WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Розвиток прав людини в Україні - Реферат

Розвиток прав людини в Україні - Реферат

становища цивільні особи мали підлягати юрисдикції лише загальних судів. Охорона прав громадян покладалася на мирових суддів, які могли застосовувати для цієї мети військову силу.
Подальшого розвитку гуманістичні політико-правові концепції Драгоманова набули у працях Михайла Грушевського, зокрема в його конституційному проекті, викладеному в травні 1905 р. у статті "Конституційне питання і українство в Росії". Цим проектом передбачалося право українців на українське громадянство, рівноправність жінок і чоловіків, забезпечення особистої свободи людини, відокремлення церкви віддержави тощо. Українська мова визнавалася офіційною, але і всі інші вживані в Україні мови проголошувалися вільними.
Напередодні Лютневої революції 1917 р. у вітчизняній науці та політичній практиці під впливом соціалістичних ідей дедалі більше уваги приділялося питанню про роль соціально-економічних прав людини. Про значення цих прав у майбутньому суспільстві, ще в 1906 р. писав у своїй праці "Держава правова і соціалістична" відомий український філософ і правознавець Б.О. Кістяківський. Лютнева революція 1917 р. створила сприятливі умови для практичного здійснення багатьох теоретичних положень, що входили у концепцію прав людини в тогочасному розумінні. У документах тимчасового уряду народові обіцялася свобода слова, друку, спілок, віросповідань, право на участь у виборах до вищої представницької установи країни, вибори органів місцевого самоврядування на основі загального, прямого, рівного і таємного голосування та ін.
Період визвольних змагань 1917-1920 рр. характеризувався пошуком найоптимальніших форм державно-правового розвитку України. Питання надання і забезпечення прав і свобод людини і громадянина знайшло відображення і Універсалах Центральної Ради і в Конституції УНР від 29 квітня 1918 р., де проголошувався широкий їх перелік. У Конституції УНР, наприклад, цим питанням був спеціально присвячений другий розділ, який так і називався - "Права громадян України". У восьмому розділі чітко визначалося, за яких обставин права і свободи можуть бути обмеженими. Більш чи менш категорично зазначені права декларувалися і в документах Гетьманату Павла Скоропадського ("Грамота до всього українського народу" (29.04.1918 р.), "Закон про тимчасовий державний устрій України" (29.04.1918 р.), Директорії ("Декларація Української Директорії" (14.12.1918 р.), "Універсал Трудового Конгресу України" (28.01.1919 р.), і ЗУНР ("Відозва Української Національної Ради" (01.11.1918р.). Більш того, проблема надання (забезпечення прав і свобод людини і громадянина в цей час вийшла за межі політико-правових вимог і стала перетворюватися на реальну справу. Проте у праві мало не кожного режиму, що панував тоді в Україні, демократичні цінності конкурували з потягом до авторитаризму, гуманістичні ідеали - з узаконенням репресій проти політичних супротивників. Все це зменшувало ефективність тих демократичних перетворень, що відбувалися в країні.
Жовтневий переворот, прихід до влади більшовиків і запровадження соціалістичних ідей збагатили традиційні уявлення про права людини. Вже в ухваленій у січні 1918 р. III Всеросійським з'їздом Рад Декларації прав трудящого і експлуатованого народу виразно наголошувалося на необхідності вирішення соціально-економічних питань як неодмінної передумови створення світлого майбутнього для трудящих, її положення тривалий час залишалися концептуальною основою щодо прав людини і знайшли відображення в усіх чотирьох конституціях України (1919, 1929, 1937, 1978 рр.), які приймалися за часів Радянської влади. Всі ці конституції закріплювали різний правовий статус особи, обсяг її прав та свобод. Це дає можливість простежити динаміку становлення і розвитку прав і свобод людини з точки зору правового статусу особи. Вже в Конституціях Радянської України 1919 і 1929 рр. було закріплено значно ширший, ніж традиційний, перелік прав людини і громадянина. Найбільш повним він був у Конституції УРСР 1937 р., заснованій на союзній Конституції 1936 р. Ця Конституція закріпила широку гаму прав і свобод, провідне місце серед яких посідали: економічні права (право на особисту власність та її спадкування, право на працю, право на відпочинок); соціальні права (право на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, втрати працездатності); культурні права (право на освіту); політичні права (свобода слова, друку, зборів і мітингів, вуличних походів і демонстрацій, совісті, право на об'єднання в громадські організації); особисті права (недоторканність особи та житла, таємниця листування); виборчі права (закріплювалися окремим розділом).
Проте трагедія України, як і інших радянських республік, полягала у тому, що правильні ідеали стосовно прав і свобод погано узгоджувалися з тогочасною дійсністю. Наприклад, ті ж свободи слова, друку, зборів і мітингів, вуличних походів і демонстрацій в умовах тоталітарної системи були просто неможливі. В той час, коли проводилися незаконні обшуки і арешти, здійснювалися масові репресії, в Конституції урочисто проголошувалась недоторканність особи, житла та ін. Конституція була побудована так, що сама її структура абсолютизувала державу. Серед її 13 розділів розділ про права і обов'язки громадян займав лише десяте місце, до того ж мав декларативний характер. Всебічний розвиток особи в цій Конституції розглядався не як мета соціалістичного будівництва, а як засіб досягнення мети - побудови сталінської моделі соціалізму. Отже, реальна практика сталінщини перекреслювала демократичність Конституції УРСР 1937 р. і реалізацію проголошених в ній прав і свобод.
За вагомий внесок у розгром фашизму Україна отримала широке визнання і авторитет на міжнародній арені, стала у 1945 р. одним із фундаторів ООН, неодноразово обиралася членом її головних органів, комітетів та комісій. Як суб'єкт міжнародного права і міжнародних відносин наша країна спрямовувала свої зусилля на вирішення багатьох проблем і, в тому числі, на забезпечення прав і свобод людини. Зокрема, на Першій сесії Генеральної Асамблеї ООН Україна разом із 17 країнами була обрана членом Економічної і соціальної ради ООН, у 1947 р. стала членом Економічної комісії для Європи, у 1948-1949 рр. і у 1984-85 рр. обиралася тимчасовим членом Ради безпеки ООН. Чимало пропозицій УРСР на міжнародних форумах були схвально прийняті і реалізовані. Саме за ініціативою української делегації у 1948 р. на конференції в Сан - Франциско комітет, який очолював глава делегації України Д.Мануїльський, сформулював преамбулу, цілі і принципи Статуту ООН. На його пропозицію до цього документа було включено ряд важливих положень про загальну повагу прав і основних свобод людини.
Активну участь брала Україна і в підготовці та прийнятті важливих міжнародно-правових документів у галузі прав і свобод людини. Так, конкретні
Loading...

 
 

Цікаве