WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституція України – історія, теоретичні основи, зміни - Реферат

Конституція України – історія, теоретичні основи, зміни - Реферат

ніколи не дозволяв себе завоювати силою зброї". У зв'язку з цим проголошувався курс на вихід із союзу з московським царем. Але, тверезо оцінюючи свої сили, Пилип Орлик розраховував не тільки на допомогу Бога, а й "на підтримку найяснішого і наймогутнішого короля Швеції, а також на те, що їхня справа як справедлива мусить неодмінно восторжествувати".
В цьому документі закріплювалося панівне становище православ'я в українській державі, чітко визначалися її кордони, обумовлені Зборівською угодою 1649 р. Закріплюючи принципи функціонування державних органів, Конституція Пилипа Орлика виходила з необхідності поділу влад на законодавчу, виконавчу та судову. Законодавча влада передавалася Раді, до якої входили полковники зі своєю старшиною, сотники, генеральні радники всіх полків та посли від Низового Війська Запорозького.
Виконавча влада належала Гетьманові, але найважливіші справи він повинен був узгоджувати зі старшиною.
Суд мав здійснюватися незалежно від Гетьмана, який "не повинен карати сам... із власної ініціативи й помсти, але таке правопорушення - і умисне й випадкове - має підлягати (розгляду) Генерального Суду, який і повинен винести рішення не поблажливе й не ліцемірне, а таке, якому кожен мусить підкоритись як переможений законом".
Конституція Пилипа Орлика діяла на Правобережній Україні до 1714 р.
Пізніше помітну роль у розвитку української політико-правової думки відіграла діяльність Кирило-Мефодіївського товариства (1846-1847 pp.). Вироблені його членами документи ("Книга буття українського народу", "Закон Божий", "Статут Кирило-Мефодіївського товариства" та деякі інші) спиралися на ідею панславізму й необхідності згуртування в союз слов'ян-ських народів. Ці ідеї були відображені в "Начерках Конституції Республіки", складених одним із членів товариства. В "Начерках..." основою суспільного життя визначались общини, що об'єднувалися в області, округи, штати. Передбачалося створення семи автономних штатів (на чолі з президентами), які й зливалися б у слов'янську конфедерацію.
Проблеми української державності розглядалися в працях Михайла Драгоманова, який у 1884 р. розробив конституційний проект реорганізації Російської Імперії в децентралізовану федеративну державу на зразок США або Швейцарії. Інтереси національних областей повинна була відстоювати Союзна Дума, яка б мала право зупиняти виконання рішень центральних ор-ганів влади (законодавчого органу та уряду), якщо вони не враховували інтереси областей. На місцях передбачалося здійснення владних повноважень як органів місцевого самоврядування, так і намісника центральної влади (губернатора).
Ідеї Кирило-Мефодіївців та М.Драгоманова розвинув Михайло Грушевський, виклавши свій проект майбутнього конституційного ладу в статті "Конституційне питання і українство в Росії", опублікованій у 1905 р. Пропонувався механізм національно-територіальної децентралізації Російської Імперії: народ прямими таємними виборами формував би національні обласні сейми, а ті - загальнодержавний парламент. Націо-нальні сейми мали одержати широкі повноваження для управління відповідними територіями.
Того ж року був опублікований конституційний проект, підготовлений членами Української народної партії. В його основу покладено ідею повної самостійності України, котра бачилася президентською республікою. Законодавча влада мала належати парламентові, який складався б із двох палат ("хат") - ради представників і сенату. Передбачався викуп землі з приватного володіння й перерозподіл її серед населення. Чужинцям (не українцям) відмовлялося в праві власності на землю.
Після лютневої революції, яка скасувала монархію в Росії, почались активні процеси розбудови української держави. У І Універсалі - першому законодавчому акті створеноїх17 березня 1917 р. Центральної Ради - говорилося про необхідність конструювання системи державних органів: "Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані всенародним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори... Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба й які закони для нас лучші".
Але в той час Центральна Рада ще не ставила питання про повну незалежність України. Вона вимагала, "щоб Російське Правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на Автономію".
Тимчасовий уряд Росії, як відомо, не пішов на надання автономії Україні.
Після жовтневого перевороту в Петрограді склалася нова історична ситуація, але й тоді Центральна Рада, проголошуючи Українську Народну Республіку, вбачала її майбутнє в союзі з іншими народами колишньої Російської імперії. У прийнятому 20 листопада 1917 р. III Універсалі говорилося: "Віднині Україна стає Українською Народною Республікою.
Не відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Російська Республіка стала федерацією рівних і вільних народів". Водночас Михайло Грушевський опублікував документ, який мав стати основою майбутньої Конституції України, яка б завершила конструювання в Україні системи державних органів, прав громадянина тощо.
Більшовицький уряд Росії відкинув ідею надання будь-якої автономії Україні й направив свої війська для її придушення. Це змусило Центральну Раду проголосити незалежність України. В IV Універсалі від 22 січня 1918 р. говорилося: "...петроградське Правительство Народних Комісарів виповіло війну Україні, щоб повернути вільну Українську Республіку під свою власть. І посилає на наші землі свої війська... Віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, від нікого не залежною, вільною, суверенною державою Українського народу".
На 9-22 січня 1918 р. були призначені вибори до Установчих зборів - найвищого органу державної влади - і підготовлено проект Конституції України. Через воєнні дії вибори були перенесені. На останньому засіданні Центральної Ради, що відбулося 29 квітня 1918 p., ухвалено "Статут про державний устрій, права і вільності УНР", але цей Основний Закон України не встиг набрати чинності. Він передбачав чітку структуру державних органів: Всенародні Збори, Раду Міністрів, Генеральний Суд. За громадянами визнавалося широке коло прав і свобод, а за національними меншинами - право на автономію. Територія держави поділялася на 30 земель, а міста Київ, Харків, Одеса разом із приміськими територіями утворювали окремі округи.
29 квітня 1918 р. вКиєві відбувся з'їзд хліборобів-землевласників, у якому взяли участь 6 тисяч 432 представники від 8 губерній. З'їзд вирішив відновити приватну власність на землю, скасовану Центральною Радою, й утворив Гетьманат на чолі з Павлом Скоропадським, статус якого фактично був монархічним. У "Грамоті до всього українського народу" й в "Законах про тимчасовий державний устрій України" проголошувалася належність усієї повноти влади Гетьманові, який утверджує закони, призначає Отамана Ради Міністрів, "є вищий керівничий всіх зносин Української держави з закордонними, ...є Верховний Воєвода Української Армії і Фльоти" тощо.
В
Loading...

 
 

Цікаве