WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основні міжнародні документи з прав людини - Реферат

Основні міжнародні документи з прав людини - Реферат

більшості країн світу, крім США і Західної Європи (а саме від нього значною мірою залежить реалізація соціально-економічних прав) в останні роки був незначним. Такі фактори, як господарська нестабільність, зростання чисельності населення, тягар заборгованості та інші перешкоджають повсюдному забезпеченню соціально-економічних прав. Але, незважаючи на це, в численних дослідженнях, проведених ООН, робляться висновки про те, що ці права юридичне обов'язкові і економічноздійсненні, а для їх реалізації держави повинні розробити відповідні плани і вжити конкретних заходів.
Через неоднозначне, а часто навіть негативне ставлення багатьох країн до соціально-економічних прав, під час розробки Пакту не було передбачено створення розгалуженої системи міжнародного механізму за їх контролем. Відповідно до ст. 16 документа держави-учасниці Пакту про економічні, соціальні і культурні права повинні були подавати на розгляд економічної і соціальної Ради ООН тільки доповіді про вживані ними заходи і про прогрес на шляху до досягнення додержання прав, визнаних у цьому Пакті. Але в цьому міжнародному договорі не було передбачено створення якогось спеціального органу для обговорення доповідей держав. Лише у 1976 р. було запроваджено спеціальну Робочу групу для розгляду таких доповідей. У 1985 р. без внесення поправок до Пакту було прийнято рішення про створення замість Робочої групи Комітету економічних, соціальних і культурних прав, який і розглядає тепер доповіді держав-учасниць. Ставиться питання і про те, щоб цей Комітет розглядав також скарги одних держав про невиконання положень Пакту іншими державами, петиції окремих осіб про порушення їх прав. Раніше це коло питань розглядалося Підкомісією ООН з попередження дискримінацій і захисту меншин при обговоренні питань про реалізацію економічних, соціальних і культурних прав.
Третій важливий документ у сфері прав людини - Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, який, як і попередній, був схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. Він складається з преамбули та 53 статей, об'єднаних у 6 частинах, і проголошує широкий перелік основних прав і свобод, які повинні надаватися кожною державою всім особам, що перебувають у межах її території та під її юрисдикцією без будь-якої різниці щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини (п. 1. ст. 2). З цією метою учасники цього Пакту взяли на себе зобов'язання вжити законодавчі або інші заходи відповідно до своїх конституційних процедур, які можуть виявитися необхідними для здійснення прав, визнаних у цьому Пакті (п. 2. ст. 2). "Всі люди, - підкреслюється в Пакті, - є рівними перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист закону" (ст. 23). Окремою статтею в документі визнається право осіб, які належать до етнічних, релігійних і мовних меншостей, "користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою" (ст. 27).
Деякі положення Пакту торкаються питань, які регулюються також Пактом про економічні, соціальні і культурні права. Це право кожної людини на свободу асоціації з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів (п.1 ст.22), а також право на одержання і заснування сім'ї, рівність прав і обов'язків обох з подружжя (п.п. 1,2,3 ст. 23), право кожної дитини на громадянство та "на такі заходи захисту, які є необхідними в її становищі, як малолітнього, з боку її сім'ї, суспільства і держави" (п.п. 1,2,3 ст. 24) та ін.
У третій частині Пакту (ст. 6-27) міститься конкретний перелік громадянських і політичних прав, які повинні бути забезпечені людині в кожній державі: право на життя (ст. 6); заборона піддання катуванню чи жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, неприпустимість без вільної згоди людини піддання її медичним чи науковим дослідам (ст. 7); заборона рабства і работоргівлі в усіх їх видах та примусової праці (ст. 8); право кожного на свободу та особисту недоторканність (ст. 9); право осіб, позбавлених волі, на гуманне поводження і поважання гідності (ст. 10); право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання (ст. 12); рівність всіх осіб перед судами і трибуналами (ст. 14); право кожної людини, де б вона не перебувала, на визнання її правосуб'єктності (ст. 16); невтручання в особисте та сімейне життя людини, недоторканність її житла, таємниця кореспонденції (ст. 17); право на свободу думки, совісті і релігії (ст. 18); право на мирні збори (ст. 22) та ін. Серед політичних прав Пакт проголошує право кожного громадянина без будь-якої дискримінації брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і через своїх вільно обраних представників, голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців; допускатися в своїй країні на загальних умовах рівності до державної служби (ст. 25).
Відповідно до Пакту про громадянські і політичні права, закріплені в ньому певні фундаментальні права і свободи мають дотримуватися у будь-якій ситуації, навіть в умовах збройних конфліктів. Так, згідно з п. 1 ст. 4 цього документа "під час надзвичайного становище в державі, при якому життя нації перебуває під загрозою і про наявність якого офіційно оголошується, держави -учасниці цього Пакту можуть вжити заходів на відступ від своїх зобов'язань за цим Пактом лише настільки, наскільки це диктується гостротою становища, за умови, що такі заходи не є сумісними з їх іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації виключно на основі раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи соціального походження". Але далі в п. 2 цієї ж ст. 4 застерігається, що це положення не може бути застосоване до таких фундаментальних прав і свобод як: право на життя (ст. 4); заборона піддавати катуванню чи жорсткому нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (ст. 7); заборона рабства, работоргівлі, підневільного стану (п.1,2 ст.8); позбавлення волі на тій лише підставі, що невиконані якісь договірні зобов'язання (ст. 11); заборона скасування принципу, згідно з яким кримінальний закон не має зворотної сили (ст. 15); право кожної людини на визнання її правосуб'єктності (ст. 16); право кожного на свободу думки, совісті і релігії (ст. 18).
Всі ці та інші закріплені в Пакті права в процесі градації загальноприйнятих прав і свобод дістали назву "права першого покоління". Сьогодні вони набули характеру "jus codens" (імперативна норма) і повинні
Loading...

 
 

Цікаве