадян цілком самоврядної країни; 3) усяка робота чи служба, необхідна від якої-небудь особи по вироку, винесеному компетентним судом, за умови, що ця робота чи служба буде проводитися під наглядом і контролем державної влади і що зазначена особа не буде відступлене чи передане в розпорядження приватних осіб, компаній чи товариств; 4) усяка робота чи служба, необхідна в умовах
Loading...

 
 

Цікаве