WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття договору підряду - Реферат

Поняття договору підряду - Реферат


Реферат на тему:
Поняття договору підряду
1.1. Поняття договору підряду.
За договором підряду, одна сторона (підрядчик) забов язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням іншої сторони (замовника) з її або з своїх матеріалів, а замовник зобов язується прийняти й оплатити виконану роботу (ст.332 ЦК УРСР).
За ст. 856 нового ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов язується прийняти й оплатити виконану роботу. Отже обидва визначення майже збігаються з тією різницею, що в другому з них немає посилення на використані для роботи матеріали.
Аналіз невизначеного визначення договору підряду дає достатні підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатній договір.
Закон не розкриває змісту робіт, однак, є факт, що предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін і здається у вигляді, придатному для оцінки. Буквальне тлумачення ст. 332 ЦК УРСР виключає можливість віднесення до предмету договору підряду робіт, які виконуються без використання матеріалів (наприклад,ремонт годинника, радіоприймача, телевізора без використання запасних деталей чи інструментів). Правда, деякі автори радянського періоду, зокрема В.Г. Вердников, визнали за можливе розглядати як матеріал річ, що її надали для ремонту. Відомі випадки виконання робіт без використання матеріалів, але із застосуванням інструментів або без них (риття траншеї, переміщення вантажу тощо). Такі роботи можуть бути визнані підрядними, оскільки їх дія спрямована на відповідні зміни матеріальних об ктів. Тому визначення договору підряду в новому ЦК є більш вдалим, оскільки воно не заперечує можливість визнання підрядниками договірних відносин без використання для виконання робіт відповідних матеріалів.
У юридичній літературі договір підряду розглядається як з багатьох так званих договорів про надання послуг, хоч у законодавстві він до такої категорії договорів не віднесений. При цьому договір підряду необхідно відмежувати від інших договорів, що стосуються надання різних послуг (договір зберігання, доручення тощо), оскільки в останній результат роботи не має потрібного речового відтворення і використовується в процесі самої діяльності виконавця таких послуг. Однак на практиці відносини, які виникають у зв зку з наданням послуг, настільки різноманітні, що такі рекомендаціїї щодо розуміння предмета договорів про надання послуг не завжди можуть дати позитивні наслідки. При цьому найбільші труднощі виникають під час визначення правової природи послуг з навчання музики, іноземних мов (репетиторство), з відновлення обрядів, а також послуг, пов язаних з кінокорцентною, театральною діяльністю тощо, оскільки для таких послуг характерна відсутність матеріалізованого результату і в цивільному законодавстві фактично немає норм, які б регулювали договірні відносини такого роду. До таких відносин можна застосовувати (за аналогією) відповідні норми, що регулюють договір підряду.
Отже, за Цивільним кодексом України та ЦК УРСР, предметом договору підряду є матеріалізовані результати створення, перетворення, поновлення і навіть ліквідації речей виробничого, споживчого та науково-культурного призначення. У змісті цієї статті не враховано особливості численних послуг, для яких характерна відсутність матеріалізованого результату. У зв язку з цим певний інтерес становить досвід зарубіжних країн. Так, Цивільний кодекс Франції передбачає договір найму робіт і послуг як єдиний договір. Цивільне законодавство Федеративної Республіки Німеччини окремо регулює договір найму послуг та договір підряду. При цьому предметом договору послуг можуть бути будь-які послуги, а предметом договору підряду - як виготовлення чи переробка речі, так і інший результат виробничої діяльності чи послуг. Отже, за законодавством ФРН лише певна частина послуг розглядається як підряд.
Сторонами у договорі підряду є підрядник і замовник. Підрядник - це особа, яка бере на себе обов язок виконати замовлену роботу (послуги), а замовник - це особа, що замовляє виконання певної роботи (послуги), беручи на обов язок прийняти й оплатити її результат.
Договірними сторонами можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Підрядні договори виконують спеціально створені для цього підприємства ( будівельні, будівельно - монтажні) у сфері побутового обслуговування тощо), а також інші підприємства, що займаються виробничо-господарською діяльністю. Звичайно спеціальні підприємства виступають як підрядники. Підрядник має право доручити виконання певної роботи третім особам - субпідрядникам.
У новому ЦК цим відносинам присвячена спеціальна ст. 857, згідно з якою підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити для виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи і у цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Щодо участі фізичних осіб у підрядних відносинах (особливо як підрядників), то вона істотно обмежувалася законодавчими актами. Так, відповідно до ст. 333 ЦК УРСР громадянин міг виконувати роботи за допомогою підряду лише у випадках, не заборонених законом, і за умови виконання цієї роботи особистою працею. Певні види робіт ( послуг), які не могли виконуватися на підрядних умовах, визначалися наприклад, Положенням про кустарно-ремісничі промисли від 31 травня 1976 року. Положенням, зокрема, заборонялось виготовлення і ремонт зброї, ажування платівок, кінофільмів, магнітних записів, виготовлення виробів із дорогоцінних металів і каменів, перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами. Безумовно, щодо більшості перелічених у Положенні робіт заборона була цілком виправданою, проте були й такі роботи, заборона яких не мала достатніх підстав.
З прийняттям в Україні законодавства ринкового спрямування потреба в застосуванні багатьох раніше чинних актів стосовно індивідуальної трудової діяльності відпала. Основоположними принципами нового законодавства стали вільне економічне самовизначення громадян , свобода підприємництва тощо. Так, за ст. 12 Закону України "Про власність " громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці , підприємницької діяльності , вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно , одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод , не заборонених законом. Громадяни, індивідуальна трудова діяльність яких має ознаки підприємництва, повинні додержуватися правил, визначених Законом України "Про підприємництво". Для цього їм необхідно набути статусу підприємця або утворити ( самостійно чи разом з іншими особами) підприємство зправами юридичної особи, здійснивши державну реєстрацію підприємництва. Громадянин, який бажає набути статусу підприємця без створення юридичної особи, подає до виконавчого комітету заяву, реєстраційну картку встановленого зразка та документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію ( 8).
Проголошуючи свободу підприємництва, законодавець водночас передбачає види діяльності, для заняття якими необхідно одержати спеціальний дозвіл (ліцензію) ( ст. 856 ЦК України). Це, зокрема, ремонт спортивної та мисливської зброї, виготовлення
Loading...

 
 

Цікаве