WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Культурні права - Реферат

Культурні права - Реферат


Реферат на тему:
Культурні права
Самостійною групою конституційних прав та свобод людини і громадянина в системі прав є культурні права й свободи. У найбільш загальному розумінні ці права за своєю суттю є мірою духовності, яку гарантує особі держава із урахуванням умов життя й діяльності громадян, суспільства і держави.
За своїм змістом культурні права і свободи - це суб'єктивні права людини в культурній (духовній, ідеологічній) сфері, це - певні можливості доступу до духовних здобутків свого народу і всього людства, їх засвоєння, використання й участі у подальшому їх розвитку.
Утвердження і забезпечення права людини на освіту в будь-якій країні є одним з найважливіших обов'язків держави. Це зумовлено тим, що освіта в сучасному глобалізованому й інформатизованому світі все більше стає вирішальним чинником суспільного прогресу і національної безпеки, важливою складовою повного розвитку людської особистості, збільшення поваги до прав і свобод людини. Сьогодні цілком очевидно, що без необхідної освіти людина не зможе забезпечити собі належних умов життя і реалізуватись як особистість, а також усвідомити і захистити свої права. Високий рівень освіченості населення є важливим чинником, що позитивно впливає на створення сприятливих умов для повної реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Кожен має право на освіту, визначається у ст. 26 Загальної декларації прав людини. Встановлюється вимога безоплатності загальної та початкової освіти та обов'язковість останньої. Право на освіту є одним із найважливіших прав людини, що визначає не тільки соціальний розвиток людини, а і його суспільний статус. У ст.13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права закріплюється спрямованість освіти на повний розвиток людської особистості і збільшення поваги до прав людини та основних свобод. Вона повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими та релігійними групами. У розвинених країнах освіта стає однією із пріоритетних сфер державної політики, сферою державних та приватних інвестицій. Навіть монархічні країни Перської затоки останніми роками активно реалізують для своїх громадян можливості безоплатної освіти всіх рівнів. У Протоколі до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. зроблено застереження, що жодна людина не може бути позбавлена права на освіту, а держава має поважати право батьків відповідно до їх релігійних і філософських переконань забезпечувати освіту і навчання своїх дітей. Ці положення відображено у Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (для України набула чинності у 1963 р.), розвинено і закріплено у Конвенції про права дитини 1989 р.
Норми Конституції України відповідають міжнародним стандартам у галузі освіти. Зокрема, Конституція гарантує кожному право на освіту, утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, задоволення національно-культурних і мовних потреб, вільний розвиток своєї особистості, право на свободу світогляду, право набувати спеціальні знання, що дають можливість вибору професії та роду трудової діяльності.
Ідеологічний плюралізм суспільства відображає також академічна свобода (свобода викладання). Вона передбачає право вчителя викладати свій предмет так, як він вважає за потрібне. Учням та їх батькам академічна свобода дає право обирати таких викладачів, чиї погляди та підходи до дисципліни, що вивчається, вбачаються найбільш прийнятними. Це право випливає із п. З та 4 ст. 13 Міжнародного пакту про економічні соціальні та культурні права. Конституція України, закріплюючи в ст. 53 право на освіту та обов'язковість повної загальної середньої освіти визначає, що безоплатною є освіта, в тому числі і вища в державних та комунальних навчальних закладах. Це право має кожний громадянин незалежно від соціального походження, національності, політичних, релігійних та інших переконань, статі, майнового стану та інших ознак.
Право громадян на освіту забезпечується:
o розгалуженою мережею навчально-виховних закладів, які можуть бути як державними, так і приватними;
o системою наукових установ, закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
o відкритим характером навчально-виховних закладів;
o створення умов для вільного вибору профілю навчання відповідно до їх інтересів та уподобань;
o різними формами навчання - очною, заочною, вечірньою; останнім часом з'явилась ще й дистанційна форма навчання.
Для реалізації цього права держава забезпечує доступну та безоплатну дошкільну, повну загальну, професійно-технічну та вищу освіту, а також створює систему підвищення кваліфікації та перепідготовки. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних закладах на конкурсній основі.
Свідченням реалізації права на освіту є наявність і функціонування в Україні навчальних закладів. Так, у 1999 р. в Україні діяло: 17155 дошкільних виховних закладів, які відвідували 1054907 дітей дошкільного віку, 21965 державних і 211 приватних середніх навчальних закладів, у яких навчалися 6 743 тис. учнів. На кінець 1999 р. в Україні було 658 вищих навчальних закладів I-ІІ рівнів акредитації, втому числі 69 недержавних, в яких навчалися 503695 студентів, і 313 навчальних закладів ІІІ-VІ рівнів акредитації, де навчалися 1285356 студентів. Крім того, в 977 професійно-технічних училищах здобували професійну освіту 526,6 тис. учнів, з яких понад 350 тис. (67%) одночасно здобували загальну середню освіту.
Відповідно до Закону України "Про освіту", ухваленому в травні 1999 р., загальна середня освіта охоплює 12 років навчання і поділяється на три ступені: початкову - першого ступеня (1-4 класи), основну - другого ступеня (5-9 класи), та старшу - третього ступеня (10-12 класи). Крім загальноосвітніх шкіл серед закладів середньої освіти є також гімназії, ліцеї, школи з поглибленим вивченням окремих предметів, а також спеціальні інтернати для хворих дітей.
Вищу освіту можна здобути у навчальних закладах чотирьох рівнів акредитації (технікумах, коледжах, інститутах, академіях, університетах тощо).
В Україні створена широка мережа вищих закладів освіти I-ІІ і III-IV рівнів акредитації. Переважна більшість із них знаходиться у м. Києві (680 студентів на 10 тис. населення), Харківській (460), Одеській (288), Львівській (225) областях. Значно нижчі показники у Закарпатській (72), Житомирській (78), Чернігівській (90), Івано-Франківській (89), Миколаївській (102), Кіровоградській (105) областях. Показник, нижчий за середній по Україні (192), мають 20 областей.
Українська держава постійно піклується і дбає про соціальний захист учнів, студентів, слухачів та інших громадян, що навчаються. При цьому всім вихованцям створюються однакові умови, незалежно від форми навчання. Для тих громадян, котрі з якихось причин не в змозі реалізувати своє право на освіту, держава створює умови для навчання в домашніх умовах або у спеціальних навчальнихзакладах.
Громадяни інших держав і особи без громадянства, що проживають на території України, можуть здобувати освіту нарівні з громадянами нашої держави у навчально-виховних закладах, що діють в Україні.
Освіта в Україні ґрунтується на
Loading...

 
 

Цікаве