WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина - Реферат

Юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина - Реферат


Реферат на тему:
ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
Однією із найбільш ефективних правових гарантій реалізації прав та свобод людини і громадянина, які забезпечуються державою, є юридична відповідальність.
Юридична відповідальність поділяється на перспективну (позитивну) і ретроспективну (негативну) юридичну відповідальність.
Позитивна юридична відповідальність - це сумлінне виконання своїх обов'язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей чи окремою особою.
Ретроспективна юридична відповідальність - це специфічні пра-вовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризується засудженням протиправного діяння суб'єкта правопорушення, покладанням на останнього обов'язку витерпіти позбавлення волі і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення.
Ознаками ретроспективної юридичної відповідальності є:
а) державно-правовий примус;
б) негативна реакція держави на правопорушення суб'єкта, що винний у його скоєнні;
в) обов'язок правопорушника перетерпіти неприємні наслідки за його протиправну поведінку.
Існування різних видів правопорушень передбачає й поділ рет-роспективної юридичної відповідальності на самостійні види. Існують різні підстави для такого поділу. Залежно від суб'єктів - органів, що накладають юридичну відповідальність, її поділяють на таку, що накладається: органами державної влади, судовими та іншими юрисдикційними органами. Щодо порушників її поділяють на індивідуальну і колективну. Розрізняють також внутрішню державну і міжнародну юридичну відповідальність. Поширеною є класифікація юридичної відповідальності залежно від галузевої належності правової норми, що порушена. На цій підставі розрізняють: кримінально-правову і адміністративну; цивільно-правову і трудову (дисциплінарну, матеріальну відповідальність робітників і службовців) та ін.
За змістом санкцій, що можуть бути застосовані до правопорушника у сфері реалізації прав та свобод людини і громадянина, вирізняють дві основні групи видів юридичної відповідальності. Перша - конституційна і цивільно-правова відповідальність. Друга група - це кримінальна, адміністративна і дисциплінарна відповідальність.
Для конституційної і цивільно-правової відповідальності характерні передусім правовідновлювальні санкції - це відновлення порушених прав, примусове виконання обов'язків, скасування протиправних станів. Для кримінальної, адміністративної і дисциплінарної відповідальності характерні передусім каральні (штрафні) санкції.
Конституційна відповідальність - це передбачена Конституцією України реакція відповідних державних інституцій на порушення принципів і норм Конституції України особами, на яких покладене виконання тих чи інших функцій держави.
Ця відповідальність полягає, наприклад, у припиненні повноважень народного депутата України, який відмовився скласти присягу (ч. 5 ст. 79 Конституції України). Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандату, тобто втрату статусу народного депутата України. Частина 2 ст. 81 Конституції України передбачає випадки дострокового припинення повноважень народного депутата України. Слід зазначити, що Конституцією визначений вичерпний перелік підстав для такого припинення повноважень.
Відмова депутата від громадянства України, зміна ним громадянства або виїзд його на постійне проживання за межі України є самостійними підставами для дострокового припинення повноважень.
Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України ухвалює Верховна Рада України більшістю від її конституційного складу. За встановленим порядком воно приймається за поданням комітету, до компетенції якого належить питання статусу народних депутатів. Прийняття Верховною Радою України рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата перегляду не підлягає, оскільки Конституція і закони України не передбачають можливості відновлення цих повноважень.
Принципово новим у Конституції (ч. 4. ст. 81) є положення проте, яку разі невиконання народним депутатом вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності його депутатські повноваження припиняються достроково. На відміну від попереднього законодавства про статус народного депутата, за яким рішення про дострокове припинення повноважень ухвалюється Верховною Радою, за Конституцією України сьогодні воно має бути ухвалене судом. Крім того, відповідно до норм чинного Цивільного процесуального кодексу України заяви про дострокове припинення ним вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності розглядаються Київським міським судом. Право звертатись до суду надано Голові Верховної Ради України, який може надавати відповідну заяву за власною ініціативою або на вимогу не менш як двадцяти п'яти народних депутатів України.
У мотивувальній частині рішення суду повинно бути зазначено, яку діяльність, не сумісну з депутатською, провадить депутат, якими доказами це підтверджується і яким законом встановлено несумісність такої діяльності з депутатською, або наведено мотиви, з яких суд визнав заяву необґрунтованою. Ст. 111 Конституції України передбачає дострокове припинення повноважень Президента України у разі його усунення в порядку імпічменту. Загалом імпічмент - це особлива процедура притягнення до відповідальності вищих посадових осіб держави. Найбільш поширеними підставами для імпічменту є порушення конституції та тяжкі злочини. Згідно з Конституцією України, Президент несе відповідальність за вчинення ним державної зради або іншого злочину.
Встановлена Конституцією процедура імпічменту досить складна. Питання про усунення Президента України з посади в порядку імпічменту порушується більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Після цього для здійснення відповідного розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, яка з'ясовує всі обставини справи. Комісія складається не тільки з народних депутатів України, до неї мають бути включені спеціальний прокурор і спеціальний слідчий. Висновки і пропозиції комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України, яка за наявності підстав не менш як двома третинами від її конституційного складу ухвалює рішення про висунення звинувачень Президентові.
Справа про імпічмент Президентові України обов'язково надсилається на перевірку до Конституційного Суду України і Верховного Суду України. Конституційний Суд, вивчивши справу, має скласти вмотивований висновок про те, що дотримана конституційна процедура розслідування і розгляду справи про імпічмент Президентові України, а Верховний Суд - про те, що діяння, в яких звинувачується Президент, містять ознаки державної зради або іншого злочину. Лише після цього Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу приймається рішення про усуненняПрезидента України з посади в порядку імпічменту.
У ст. 115 Конституції України закріплюються
Loading...

 
 

Цікаве