WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Права людини в Новий час - Реферат

Права людини в Новий час - Реферат

свободи, на який звертає увагу Монтеск'є, - це політична свобода в її відношенні уже не до державного устрою, а до окремого громадянина. У такому аспекті політична свобода виявляється у безпеці громадянина. Розглядаючи засоби її забезпечення, Монтеск'є особливого значення надає тому, що покаранню підлягає лише здійснений людиною вчинок, а не думки, які розходяться з існуючими нормами. Він вважав, що карати за думки - означає знищувати будь-які гарантії свободи. Він засудив огидну практику тортур, перший в Європі виступив на захист негрів, яких масово продавали в Америку, вимагав заборони рабовласництва.
Монтеск'є, даючи характеристику політичній свободі, неодноразово у багатьох своїх працях наголошував, що суть свободи полягає не в тому, щоб робити, що хочеться, а в тому, щоб мати можливість робити те, що хочеш робити і не бути примушеним робити того, чого не хочеш. Свобода є правом робити все, що дозволено законами.
Посильний внесок у розвиток доктрини і конституційно-правової практики у сфері прав людини зробили також такі американські мислителі, як Т. Пейн, Т. Джефферсон, А. Гамільтон, Д. Медісон та ін.
Одним із палких прибічників ідеї природних невід'ємних прав людини був відомий громадський і політичний діяч СШАТомас Пейн (1737-1809 рр.). Захищаючи ці ідеї, він в панфлеті "Здоровий глузд" (1774 р.) та в трактаті "Права людини" (1791-1792 рр.) характеризував права людини як необхідну властивість її соціального буття і як принцип організації і діяльності державної влади в цілому. Права людини були для Пейна невід'ємним атрибутом республіканської форми правління у всіх цивілізованих народів.
З демократичних позицій права і свободи людини обґрунтовував американський державний і політичний діяч, філософ і юрист, а з 1801 по 1809 рр. президент США Томас Джефферсон (1743-1826 рр.). Він був автором Декларації незалежності, що була прийнята конгресом 4 липня 1776 р. в період війни за незалежність у Північній Америці 1775-1783 рр., і проголосила утворення США. Декларація протиставляла панівній у той час теорії божественного походження влади ідею суверенітету народу, його право на революцію, проголошувала рівність всіх людей (перед законом) і їх невід'ємні права на "життя, свободу і прагнення до щастя". Джефферсон мав намір поширити ці права і на негрів - рабів, але конгрес виключив із проекту Декларації пункт про засудження рабства. Історичне значення Декларації полягає у тому, що вона стала першим офіційним документом, який закріпив на державному рівні невід'ємні права людини.
Теоретичні уявлення мислителів, філософів, юристів про невід'ємні права людини здійснили значний вплив на формування ранньобуржуазного конституційного законодавства і державно-правову практику. Так, у 1628 р. в Англії була прийнята Петиція про права, яка конкретизувала багато положень Великої хартії вольностей (1215р.). Зокрема, в ній наголошувалося на неможливості ув'язнення вільного громадянина без законних підстав, проголошувалася неприпустимість існування таємних судів та позасудових депресій.
Подальшим кроком на шляху до закріплення прав та свобод людини стало ухвалення в цій же країні у 1679 р. так званого Hаbеаs Соrрus Akt (Хабеас Корпус Акт). Цим актом встановлювалися процедурні гарантії особистої недоторканності особи обмеження строків тримання під вартою, вводився інститут поруки та застав.
У 1689 р. в Англії був прийнятий Білль про права, який став юридичною основою конституційної парламентської монархії. Він гарантував право підданих звертатися з петицією до короля, обмежив розмір судових стягнень і штрафів, проголосив свободу виборів до парламенту, свободу слова та суджень у його стінах.
Паралельно з цим під впливом Просвітництва дедалі більшого поширення набувають ідеї свободи, природних прав людини, суспільного договору, поділу влади. Важливими правовими документами, які розвинули та конкретизували ці положення стали Декларація незалежності США (1776 р.), Конституція США (1787 р.), Білль про права (1789-1791 рр.), французькі Декларації прав людини і громадянина (1780 р.) Конституція (1791 р.) та ін. Показовим у цьому відношенні є Білль про права 1791 р. (перші десять поправок до Конституції США 1787 р.). У першій статті цього акта проголошуються свобода слова, друку, віросповідань, зібрань та петицій. У статті 4 проголошувалася недоторканність особи, житла, майна. У 5-8 статтях передбачалося дотримання прав громадян, притягнутих до судової відповідальності (право на захист, право не свідчити проти себе в суді та ін.). В 9-й статті містилося застереження, що зазначені в Біблії права не повинні скасовувати або обмежувати права, якими уже користується народ.
"Декларація прав людини і громадянина", ухвалена Установчими зборами Франції 26 серпня 1789 р., природні і невід'ємні права людини називає священними. У першій статті "Декларації" проголошувалося, що "люди народжуються і залишаються вільними і рівними у правах". "Мета кожного державного союзу, - зазначалось у другій статті цього документу, - полягає у забезпеченні природних і невід'ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека і опір гніту". У третій статті проголошувалося, що джерелом верховної влади є народ, а в шостій, - "закон є виразом загальної волі. Усі громадяни мають право брати участь особисто або через своїх представників у його творенні", всі громадяни рівні перед законом і тому мають однаково допускатися до усіх суспільних посад, місць і служб за їх здібностями і без будь-якої різниці, окрім тієї, що обумовлена їх здібностями. У статтях 7, 9, 10 і 11 затверджувалася свобода особи, совісті, слова, друку (але свобода зібрань і союзів не передбачалась). У статті 15 проголошувалося право громадян вимагати звіт у кожної посадової особи за довірену їй частину управління. Нарешті, в останній, 17 статті зазначалось, що "власність є право недоторканне і священне" і ніхто не може бути позбавленим цього права, крім випадків, визначених законом.
Показово, що "Декларація" 1789 р. проводила різницю між правами людини і правами громадянина. Під правами людини мались на увазі, в першу чергу, невід'ємні, природні права. Права, які належать людині уже від її народження, які людині ніколи і ніким не надавалися, а отже не можуть бути відібрані або обмежені. Під правами громадянина, виходячи зі змісту Декларації, малось на увазі права, надані людині державою.
"Декларація прав людини і громадянина" мала важливе прогресивне і революційне значення. Вона стала прапором боротьби проти феодально-абсолютистських порядків не тільки для Франції, але й для антифеодальних виступів в інших країнах, за повсюдне визнання і захист прав людини і громадянина, практичну реалізацію ідей правової держави. Весь наступний розвиток теорії і практики у сфері прав людини і громадянина, правової держави, верховенства права в тією чи іншою мірою зазнав і продовжує зазнавати на собі благотворний вплив цього історичного документу.
Проголошені в Декларації прав людини і громадянина ідеї мали особливо значний вплив на погляди передових мислителів тих країн (Німеччини, Росії, інших країн Східної Європи), де на порядок денний була поставлена необхідність здійснення прогресивних буржуазних перетворень, складовою яких була боротьба за права і свободи людей.
З філософських і ліберально-гуманістичних позицій проблеми права і свобод людини одержали розвиток в працях німецького філософа Іммануїла Канта (1724-1804 рр.). Саме з його концепції випливає сучасна теорія правової держави. Першооснову цієї концепції складала сфера свободи індивіда. На думку І. Канта, індивід може робити все, що не заборонено законом, і така поведінка буде правомірною. Перед законом же всі рівні. Держава може втручатися у справи особи, коли та порушує вимоги права. Особу, за І. Кантом, не можна розглядати як засіб досягнення будь-яких благ чи навіть так званих спільних інтересів. Держава - це об'єднання великої кількості людей, підпорядкованих праву. Останнє ж має ґрунтуватися на людському розумі і свободі.
Значний
Loading...

 
 

Цікаве