WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → 1. Місце і роль у системі соціальних норм. 2. Конституційний суд України. Завдання і функції. 3. Склад злочину. Стадії чинення злочину. Обставини які - Реферат

1. Місце і роль у системі соціальних норм. 2. Конституційний суд України. Завдання і функції. 3. Склад злочину. Стадії чинення злочину. Обставини які - Реферат

(склад крадіжки, вбивства, зґвалтування, грабежу і т. ін.). Наприклад, крадіжки, вчинені різними особами, мають свої особливості й відрізняються одна від одної, але склади злочину - крадіжки - тотожні, однакові.
Склад злочину є ширшим за кожний конкретний злочин, оскільки він відбиває ознаки не одного конкретного злочину, а ознаки всіх злочинів даного виду (типу).
Отже, враховуючи викладене, можна сформулювати:
1) склад злочину являє собою певну сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що визначають конкретне суспільне небезпечне діяння як злочинне;
2) сукупність зазначених ознак наводиться тільки в кримінальному законі;
3) перелік складів злочинів, передбачених законом, є вичерпним;
4) склад злочину трансформується у відповідальність за вчинений злочин.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України "підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом". У цій нормі визначається найважливіше значення злочину для законності й обґрунтованості кримінальної відповідальності: тільки сукупність усіх передбачених законом ознак складу (і ніякі інші обставини) може бути підставою кримінальної відповідальності.
Кожному конкретному складу злочину притаманні певні елементи. Охарактеризуймо всі елементи.
Об'єкт злочину відображає те, на що завжди посягає злочин, чому або кому він заподіює певної шкоди. Об'єкт злочину визначається тими суспільними відносинами, що охороняються кримінальним законом.
Об'єктивна сторона - це зовнішня сторона діяння. Вона виражається у дії чи бездіяльності, якою заподіюється чи створюється загроза заподіяння шкоди об'єкту злочину.
Ознаки об'єктивної сторони: діяння (дія чи бездіяльність), суспільне небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і суспільне небезпечними наслідками. У злочинах з так званим матеріальним складом має бути встановлений причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) та суспільне небезпечним наслідком, що настав. Наприклад, при розголошенні комерційної таємниці (ст. 232 КК) обов'язкове встановлення причинного зв'язку між фактом такого розголошення та завданням суб'єкту господарської діяльності істотної шкоди. У злочинах з формальним складом причинний зв'язок між дією та суспільне небезпечним наслідком не є обов'язковим. Наприклад, при зґвалтуванні (ч. 1 ст. 152) факт статевих зносин пов'язується лише із застосуванням фізичного насильства, і не залежить від того, доведено статеві зносини до закінчення полового акту чи ні, або від інших наслідків.
Суб'єкт злочину - це фізична особа, яка вчиняє злочин. Відповідно до ст. 18, суб'єктом злочину є фізична особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
Юридичні особи (підприємства, організації, установи, політичні партії, громадські організації і т. ін.) не можуть бути суб'єктами злочинів.
Суб'єктом може бути тільки осудна особа, тобто така, яка під час злочину усвідомлювала свої дії (бездіяльність) і керувала ними (ст. 19). Тому особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу, психічної ді-яльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки, тобто перебувала у стані неосудності (ч. 2 ст. І9), не підлягає кримінальній відповідальності.
Кримінальна відповідальність, за загальним правилом, настає з 16 років (ч. І ст. 22), а за окремі злочини, вичерпний перелік яких наведений у ч. 2 ст. 22 (наприклад, вбивство, розбій, зґвалтування), відповідальність встановлюється з чотирнадцяти років.
Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину, яка охоплює психічні процеси, свідомість, волю особи в момент вчинення злочину. Ознаками суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета злочину. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину є вина особи. Вина - це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодексом України, та наслідків вчинку, виражене у формі умислу чи необережності (ст. 23). У разі відсутності вини особи немає і складу злочину, навіть якщо в результаті дії (бездіяльності) настають суспільне небезпечні наслідки.
КК України передбачає умисел і два його види - прямий і непрямий (ст. 24). При прямому умислі особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настанню. При непрямому умислі особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки. Вона не бажає, але допускає настання цих наслідків.
У КК України сформульовано зміст необережності (ст. 25 КК). Розрізняють два її види: злочинну самовпевненість і злочинну недбалість.
Злочинна самовпевненість полягає у такому ставленні суб'єкта злочину, як передбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків діяння. При цьому вона легковажно розраховувала на їх відвернення.
Злочинна недбалість має місце тоді, коли особа взагалі не передбачає навіть можливості настання суспільно небезпечних наслідків, але вона в силу певних обставин повинна була їх передбачити.
Кожний елемент складу злочину має певний набір ознак. Ці ознаки залежно від ролі, яку їм надає законодавство, можуть бути або обов'язковими, або факультативними (необов'язковими), без наявності обов'язкових ознак взагалі немає складу злочину в діях людини. Отже, її не можна притягати до відповідальності. Факультативні ознаки можуть мати різне значення при кримінальній відповідальності. Наприклад, відкритий спосіб викрадення майна при грабежі (ч. 1, ст. 186) - це обов'язкова ознака цього складу, а особлива жорстокість є особливою ознакою складу злочину, передбаченого п. 4 ст. 115 КК України.
Стадії злочину
Стадії вчинення злочину - це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації злочинного наміру, характером діяння (дії або бездіяльності) та моментом його закінчення.
Кожна стадія вчинення злочину повинна являти собою саме суспільно небезпечне діяння. Не е стадіями вчинення злочину той або інший факт виявлення свідомості особи (її думки та наміри). Це ще не є діянням, в якому об'єктивується умисел.
Стадії вчинення злочинів є різновидом цілеспрямованої діяльності, що охоплює етапи реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети.
У КК України визнаються злочинними і караними три стадії вчинення злочину:
1) готування до злочину;
2) замах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин;
3) закінчений злочин.
Практично ці стадії розрізняють умовно. Так, А. придбав необхідне знаряддя для проникнення в житло (набір відмичок, інші пристрої) і був затриманий до моменту проникнення. А. не зміг проникнути у приміщення, оскільки сусіди почули лай собаки у приміщенні і затримали крадія. У цих і подібних випадках і постає запитання про відповідальність за злочинні дії на певних стадіях злочину. Або, наприклад, людина проникає в автомобіль з метою його привласнення, але вона не в змозі завести двигун і її у цю мить затримують. У таких випадках мова йде про готування або замах на злочин. Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ст. 15). Замах на злочин має місце тоді, коли:
1) вчинено діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення певного злочину;
2) злочин не доведений до кінця;
3) причини закінчення злочину не залежать від волі винного.
Loading...

 
 

Цікаве