WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Права людини в Стародавній Греції - Реферат

Права людини в Стародавній Греції - Реферат

індивідуальна свобода і автономія особистості.
Ідеї Сократа про свободи і права людини були розвинені його учнем Платоном (427-347 рр. до н.е.). Останній розробив проект ідеальної держави, де відсутня приватна власність і поділ людей на вільних та рабів. Услід за піфагорійцями Платон визнає рівноправність чоловіка і жінки, хоча в число вищих правителів жінки в його ідеальній державіне входять. За Платоном справедливість в ідеальній державі, яку він описує в творі-діалозі "Держава" - це коли кожний займається своєю справою, ніхто не захоплює чужого і не позбавляється власного. Справедливість передбачає певну рівність. Але при цьому Платон розуміє два види рівності: "геометричну рівність" (рівність гідності і доброчесності) і "арифметичну рівність" (рівність міри, ваги, кількості). Перевагу він віддає першому виду рівності, де дійсно люди можуть бути рівними.
В подальшому ці погляди Сократа були розвинені Арістотелем (384-322 рр. до н.е.), який розрізняв два види справедливості розподільчу і зрівнювальну.
Розподільна справедливість за Арістотелем - це вияв справедливості при розподілі всього того, що може бути розділено між членами суспільства (влада, почесті, виплачування тощо). Зрівняльна ж справедливість діє в сфері обміну, виявляється у зрівнянні того, що складає предмет обміну і застосовується у галузі цивільно-правових угод, відшкодування збитків, злочинів і покарань.
Суть арістотелевої розподільної справедливості виявляється у поділі загальних для всіх громадян благ пропорційно до їх вкладу або внеску у загальну справу, що тлумачиться ним як рівність в геометричній пропорції. Під зрівняльною справедливістю мається на увазі арифметична рівність.
Право взагалі Арістотель трактує як політичну справедливість, яка на його думку виявляється між людьми вільними і рівними. При цьому політичне право він поділяє на природне і волевстановлене (тобто позитивне) право. На його думку, різні форми політичного (державного) устрою відповідають принципу справедливості та ідеї права, тобто носять правовий характер. Але лише ті форми державного ладу, які передбачають загальну користь, є, згідно з принципом абсолютної справедливості, правильними. Ті ж форми, за яких маються на увазі тільки особисті блага правителів, всі помилкові і є відхиленням від правильних, ґрунтуються на засадах деспотизму.
За Арістотелем, право взагалі і право індивіда мають політичний характер і можливі лише в державі (тобто в умовах еллінського поліса), до того ж, для громадян вільнонароджених і рівних пропорційно або арифметичне. При деспотичній формі влади і відносинах, як право взагалі, так і право індивідів, неможливе. Тому і у відомій формулі Арістотеля "людина за своєю природою - істота політична" мається на увазі те, що людина, як людина взагалі, може реалізуватися лише в еллінів (в полісній організації), але неможлива у варварів, які живуть в умовах деспотизму і рабства. Для Арістотеля варвар і раб поняття рівнозначні. Все це означає, що природні права людини, згідно з Арістотелем, реально існують лише у вигляді прав політичного суб'єкта, тобто громадянина полісу.
Особливо слід визначити послідовну позицію Арістотеля у питанні захисту права особи на приватну власність та індивідуальну сім'ю. На ці положення, як хрестоматійні, пізніше посилалися багато прибічників прав людини.
Уявлення про державу і право як угоду про загальнокорисне для забезпечення індивідуальної особи і взаємну безпеку людей було розвинене Епікуром (341-270 рр. до н.е.). Згідно з його вченням, свобода людини - це її відповідальність за розумний вибір свого способу життя. Здобувається свобода шляхом усвідомлення того, що саме залежить від людини і не підлягає нікому. Звідси, суттєвою рисою вільної людини є її здатність приборкати пристрасті і бажання розумом та задовольнятися незначним.
Головна мета держави, за Епікуром, - забезпечити взаємну безпеку людей, подолання їх взаємного страху, незавдання ними один одному шкоди.
Держава і право у вченні Епікура мають договірний характер, і це означає, що вони не принесені ззовні і не нав'язані людям, а є договором людей поміж собою про їх загальну користь і взаємну безпеку. Таке трактування держави і права припускає рівність, свободу і незалежність людей - членів договірного спілкування і, по суті, є історично першою філософсько-правовою концепцією лібералізму і правого індивідуалізму.
Отже, у працях давньогрецьких мислителів-софістів ще у Л-ІІІ ст. до н.е. були закладені основи концепції природного права.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Загальна декларація прав людини // Міжнародні договори України. -К., 1992.
2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права // Міжнародні договори України. - К., 1992.
3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Міжнародні договори України. - К., 1992.
4. Конвенція про права дитини. УПФ. - К., 1995.
5. Английская буржуазная революция XVII в. в 2-х томах. - М., 1954.
6. Бернард Г. Сіган. Створення Конституції для народу чи республіки, які здобули свободу. - К. 1993.
7. Буткевич В.Г. Права людини в Україні. З погляду творення нової правової бази. - Політична думка. - 1993, № 1.
8. Война за независимость й образование США / Под ред. Г.Н. Севастьянова. - М., 1976.
9. Декларація прав людини очима дітей. - Дрогобич, 1994.
10. Дмитриева Г.К. Международная защита прав женщин. - К., 1985.
11. Документи истории Великой французской революции. - М., 1990.
12. Законодательство английской революции 1640-1660 гг.-М., 1946.
13. Защита прав человека й национальньїх меньшинств. Реализация международно-правовьіх норм во внутреннем праве. - К., 1992.
14. История средних веков. Хрестоматия. Пособие для учителя. В 2-х частях, Ч.1.-М., 1988.
15. История Франции. В 3-х томах. - М., 1972 -73 гг, Т.2.
16. Кампо В. Конституційний контроль. Засади, статус, механізми // Віче. -1993.-№ 6.
17. Книга для чтения по истории средних веков.-М., 1986, ст. 117- 118.
18. Коментар до Конституції України. - К., Інститут законодавства ВРУ, 1996.
19. Конституційні акти України 1917 - 1920 рр. - К., 1992.
20. Консультативне обслуговування і технічна допомога в галузі прав людини. Виклад фактів. - № 3. - ООН, Женева, 1994.
21. Копейчиков В.В. Про теоретичні засади конституційного ладу // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 1993. - № 1.
22. Кудрявцев А.Е. Великая английская революция. - Л., 1925.
23. Лавровский В.М. Сборник документов по истории английской буржуазний революции XVII в. - М., 1973.

 
 

Цікаве

Загрузка...