WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина - Реферат

Юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина - Реферат

відповідальність. У окремих випадках достатніми гарантіями їх реалізації могли б бути дисциплінарна, адміністративна та інші види відповідальності, а також інші загальні та юридичні гарантії.
Однак не можна заперечувати, що порушення публічними посадовими особами будь-якого конституційного права людини набуває ознак підвищеної суспільної небезпеки хоча б через те, що вся діяльність зазначених осіб має бути за Конституцією України спрямована на захист і охорону цих прав, а їх грубе порушення є певним викликом суспільству, державі, а також міжнародній спільноті, яка визнала стандарти прав людини і створила основи механізму їх реалізації. Не можна забувати і те, що усі права людини і громадянина становлять цілісну систему, і тому неможливість реалізувати одне право посягає на усю систему принципів права людини і громадянина, тягне за собою загальне приниження її конституційно-правового статусу, негативно впливає на індивідуальну і суспільну свідомість, створює в інших службових осіб ілюзію можливості нехтування принципом пріоритету прав людини, упевненість у можливості безвідповідального ставлення до обмеження обсягу чи змісту прав людини і громадянина. Особливого значення це набуває в умовах значного поширення корупції, що має місце і в нашій державі.
Отже, переважна більшість посягань з боку публічних посадових осіб на конституційні права людини і громадянина є за своїм характером суспільне небезпечними. Суспільна небезпека порушень деяких інших прав людини і громадянина може бути обумовлена тяжкістю наслідків, які стали результатом відповідного посягання. Наприклад, незаконне обмеження права людини вільно залишати територію України може означати неможливість отримання нею більш кваліфікованої медичної допомоги; втрату нею можливості реалізувати за кордоном своє право на працю; або втрату певних об'єктів власності тощо. Наслідком незаконного обмеження права працюючих на страйк може стати неможливість своєчасного ефективного захисту ними права на безпечні умови праці і подальше заподіяння шкоди їхньому здоров'ю. Неможливість упродовж тривалого терміну реалізації людиною свого права на підприємницьку діяльність може завдати їй значних матеріальних збитків і катастрофічного зменшення життєвого рівня її сім'ї тощо.
На перший погляд, подібні посягання на права людини і громадянина можуть потягти відповідальність на підставі нібито універсальної ст. 364 Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за службове зловживання.
Про її недоліки вище вже згадувалось. Але зазначимо ще один раз: на практиці ця стаття самостійно застосовується лише у випадках, коли службова особа тимчасово запозичує чуже майно; в решті випадків ст. 364 застосовується як додаток до інших статей Особливої частини Кримінального кодексу. Так, якщо службова особа порушує таємницю усиновлення, її, за правилами кваліфікації злочинів, слід притягнути до відповідальності за сукупністю злочинів, передбачених ст. 364 і статтею, яка прямо передбачає відповідальність за порушення таємниці усиновлення (оскільки тут здійснюється посягання на два різних об'єкти кримінально-правової охорони - таємницю усиновлення і порядок виконання службовими особами своїх повноважень). Якщо ж службова особа незаконно втручається в таємницю сповіді, то притягнути її до кримінальної відповідальності неможливо взагалі. Оскільки ця таємниця кримінальним законом не охороняється, то будь-яка особа, у тому числі службова, не може нести відповідальність за посягання на неї. Інший підхід фактично означає невизнання кримінальної протиправності обов'язковою ознакою будь-якого злочину, тобто невизнання принципу, згідно з яким злочином є лише таке суспільне небезпечне діяння, яке прямо передбачено кримінальним законом.
З метою створення ефективної системи кримінально-правових гарантій реалізації прав людини і громадянина, на нашу думку, до Кримінального кодексу України мають бути включені норми про відповідальність за незаконне грубе порушення усіх конституційних прав людини і громадянина. Будь-які винятки із цього правила мають бути науково обґрунтованими. При цьому Кримінальний кодекс повинен визначити поняття і ознаки публічних посадових осіб, відрізняючи їх від комерційних посадових осіб. У випадках, коли те чи інше конституційне право фактично може бути порушене тільки публічною посадовою особою, відповідні норми повинні містити посилання на таку особу як єдино можливого (спеціального) суб'єкта злочину, в усіх інших випадках - мати кваліфікуючу ознаку "Здійснення злочину публічною посадовою особою з використанням посадового становища".1 Слід зазначити, що розглянуті питання юридичної відповідальності не вичерпують усіх проблем, які пов'язані з правовим захистом конституційних прав людини і громадянина від посягань. Однак вони з достатньою очевидністю свідчать про те, що від їх вирішення значною мірою залежить рівень правового захисту і забезпечення реалізації зазначених прав людини і громадянина в державі.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Загальна декларація прав людини // Міжнародні договори України. -К., 1992.
2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права // Міжнародні договори України. - К., 1992.
3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Міжнародні договори України. - К., 1992.
4. Конвенція про права дитини. УПФ. - К., 1995.
5. Английская буржуазная революция XVII в. в 2-х томах. - М., 1954.
6. Бернард Г. Сіган. Створення Конституції для народу чи республіки, які здобули свободу. - К. 1993.
7. Буткевич В.Г. Права людини в Україні. З погляду творення нової правової бази. - Політична думка. - 1993, № 1.
8. Война за независимость й образование США / Под ред. Г.Н. Севастьянова. - М., 1976.
9. Декларація прав людини очима дітей. - Дрогобич, 1994.
10. Дмитриева Г.К. Международная защита прав женщин. - К., 1985.
11. Документи истории Великой французской революции. - М., 1990.
12. Законодательство английской революции 1640-1660 гг.-М., 1946.
13. Защита прав человека й национальньїх меньшинств. Реализация международно-правовьіх норм во внутреннем праве. - К., 1992.
14. История средних веков. Хрестоматия. Пособие для учителя. В 2-х частях, Ч.1.-М., 1988.
15. История Франции. В 3-х томах. - М., 1972 -73 гг, Т.2.
16. Кампо В. Конституційний контроль. Засади, статус, механізми // Віче. -1993.-№ 6.
17. Книга для чтения по истории средних веков.-М., 1986, ст. 117- 118.
18. Коментар до Конституції України. - К., Інститут законодавства ВРУ, 1996.
19. Конституційні акти України 1917 - 1920 рр. - К., 1992.
20. Консультативне обслуговування і технічна допомога в галузі прав людини. Виклад фактів. - № 3. - ООН, Женева, 1994.
21. Копейчиков В.В. Про теоретичні засади конституційного ладу // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 1993. - № 1.
22. Кудрявцев А.Е. Великая английская революция. - Л., 1925.
23. Лавровский В.М. Сборник документов по истории английской буржуазний революции XVII в. - М., 1973.
Loading...

 
 

Цікаве