WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційні права і свободи та їх класифікація. Виборче право як суб'єктивне право громадян - Реферат

Конституційні права і свободи та їх класифікація. Виборче право як суб'єктивне право громадян - Реферат

рис виборчого права XIX-XX ст.ст. - наявність цензу осілості. Це відповідає історично зумовленим поглядам на виборчий округ як на територіальну корпорацію, населення якої є певною єдністю з різноманітними спільними інтересами. Однак на сьогодні виборчі округи далеко не завжди збігаються з адміністративно-територіальними одиницями, які могли б претендувати на визнання такими корпораціями. Як би там не було, ценз осілості впроваджений у багатьох країнах. У СШАвін дорівнює одному місяцю, в Австралії, ФРН і Японії - трьом, у Бельгії і Франції - шести, у Канаді та Фінляндії - дванадцяти місяцям тощо. Звичайно цей ценз зумовлює необхідність проживання протягом встановленого строку на території відповідного виборчого округу або адміністративно-територіальної одиниці.
В окремих країнах ценз осілості виражений узагальнено. Наприклад, у Конституції Ісландії зазначено, що для участі в голосуванні на пар-ламентських виборах потрібно проживати в країні не менше п'яти років (ст. 33). Аналогічний строк осілості для надання активного виборчого права визначений у Норвегії, для пасивного права він становить десять років (§§ 50 і 61 Конституції). В Австралії, крім тримісячного цензу осілості у відповідному виборчому окрузі, запроваджена вимога проживати в країні протягом не менше півроку до початку складання виборчих списків. Іноді ценз осілості встановлюється в непрямій формі. Зокрема, у Великобританії до участі в голосуванні не допускаються ті громадяни, які хоч і мають ви-борчі права, але за місяць до дня виборів не були зареєстровані.
Сучасне виборче право сприймається як загальне при оптимальному обмеженні виборчого віку. Як зазначалося, майнові цензи в розвинутих країнах практично відсутні. Єдиним реальним цензом у більшості випадків залишається ценз осілості. Це не виключає обмеження громадян у виборчих правах за законом. Звичайно, такі обмеження встановлюються для тих, хто вчинив злочин і відбуває покарання у вигляді позбавлення волі. Законодав-ство ряду країн застерігає, що у виборчих правах обмежуються банкрути, ті, хто утримується за рахунок суспільних фондів, та деякі інші особи. Іноді встановлюються більш загальні обмеження щодо соціальної поведінки ви-борців: у Конституції Італії припускається обмеження виборчих прав у ви-падках скоєння "негідних вчинків, вказаних у законі" (ст. 48).
Конституції і законодавство закріплюють принцип рівного виборчого права. На практиці це означає, що, по-перше, кожний виборець має один го-лос і, по-друге, всі громадяни беруть участь у виборах на рівних підставах.
Законодавство передбачає необхідність утворення рівних за кількістю виборців або населення округів, хоча вимога рівності виборчих округів звичайно розглядається як загальна і майже повсюдно не виконується. Для нерівності округів є певні об'єктивні підстави. Зокрема, виборчі округи намагаються більш-менш точно узгодити з існуючим в тій чи іншій країні адміністративно-територіальним поділом. Відповідні одиниці за кількістю населення можуть помітно різнитися. Нерівна ж кількість виборців, які проживають у різних округах, призводить до того, що голос, поданий в одному окрузі, "важить" більше, ніж поданий в іншому. Як результат, порушується принцип рівного виборчого права.
Проте ще більшою мірою таким порушенням сприяють свідомі маніпуляції з виборчими округами, відомі як "виборча географія (геометрія)". Оскільки визначення виборчих округів є звичайно прерогативою державних органів, правлячі партії здобувають можливість забезпечити собі завищене представництво в парламенті. Робиться це так: менша частина округів формується таким чином, щоб там мешкала переважна більшість прибічників опозиції. Остання буде домінувати в цих округах на виборах, а її представники будуть обрані. В кожному з решти округів більшість серед виборців, хоч і незначну, становитимуть ті, хто підтримує уряд. Звідси при однаковій підтримці конкуруючих партій в цілому по країні в більшому числі округів переможуть представники правлячої партії, що забезпечує їй збереження влади. Подібна практика тією чи іншою мірою застосовується в різних країнах, починаючи з часів проголошення самого принципу рівного виборчого права.
Можливість порушень рівного виборчого права зумовлена і характером прийнятих виборчих систем, розглянутих вище.
Завершуючи розгляд питань конституційної регламентації прав і свобод особи, зупинимось на проблемі їх обмеження. Хоча формулювання обмежень в основних законах різні, всі вони звичайно мають загальний характер. Наприклад, у ст. 12 Конституції Японії записано, що "народ повинен утримуватися від будь-яких зловживань правами і свободами і несе постійну відповідальність за використання їх на шкоду інтересам суспільного добробуту".
Поряд з обмеженнями, що стосуються всього загалу і відповідним чином сформульовані, конституції іноді передбачають позбавлення прав і свобод як індивідуальну санкцію за зловживання ними. Як записано у вже цитованій ст. 18 Основного закону ФРН, "кожний, хто використовує свободу висловлення думок, особливо свободу друку, свободу викладання, свободу зборів, свободу створення спілок і товариств, таємницю листування, поштовий, телефонний та інший зв'язок, власність або право притулку для боротьби проти основ вільного демократичного порядку, позбавляється цих основних прав". Однак і ці положення, незважаючи на зовні індивідуалізований їх характер, є загальними за своєю природою.
Мало чим відрізняються від них обмеження прав і свобод, можливість яких передбачена у зв'язку з проголошенням надзвичайного стану, та деякі інші.
Іноді можливість обмеження прав і свобод органічно пов'язується з самою їх природою. "Обмеження прав і свобод не можуть змінювати зміст і сутність цих прав і свобод", - записано в ст. 13 Конституції Словаччини. У ст. 54 Конституції Молдови встановлено, що "обмеження прав і свобод мають відповідати обставинам, що їх зумовили, і не можуть заперечувати саме існування права або свободи". Подібні положення, що об'єктивно є демократичними за характером, можна знайти в основних законах Естонії, Киргизстану, Угорщини та деяких інших держав.
Існування певних обмежень прав і свобод має об'єктивний характер. Реалізація їх для кожного конкретного індивіда здійснюється в умовах встановленого правопорядку і пов'язана з правами і свободами інших осіб. Тому проблемою є не сам факт таких обмежень, а форма юридичного їх закріплення. Формулювання в основних законах таких підстав для можли-вого обмеження прав і свобод, як "необхідність захисту вільного і демокра-тичного ладу", "збереження суспільного добробуту, моралі і здоров'я інших осіб" тощо, мають надто загальне значення і припускають надмірно широке їх тлумачення. Результатом може бути порушення прав і свобод особи.
Loading...

 
 

Цікаве