WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Права людини в Новий час - Реферат

Права людини в Новий час - Реферат

внесок у філософське обґрунтування ідей свободи і прав людини зробив відомий німецький філософ Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831 рр.). Свобода особи, її права у Гегеля - це практична реалізація розуму в державно-правових формах буття людей.
Верховенство розуму в історії, згідно з Гегелем, свідчить про те, що свобода є визначальним началом і кінцевою метою всього розвитку духу. Всесвітня історія, згідно з таким підходом, - це прогрес як в пізнанні свободи, так і в об'єктивації досягнутих щаблів свободи у правових державних формах.
Залежно від повноти свободи Гегель будує своє уявлення про форми держави. Він вважає, що на Сході вільний лише один (деспот), в грецькому і римському світі вільні деякі (зберігається рабство останніх), в германському світі (під яким Гегель мав на увазі ряд країн Західної Європи) - всі. Відповідно з цим трьома основними формами держави є: східна деспотія, антична держава у вигляді демократії або аристократії, представницька система - конституційна монархія.
Ідея свободи людей, за Гегелем, може повністю бути реалізованою лише в конституційне оформлених і розвинених державах сучасності. Підкреслюючи внутрішній зв'язок і єдність прав і свобод, Гегель писав, що "право є взагалі свобода як ідея". Держава у нього теж виступає як конкретне право, яке включає в себе більш абстрактні права - особи, сім'ї, суспільства. А звідси, держава є найбільш повним вираженням ідеї свободи, оскільки "система права є царина здійсненої свободи".
У своїх працях Гегель обґрунтовує формальну, правову рівність людей. Люди рівні саме як вільні особи, рівні з однаковими правами на приватну власність, але не в розмірі володіння власністю. Вимога ж майнової рівності розцінюється ним як нерозумна точка зору, химерна і поверхнева абстрактність.
На теренах Російської держави, до складу якої входили і українські землі, на природні права людини звертали увагу просвітителі другої половини XVIII ст. - Д.С. Анічков (1733-1788 рр.), С.Є. Десницький (пом. 1789 р.), І.А. Третьяков (пом. 1776 р.),О.Я. Полєнов(1738-1816 рр.), Я.П. Козельський (бл. 1728-1794 рр.), Д.І. Фонвізін (1745-1792 рр.), П.С. Батурин (бл. 1740-1803 рр.), М.І. Новіков (1744-1818 рр.) та ін. Вони, обґрунтовуючи теорію природного права, робили з неї антифеодальні висновки, виступали на захист кріпаків, за розумне законодавство, обстоювали право народу на освіту, право людини на приватну власність вважали священним і недоторканим.
Одним із перших, хто в Росії виступив на захист ідеї про рівність всіх людей, їхніх невід'ємних прав і свобод був Олександр Михайлович Радіщев (1749-1802 рр.). З природно-правових позицій він розвивав уявлення про свободи і рівність всіх людей в природному стані, про договірне походження держави, про невід'ємні права людини на своє життя, власність, рівний суд, свободу думки і слова, про суверенність народу і його право знищити несправедливий лад. Природні свободи і рівність всіх людей, їх невід'ємні права на безпеку, життя і власність відстоювали декабристи (П.І. Пестель, К.Ф. Релєєв, О.О. Бестужев, О.П. Юшневський, М.М. Муравйов, П.Г. Каховський та ін.). Вони також були прибічниками теорії природного права і суспільного договору. Згідно з їхнім вченням, люди від природи рівні і вільні; в минулому народи не знали рабства гноблення людини людиною, там переважала "стихія" демократично-общинна. Джерелом влади був сам народ, який всі важливі справи вирішував через віче.
Декабристи вважали, що рабство суперечить людській природі, воно з'явилося в результаті насильницького порушення природних прав і суспільного договору, внаслідок свавілля одних стосовно до інших. Оскільки всі люди мають користуватися однаковими правами і вигодами, кріпосне право і самодержавство повинні бути знищеними.
Певний внесок в розвиток ідеї прав і свобод людини був зроблений слов'янофілами - представниками одного з напрямів російської суспільно-політичної думки 40-50-х рр. XIX ст. Вони хоч і вважали, що шлях розвитку Росії принципово відмінний від західноєвропейського, самобутній (останнє визначалося патріархальністю, консерватизмом, православ'ям), такий, що виключає можливість революційної боротьби, але все ж таки в дусі ліберальної ідеології відстоювали право людей на вільне вираження своєї думки, добивалися розвитку гласності, ліквідації цензури, встановлення гласного суду за участю в ньому виборних представників від населення, виступали проти тілесних покарань і смертної кари. Найвідомішими представниками слов'янофілів, які відстоювали ці права людей були: О.С. Хомяков (1804-1860 рр.), К.С. Аксаков (1817-1860 рр.), І.В. Киреєвський (1806-1856), Ю.Ф. Самарін (1819-1876рр.) та ін.
Ідеологи буржуазного лібералізму в Росії В.П. Боткін (1811-1869 рр.), П.В. Анненков (1812-1887 рр.), К.Д. Кавелін (1818-1885 рр.), О.В. Дружинін (1824-1864 рр.), М.Н. Катков (1818-1887 рр.) та ін. в 40-60-х рр. XIX ст. різко критикували кріпосницькі порядки іреакцію, проголошували право людей на свободу слова, друку тощо.
Один з попередників російської соціал-демократії, відомий критик, публіцист і філософ Г.В. Бєлінський (1811-1848 рр.) в умовах жорстокої реакції, яка встановилася в Росії після розправи царизму з декабристами і тимчасового зменшення активності селянського руху, сміливо виступив на захист особи, її прав і свобод. Звільнення особи він ставив у пряму залежність від завоювання нею широкого кола прав і свобод. А це можливо, на його думку, лише в демократичному суспільстві.
Упродовж XVIII - XIX ст. з розвитком у світі конституціоналізму і парламентаризму ідея прав людини все більше втілювалася у нормотворчу практику держав. А на початку XX ст., особливо після Першої світової війни і появи Ліги націй та Міжнародної організації праці, права людини почали входити у сферу впливу міжнародного правового регулювання. Питання захисту прав людини виходять за вузьконаціональні межі і стають об'єктом регулювання міжнародного права.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Загальна декларація прав людини // Міжнародні договори України. -К., 1992.
2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права // Міжнародні договори України. - К., 1992.
3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Міжнародні договори України. - К., 1992.
4. Конвенція про права дитини. УПФ. - К., 1995.
5. Английская буржуазная революция XVII в. в 2-х томах. - М., 1954.
6. Бернард Г. Сіган. Створення Конституції для народу чи республіки, які здобули свободу. - К. 1993.
7. Буткевич В.Г. Права людини в Україні. З погляду творення нової правової бази. - Політична думка. - 1993, № 1.
8. Война за независимость й образование США / Под ред. Г.Н. Севастьянова. - М., 1976.
9. Декларація прав людини очима дітей. - Дрогобич, 1994.
10. Дмитриева Г.К. Международная защита прав женщин. - К., 1985.
11. Документи истории Великой французской революции. - М., 1990.
12. Законодательство английской революции 1640-1660 гг.-М., 1946.
13. Защита прав человека й национальньїх меньшинств. Реализация международно-правовьіх норм во внутреннем праве. - К., 1992.
14. История средних веков. Хрестоматия. Пособие для учителя. В 2-х частях, Ч.1.-М., 1988.
15. История Франции. В 3-х томах. - М., 1972 -73 гг, Т.2.
16. Кампо В. Конституційний контроль. Засади, статус, механізми // Віче. -1993.-№ 6.
17. Книга для чтения по истории средних веков.-М., 1986, ст. 117- 118.
18. Коментар до Конституції України. - К., Інститут законодавства ВРУ, 1996.
19. Конституційні акти України 1917 - 1920 рр. - К., 1992.
20. Консультативне обслуговування і технічна допомога в галузі прав людини. Виклад фактів. - № 3. - ООН, Женева, 1994.
21. Копейчиков В.В. Про теоретичні засади конституційного ладу // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 1993. - № 1.
22. Кудрявцев А.Е. Великая английская революция. - Л., 1925.
23. Лавровский В.М. Сборник документов по истории английской буржуазний революции XVII в. - М., 1973.
Loading...

 
 

Цікаве