WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародно-правовий режим Антарктики - Реферат

Міжнародно-правовий режим Антарктики - Реферат


Реферат на тему:
Міжнародно-правовий режим Антарктики
1) Міжнародно-правові акти відносно режиму Антарктики.
2) Нейтралізація і демілітаризація Антарктики.
3) Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики.
1) Антарктида тривалий час не привертала уваги світового співтовариства. З розвитком науково-технічного прогресу, зі створенням надійних морських суден зріс інтерес до Антарктиди промислово-розвинутих країн, які володіють потужним військо-морським флотом. На початку ХХ ст. деякі держави почали виявляти претензії на територію континенту. Першою виступила Великобританія, яка намагалася проголосити суверенітет британської корони над окремими районами Антарктиди. За Великобританією пішли Франція, Норвегія, Чилі й Аргентина.
Економічна криза і дві світові війни в Європі відсунули економічний і територіальний інтерес Старого світу до Антарктиди. І тільки в 50-х роках почалося цілком закономірне міжнародне співробітництво з вивчення Антарктики. У зв'язку з цим була підготовлена і проведена з 15 жовтня по 1 грудня 1959 року у Вашингтоні Міжнародна конференція з Антарктики. Її учасниками були 12 держав, які до часу скликання Конференції безпосередньо вели наукові дослідження в Антарктиці. В їх число входили як держави, які видвинули територіальні претензії на антарктичні райони (Австралія, Аргентина, Великобританія, Нова Зеландія, Норвегія, Франція і Чилі), так і держави, які не признавали цих претензій (Бельгія, СРСР, США, Південно-африканський Союз та Японія). Конференція закінчилася підписанням 1 грудня 1959 року Договору про Антарктику. Договір набрав чинності тільки 23 червня 1961 року. На початку 90-х років учасниками договору були вже 35 країн світу.
Станом на 1 липня 1996 року у договорі вже брали участь 41 держава. Договір на довгий час визначив міжнародно-правовий режим Антарктики і став помітною подією в міжнародному житті того часу.
Договір про Антарктику 1959 року. Стаття І Договору про Антарктику встановлює: "Антарктика використовується тільки в мирних цілях. Забороняються, зокрема, будь-які заходи військового характеру, такі як створення військових баз і укріплень, проведення військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї" (п. 1).
Договір проголошує волю наукових досліджень в Антарктиці. Стаття ІІ Договору говорить: "Воля наукових досліджень в Антарктиці і співробітництво в цих цілях, як вони застосовувалися протягом Міжнародного геофізичного року, будуть продовжуватися".
Проблема встановлення правового режиму А. виникла на поч. 20 ст. у зв'язку з розширенням досліджень і посиленням інтересу до її практич. освоєнню і, насамперед, до використання її природних ресурсів. Капіталістичні держави неодноразово починали спроби вирішити цю проблему в однобічному порядку. У різний час Англія, Нова Зеландія, Австралія, Франція, Норвегія, Чилі й Аргентина заявили про поширення свого суверенітету на окремі частини - сектора - А, однак це не одержало міжнародного визнання, викликало суперечки і зіткнення між державами, що претендують на ті самі райони А. (зокрема , суперечки між Англією, Чилі й Аргентиною).
СРСР завжди вважав, що правовий режим А, повинний бути визначений на основі угоди між зацікавленими державами з обліком їхніх законних прав і інтересів. У ноті Норвегії від 27 січня 1939 СРСР зарезервував свою позицію відносно держ. приналежності земель, відкритих і досліджених росіянами- мореплавцями і вченими на поч. 19 ст. Свою точку зору відносно держ. приналежності земель в А. зарезервували також США (у 1939) і Японія (у 1940). Разом з тим США прагнули розв'язати проблему режиму А. сепаратним шляхом, розраховуючи установити свою гегемонію над всієї А. У р. 1948 США почали неофіційні переговори з країнами, що висунули тер. претензії в А, однак це зустріло заперечують відношення з боку Норвегії, Чилі й Аргентини. Уряд СРСР у меморандумі від 7 червня 1950 заявило учасникам зазначених сепаратних переговорів про те, що воно не може прилягати законним будь-яке рішення про режим А., буде прийнято без участі СРСР, і запропонувало обговорити це питання в міжнар. порядку. Ця позиція одержала підтримку всіх зацікавлених держав. 15 жовтня 1959 у Вашингтоні була скликана конференція по А., у роботі до-рій взяли участь СРСР, США, Англія, Франція, Бельгія, Норвегія, ПАР, Аргентина, Чилі і Японія. Конференція виробила і схвалила 1 груд. 1959 Договір про А, який і визначає її сучасний міжнародний правовий режим.
Договір 1959 установлює, що А. може бути використана тільки в мирних цілях. Забороняються, зокрема, будь-які заходи воєнного характеру (напр., створення баз і украплень, проведення маневрів, іспит будь-яких видів зброї). Уся територія А. складає що нейтралізувала і демілітаризовану зону, у межах до-рій заборонена будь-яка діяльність у військових цілях як у мирний, так і у військовий час. Договір проголошує принцип волі наукових досліджень в А. (ст. ІІ). Для сприяння міжнар. співробітництву в наук. дослідженнях учасники договори погодилися робити обмін інформацією щодо планів наук. робіт в А. наук. персоналом між експедиціями і станціями, а також обмін даними і результатами наук. спостережень (ст. ІІІ). Участь у договорі не означає ні відмовлення від раніше заявлених претензій на тер. суверенітет в А., ні визнання цих претензій з боку тих договірних сторін, які не визнали цих претензій раніше (ст. ІV). У договорі передбачається, що ніяка нова претензія чи розширення існуючих претензій на тер. суверенітет в А. не можуть бути заявлені доти, поки договір знаходиться в силі.
Важливе значення мають постанови договору, що стосуються контролю за його дотриманням. Згідно ст. VІІ, усі р-ни А., включаючи всі станції, установки й устаткування в цих р-нах, а також усі мор. і повітряні судна в пунктах розвантаження чи навантаження вантажів і персоналу, повинні бути відкриті в будь-який час для інспекції будь-якими спостерігачами, призначуваними з дотриманням постанов договору (спостерігачі повинні бути громадянами тієї договірної сторони, до-раю їхній призначає).
2)
Loading...

 
 

Цікаве