WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → 1. Боротьба з работоргівлею, міжнародно-правові акти по боротьбі з работоргівлею. 2. Поняття рабства в міжнародному праві і поняття работоргівлі в між - Реферат

1. Боротьба з работоргівлею, міжнародно-правові акти по боротьбі з работоргівлею. 2. Поняття рабства в міжнародному праві і поняття работоргівлі в між - Реферат


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з міжнародного публічного права
ПЛАН
1. Боротьба з работоргівлею, міжнародно-правові акти по боротьбі з работоргівлею.
2. Поняття рабства в міжнародному праві і поняття работоргівлі в міжнародному праві.
3. Співробітництво держав у боротьбі з рабством і работоргівлею.
1. Боротьба з работоргівлею, міжнародно-правові акти по боротьбі
з работоргівлею
Щороку мільйони чоловіків, дітей та жінок продаються по всьому світу в умови, близькі до рабства. Серед них велику кількість складають молоді жінки та дівчата, яких зваблюють, викрадають або продають у примусову проституцію та інші форми сексуального рабства. В регіоні ОБСЄ вже давно знаходяться основні країни призначення та транзиту торгівлі "живим товаром". І зараз цей регіон також включає основні країни, з яких постачається "живий товар". За підрахунками, в 1997 році 175 тисяч жінок та дівчат були продані лише з Центральної та Східної Європи та країн СНД, перш за все до інших країн-учасниць ОБСЄ. Країни ОБСЄ у Західній Європі та Північній Америці також є країнами основного призначення, в які постачається "живий товар" з країн, що розвиваються, в Азії, Африці та Латинській Америці.
Незважаючи на те, що торгівля людьми в кожній країні чи регіоні має різні форми, існують певні спільні риси. Торговці людьми перш за все обирають своїх жертв в країнах чи регіонах зі складними соціальними та економічними умовами життя та обмеженими можливостями. Жінки та діти особливо вразливі і є основною цільовою групою торговців людьми. Торговці людьми часто приваблюють своїх жертв фальшивими обіцянками хорошої роботи в іншій країні чи регіоні; деяких набирають шлюбні агентства; інколи жертв викрадають чи продають. Потрапляючи під контроль торговців, жертви звичайно потрапляють в принизливу ситуацію, близьку до рабства, включаючи примусову проституцію. Майже у всіх випадках торговці забирають заощадження та паспорти жертв, застосовують насильство, залякування та боргову залежність для того, щоб добитися їх покірності. Торговці людьми отримують величезні прибутки від такої торгівлі. Лише незначній кількості жертв вдається втекти від торговців або домовитися з ними про інші умови праці. У багатьох випадках умови, у яких перебувають жертви торгівлі людьми, є дуже жорстокими.
Торгівля людьми, а особливо жінками та дітьми, була проголошена міжнародним співтовариством неприпустимим порушенням прав людини, формою "сучасного рабства", а також особливою формою насильства проти жінок. Уряди країн несуть відповідальність за захист прав людини на своїх територіях, тому вони зобов'язані захищати громадян від таких дій, карати будь-які порушення та надавати ефективний судовий захист жертвам.
В багатьох країнах закони, політика та стратегії не можуть подолати чи запобігти торгівлі людьми, або захистити права жертв такої торгівлі. Правоохоронні органи в цих випадках діють досить мляво, а покарання для торговців людьми призначається незначне. Якщо закони і захищаються, то перш за все це спрямовується проти самої жертви, яку арештовують та депортують за нелегальний в'їзд до країни чи нелегальну роботу в країні. Лише незначна кількість жертв торгівлі людьми - в країнах призначення чи повернувшись в свою рідну країну - отримують допомогу, захист, або судовий захист проти своїх торговців. В багатьох країнах не вистачає достатньої правової бази для покарання торговців людьми. Більше того, лише невелика кількість країн ОБСЄ підходить до розв'язання цього складного питання комплексно, а співробітництво - як на національному так і на міжнародному рівні - є скоріш винятком ніж правилом.
Міжнародне співтовариство визнало міжнародним злочином рабство і работоргівлю.
Крім рабства і работоргівлі мається ще ряд злочинів, подібних з ними. Це торгівля жінками (у тому числі проституція, торгівля дітьми і примусова праця).
З руйнуванням рабовласницької суспільно-економічної формації рабство і работоргівля не зникли, а збереглися і модифікувалися. Вони існують і сьогодні як ганьба людського суспільства, незважаючи на крах колоніальної системи, політичний і моральний осуд колоніалізму.
Работоргівля починалася з насильницького захоплення аборигенів Африки, значної частини Австралії, Азії, островів Тихого океану, Карибського басейну й інших районів. У деяких випадках майбутні раби купувалися работоргівцями за безцінь у місцевої влади. Насильство і покупка людей за безцінь - от найбільш розповсюджені способи придбання майбутніх рабів для наступного продажу чи використання на власних плантаціях або на якомусь виробництві.
Об'єктивна характеристика рабства - зміст у неволі людей, захоплених работоргівцями чи придбаних кимось у них з метою експлуатації. Злочином буде й обмін рабами між уже володіючими ними рабовласниками або їхнім продажем і перепродаж. Раб, по ідеології работоргівців, не людина, а річ, істота, що не має ніяких прав.
Работоргівля як специфічний промисел процвітала в XVIII -XX ст. Перемога Півночі в Громадянській війні в США привела до скасування рабства, скороченню ринку збуту рабів.
Першим торгівлю неграми засудив Віденський конгрес 1815 р. Потім у 1818 р. в Аахені така торгівля була заборонена і визнана злочинною. Незважаючи на це, рабство і работоргівля тривалий час продовжували залишатися прибутковим промислом.
Однак боротьба з цим ганебним для людського суспільства явищем продовжувалася. У 1890 р. на Брюссельській конференції був вироблений акт, що передбачає конкретні міри боротьби з работоргівлею. Був установлений "підозрілий пояс", куди потрапили західна частина Індійського океану, Червоне море і Перська затока як артерії, через які з Африки йшли каравани з людським товаром. Військові кораблі договірних сторін одержали право затримувати й оглядати в цьому районі всі підозрілі судна.
Слід зазначити однобічний характер цих мір. Виходячи з аналізу об'єктивної характеристики того виду злочинів, на боротьбу з який спрямований акт Брюссельської конференції, злочинною визнавалася лише работоргівля, а не саме рабство. Лише в XX в. з'явилися міжнародно-правові
Loading...

 
 

Цікаве