WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційний процес в Україні. - Реферат

Конституційний процес в Україні. - Реферат

загальнодержавну комісію". До її складу ввійшли представники всіх суб'єктів законодавчої ініціативи (всього 41 особа), співголовами стали Президент України Леонід Кучма та Голова Верховної Ради Олександр Мороз. На першому засіданні Конституційна комісія визначила, що за робочу основу слугуватиме проект Конституції України від 26 жовтня 1993 року, а також взяла до уваги конституційні розробки політичних партій та громадських організацій. Для подальшої роботи над проектом Конституції було створено секції з таких питань: загальні засади конституційного ладу, права, свободи та обов'язки людини і громадянина, громадянське суспільство в держава, законодавча, виконавча і судова влади, територіальний устрій та територіальна організація влади.
Конституційна діяльність у цей період характеризувалася політичним протистоянням між більшістю Верховної Ради та Президентом України. За таких умов виникла ідея прийняття законопроекту у формі малої Конституції на перехідний період. Для реалізації цього проекту Леонід Кучма вніс на розгляд Верховної Ради проект Запону "Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні". Більш як північна парламентська та соціальна дискусія завершилася підписанням Конституційного Договору між Верховною Радою та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 року. Договір містив нормативно визначену логіку подальшого конституційного процесу. Документ зафіксував положення про необхідність створення умов для прийняття нової конституції в строк не пізніше 1 року з дня підписання цього Договору. Після його підписання конституційний процес прискорився. Робоча група Конституційної комісії, до якої входили переважно рекомендовані Президентом України науковці, підготувала проект Конституції від 15 листопада 1995 року. На засіданні Конституційної комісії 23 листопада 1995 року вищеозначений проект Основного Закону України було схвалено більшістю голосів. Конституційна комісія створила робочу підкомісію, що мала виправити невідповідність проекту Конституції засадам демократичної організації влади та суспільства. На підкомісію покладалося завдання підготувати проект, узгоджений між представниками Президента України, Верховної Ради України, Верховного суду України, вищого арбітражного суду. Проект було оприлюднено через 3 місяці - 24 лютого 1996 року. У порівняння з вищезгаданим проектом Конституції новий мав цілу низку позитивних змін: уточнення до преамбули, розділів "Прокуратура", "Автономія Криму", закріплено унітарну форму державного устрою, символіку держави, визначено храктер утворення країни на підставі здійсненого українською нацією права на самовизначення, уточнено присягу Президента та введено присягу для всіх членів парламенту. Водночас у частині, яка стосується організації державної влади та місцевого самоврядування, проект не зазнав суттєвих змін.
Ухвалення такого недемократичного проекту Конституції об'єктивно провокувало б непарламентські, сидові методи політичної боротьби, передусім за посаду Президента. Було необхідне подальше серйозне опрацювання і вдосконалення тексту. Наступний проект Конституції від 11 березня 1996 року викликав значний резонанс у владних, партійних, аналітичних колах. Вже в наступному проекті від 20 травня, доопрацбованому тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради, бачимо ряд суттєвих змін, що стосувалися повноважень і статусу парламенту, місця та повноважень уряду, місцевих державних адміністрацій. Було посилено роль судової влади, повноваження органів місцевого самоврядування. Під час подальшої парламентської дискусії було також внесено низку змін до проекту та прийнято проект Конституції у першому читанні 4 червня 1996 року. Президент України за підтримки Ради національної безпеки та оборони й Ради регіонів висловив своє несприйняття зміни деяких положень проекту. З метою збереження законопроекту в редакції від 11 березня Президент підписав Указ про проведення всеукраїнського референдуму 25 вересня 1996 року саме за текстом цього проекту конституції. За таких обставин депутати були вимушені продовжити обговорення проекту Конституції в другому і третьому читанні й ухвалили Основний Закон України 28 червня 1996 року. За введення в дію нової Конституції України проголосувало 338 депутатів, "проти" - 18 і "утрималось" - 5. Таким чином, 28 червня 1996 року закінчився етап конституційного закріплення сучасної Української держави.
Згідно з ухваленою Конституцією, Україна визначена як суверенна і незалежна, демократична, соціальна правова держава. За формою державного устрою - унітарна держава із застереженням адміністративно-територіальної автономії для Республіки Крим. За формою державного правління - президентсько-парламентська республіка. Система місцевого самоврядування поєднує елементи громадянської та державної концепцій. Таким чином, інститутами місцевого самоврядування визнано не тільки сільські, селищні,міські Ради та їх виконавчі органи, а й районні та обласні Ради. Водночас, попри застереження стосовно прямого характеру дії конституційних норм, реальне правове унормування структури влади та місцевого самоврядування можливе лише з прийняттям відповідних законів.
Аналіз перебігу подій сучасного конституційного процесу дає підстави твердити, що при ухваленніКонституції було досягнуто високого ступеня політичної легітимності, певного ступеня суспільної легітимності, але достатньо низької правової легітимності (в сутнісному, а не формальному вимірі). Згідно з формальними ознаками при ухваленні Конституції було дотримано правової бази чинного законодавства. Саме тому теперішнє систематичне порушення Конституції, скажімо, урядовими розппорядженнями у сфері освіти та охорони здоров'я виглядає цілком нормальним явищем. Пріоритет політики відбивається і в сучасному законотворенні, єдина відмінність полягає в тому, що недавня війна законів між гілками влади сьогодні набула забарвлення конституційної війни законів. Зміст вже цього протистояння залишився незмінним - боротьба за повноваження при ігноруванні норм Конституції. На жаль, пріоритет політики визначив і перше рішення Конституційного Суду, яке депутати і політики назвали політичним компромісом. Однак, треба нагадати, що Конституційний Суд покликаний захищати закон, але не вишукувати політичний компроміс.
Таким чином, сучасний конституційний стан характеризується пріоритетом політики над правом. Лише за умов домінанти права над політикою можемо сподіватися, що Конституція з політико-ідеологічного документа перетвориться на правовий. Цього вчить український досвід і світова практика конституціоналізму. Саме за таких обставин сучасна українська Конституція стане Основним Законом як для громадян, так і для влади.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Микола Томенко. Самоозначення України - від історії до політики. - Київ, 1998.
2. Історія української Конституції. Упорядники А. Слюсаренко, М. Томенко. - Київ, 1997
3. Конституції нових держав Європи та Азії. Упорядник С. Головатий. - Київ, 1996.
4. Хрестоматія з правознавства. - Київ, 1996.
5. Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності. - Дніпропетровськ, 1999.
Loading...

 
 

Цікаве