WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальна характеристика соціально-економічних прав. Економічні права - Реферат

Загальна характеристика соціально-економічних прав. Економічні права - Реферат

та кожного його члена зокрема. Можливість заробляти собі на життя працею, яку людина сама для себе вільно обирає чи на яку вільно погоджується, є змістом права на працю, що визнається за ст. 43 Основного Закону України за кожною особистістю. Вільне обрання праці та вільна згода на неї означає виключне право особи самій розпоряджатись своїми здібностями. Це положення є втіленням змісту ст. 23 Загальної декларації прав людини у національному законодавстві.
Держава взяла на себе зобов'язання створити умови для повного здійснення громадянами права на працю, забезпечення гарантій рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізації програм професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб, як це передбачено ч. 2 ст. 43 Конституції України. Вільно обираючи вид діяльності, рід занять, людина може здійснювати своє право шляхом створення власного підприємства, фермерського господарства, вступу у члени кооперативу, акціонерного товариства, заняття індивідуальною трудовою діяльністю, через укладення трудового договору (контракту) з підприємством, установою, організацією. До того ж, відповідно до ст. 38 Конституції кожному громадянинові належить рівне право доступу до державної служби як однієї з форм трудової діяльності.
Важливо наголосити, що за чинним законодавством незайнятість не є підставою для притягнення особи до відповідальності, оскільки у ст. 43 Конституції примусову працю в Україні заборонено. Отже, реалізовано вимоги ст. 8 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, де гарантується принципова можливість для громадян України обирати собі рід занять, роботу за здібностями, у місці і у час, зручні або прийнятні для них.
Кожний працівник має право на умови праці, що відповідають вимогам безпеки та гігієни праці і не є шкідливими для здоров'я. Створення державою належних умов праці має забезпечуватись системою правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, що складають інститут охорони праці. Крім того, його правовий статус має включати право на достовірну інформацію про небезпечні для здоров'я і життя виробничі фактори, профілактику і захист від профзахворювань і виробничого травматизму, на відмову від роботи у випадку загрози для здоров'я й життя, на незалежну експертизу і контроль за дотриманням законодавства про охорону праці тощо.
Найважливіші положення цих вимог втілені у Конституції України. Зміст прав громадян у сфері застосування праці розкривається і конкретизується в основоположних законодавчих актах, зокрема таких, як: Кодекс законів про працю України, закони України "Про зайнятість населення", "Про охорону праці", "Про оплату праці", "Про колективні договори і угоди", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Крім цього, дотримання трудових прав має забезпечуватись відповідністю нормам трудового законодавства положень, що регулюють працю окремих категорій працівників, а також певні групи трудових правовідносин. Це знайшло своє відображення у законах України "Про статус народного депутата України", "Про статус суддів", "Про державну службу", "Про підприємництво" тощо.
Право на працю відповідно до Конституції України означає, що самій особі належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до творчої і продуктивної праці, вільно обирати працю та вільно на неї погоджуватись. Людина самостійно визначає вид діяльності, рід занять, а може взагалі не займатися трудовою діяльністю. Держава бере на себе обов'язок по створенню умов для повного здійснення громадянами права на працю, гарантуванню рівних можливостей з вибору професії та роду трудової діяльності, реалізації програм з підготовки та перепідготовки кадрів.
У ст. 43 Конституції України проголошується, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Середньомісячна заробітна плата одного працівника у 1999 р. становила близько 177 грн., що на 15,5% більше, ніжу 1998 р. Проте в доларовому еквіваленті вона знизилась на 32% (за середньорічним курсом) і становила 43 долари США у 1999 р. проти 63 - у 1998 р.
Особливу увагу Конституція приділяє умовам праці жінок та неповнолітніх, піклуючись про їх здоров'я. Законодавство України гарантує захист від незаконного звільнення, захищає право на своєчасне одержання винагороди за працю.
Право на страйк належить тим, хто працює, і може бути використано ними для захисту своїх економічних та соціальних інтересів. Законодавство дозволяє страйки з економічними вимогами. Конституція України не передбачає можливості страйку із політичними вимогами. Політичні страйки, страйки солідарності не дозволяються чинним законодавством. У більшості країн, як і в Україні, не дозволяються страйки в галузях життєзабезпечення (зв'язок, енергетика) у державних органах, правоохоронних органах, а також, якщо страйк створює загрозу життю та здоров'ю людей. Брати чи не брати участь у страйку вирішує кожний працівник добровільно. За примушення до участі (не участі) в страйку винні особи несуть відповідальність у передбаченому законом порядку (ст. 174 КК України).
Право кожного, хто працює, на відпочинок проголошено у ст. 24 Загальної декларації прав людини та витікає з вимог ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. Воно закріплено у ст. 45 Конституції України та у законодавстві України. Під відпочинком розуміють час, вільний від виконання трудових обов'язків, що використовується працівником на власний розсуд. Право на відпочинок забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій та виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час. Законом визначаються максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, атакож інші умови.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Загальна декларація прав людини // Міжнародні договори України. -К., 1992.
2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права // Міжнародні договори України. - К., 1992.
3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Міжнародні договори України. - К., 1992.
4. Конвенція про права дитини. УПФ. - К., 1995.
5. Английская буржуазная революция XVII в. в 2-х томах. - М., 1954.
6. Бернард Г. Сіган. Створення Конституції для народу чи республіки, які здобули свободу. - К. 1993.
7. Буткевич В.Г. Права людини в Україні. З погляду творення нової правової бази. - Політична думка. - 1993, № 1.
8. Война за независимость й образование США / Под ред. Г.Н. Севастьянова. - М., 1976.
9. Декларація прав людини очима дітей. - Дрогобич, 1994.
10. Дмитриева Г.К. Международная защита прав женщин. - К., 1985.
11. Документи истории Великой французской революции. - М., 1990.
12. Законодательство английской революции 1640-1660 гг.-М., 1946.
13. Защита прав человека й национальньїх меньшинств. Реализация международно-правовьіх норм во внутреннем праве. - К., 1992.
14. История средних веков. Хрестоматия. Пособие для учителя. В 2-х частях, Ч.1.-М., 1988.
15. История Франции. В 3-х томах. - М., 1972 -73 гг, Т.2.
16. Кампо В. Конституційний контроль. Засади, статус, механізми // Віче. -1993.-№ 6.
17. Книга для чтения по истории средних веков.-М., 1986, ст. 117- 118.
18. Коментар до Конституції України. - К., Інститут законодавства ВРУ, 1996.
19. Конституційні акти України 1917 - 1920 рр. - К., 1992.
20. Консультативне обслуговування і технічна допомога в галузі прав людини. Виклад фактів. - № 3. - ООН, Женева, 1994.
21. Копейчиков В.В. Про теоретичні засади конституційного ладу // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 1993. - № 1.
22. Кудрявцев А.Е. Великая английская революция. - Л., 1925.
23. Лавровский В.М. Сборник документов по истории английской буржуазний революции XVII в. - М., 1973.
Loading...

 
 

Цікаве