WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основні міжнародні документи з прав людини - Реферат

Основні міжнародні документи з прав людини - Реферат

економічні, соціальні і культурні права, схвалений ООН 16 грудня 1966 р.
Економічні, соціальні і культурні права - права другого покоління. Вони порівняно недавно стали проголошуватися і закріплюватися законодавством різних країн світуі міжнародними документами. У конституціях і законодавчих актах ХVІІІ-ХІХ ст. давався переважно перелік громадянських і політичних прав. Економічні і соціальні права в той період розглядалися як другорядний, побічний продукт їх розвитку. І лише на початку XX ст. в конституціях деяких держав все більший і більший наголос робиться на соціально-економічних правах. Вперше широкий обсяг таких прав був проголошений у Конституції РСФРР. Окремі соціально-економічні положення містилися також в мексиканській Конституції 1917 р., прийнятій після революції в цій країні. Після Першої світової війни положення про соціально-економічні права знайшли місце у Веймарській Конституції Німеччини 1919 р., Конституції Іспанської республіки 1931 р., Конституції СРСР 1936 р., Конституції Ірландії 1937 р., а після Другої світової війни - Конституції Японії 1946 р., Конституції Італії 1947 р. та ін.
На початку XX ст. укладаються і перші міжнародні угоди в цій галузі. Вони врегульовували, як правило, трудові відносини. До таких угод потрібно, в першу чергу, віднести статут Ліги Націй, а також конвенції, які були прийняті в рамках Міжнародної Організації Праці (МОП).
З прийняттям Статуту ООН, а потім Загальної декларації прав людини розпочинається якісно новий етап у міжнародно-правовій регламентації цих прав. Він розпочався ще в 1951 р. і був досить складним і суперечливим. Як і при розробці Загальної декларації прав людини, у процесі обговорення положень Пакту про економічні, соціальні і культурні права виявилося багато розходжень між державами, які належали до різних соціально-економічних систем. Тому не всі із запропонованих прав були включені до Пакту. Так, наприклад, через сильний опір СРСР та інших соціалістичних країн із документа була вилучена будь-яка згадка про право кожного на володіння власністю і про заборону насильницького і свавільного позбавлення цього права. В свою чергу, США наполягали на тому, що федеративна держава не в змозі гарантувати здійснення закріплених в Пакті прав і свобод на території всіх її складових частин. Але все ж було знайдено компроміс і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права був схвалений. Радянським Союзом цей документ було ратифіковано в 1973 р., але на практиці він не виконувався.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права складається з преамбули і 31 статті, які поділені на 5 частин. У преамбулі відзначається, що права, проголошені в пакті, випливають з властивої людській особі гідності, а ідеал людської особи, вільної від страху та нужди, можна здійснити лише за наявності таких умов, за яких кожен може користуватися своїми економічними, соціальними і культурними правами. Конкретний їх перелік розпочинається з проголошення права на працю (ст. 6), права кожного на справедливі і сприятливі умови праці (ст. 7), право на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування (ст. 9), право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї (ст. 11), право кожної людини на освіту (ст. 13), право на участь у культурному житті, користування результатами наукового прогресу (ст. 15).
Згідно зі ст. 2 Пакту, держави, які приєдналися до нього, зобов'язувалися в індивідуальному порядку і в порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходи щодо забезпечення поступового здійснення визначених у цьому документі прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, ухвалення законодавчих актів. Держави також брали на себе зобов'язання гарантувати, що права, проголошені в Пакті, здійснюватимуться без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи інших обставин.
Але, незважаючи на ці положення Пакту, деякі держави упродовж довгого часу заперечували юридичну обов'язковість його норм про економічні, соціальні і культурні права, мотивуючи це тим, що вони є лише побажаннями, а не юридичними обов'язками. І лише зовсім недавно позиція більшості країн світу з цього питання змінилася. Вони стали визнавати юридичну обов'язковість положень Пакту про економічні, соціальні і культурні права.
Більш того, в 1986 р. провідні експерти різних країн світу з проблем природи і ступеня юридичних обов'язків, взятих державами - учасницями Пакту про економічні, соціальні і культурні права, прийшли до таких висновків:
- всі права і свободи людини, включаючи і соціально-економічні, неподільні, взаємопов'язані і утворюють невід'ємну частину міжнародного права;
- пакт покладає певні юридичні обов'язки на його учасників. Вони повинні негайно вжити всіх заходів, у тому числі законодавчого і адміністративного характеру, для здійснення прав, закріплених в цьому міжнародному договорі. Крім того, має бути передбачено право кожного на судовий захист соціально-економічних прав;
- держави, які приєдналися до Пакту, незалежно від свого економічного рівня розвитку, зобов'язані забезпечити соціально-економічні і культурні права для всіх хоча б в мінімальному розмірі. Цей новий підхід стосовно до юридичної обов'язковості Пакту, знайшов відображення в Підсумковому документі Всесвітньої конференції з прав людини, яка відбулася в 1993 р. у Відні.
На обов'язковому характері соціально-економічних прав наголошується у багатьох документах ООН. В них, зокрема, наголошується, що Пакт є основою для дій на міжнародному і регіональному рівнях, а також для впровадження його норм в життя. А єдиним його недоліком є те, що не всі країни через свій низький економічний розвиток, наявність необхідних ресурсів здатні втілити в життя. Тому положення Пакту можуть запроваджуватися у таких державах поступово. І тільки окремі права, проголошені Пактом, наприклад, право засновувати професійні спілки і вступати до них (ст. 8), не залежать від рівня економічного розвитку країни і мають бути надані негайно. Отже, Пакт не просто містить побажання чи рекомендації декларативного характеру, але й передбачає конкретні обов'язки держав - учасниць.
Деякі сучасні вчені, визнаючи обов'язковий характер Пакту, стверджують, що ці права нездійсненні, а сам документ за роки, що минули після його ухвалення, застарів і втратив свою актуальність. З ними де в чому можна погодитися. Адже досягнення міжнародного товариства в галузі здійснення соціально-економічних прав менш разючі, ніж у сфері реалізації громадянських і політичних прав. Економічний прогрес у
Loading...

 
 

Цікаве