WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційний процес в Україні. - Реферат

Конституційний процес в Україні. - Реферат

проект Конституції України, негайно внести його на найближчому засіданні на розгляд і затвердження Малої Ради. Засідання було призначено на 29 квітня.
На останньому засіданні Центральної Ради 29 квітня 1918 року було заслухано і ухвалено проект Конституції, або "Статуту про державний устрій, права і вольності УНР", проте вона так і не набула чинності. Готувалася Конституція на зразок демократичних конституцій Європи та США. Один з головних принципів - поділ влади. Законодавчу владу здійснюють Всенародні Збори, які обираються шляхом всенародного голосування. Вони розглядають і затверджують закони, міжнародні договори, оголошують війну, контролюють Раду Міністрів. Рада Міністрів обіймає виконавчу владу. Вищою судовою інституцією є Генеральний Суд, обраний Всенародними Зборами: він виконує касаційні функції для всіх судів, судить членів Всенародних Зборів і міністрів.
Основний Закон визнавав за громадянами всі конституційні свободи, а національним меншинам забезпечував право національно-персональної автономії. Для російської, єврейської та польської націй право на національно-персональну автономію гарантувалося прямою дією цього закону, нацям же білоруській, чеській, молдавскій, німецький, татарській, грецькій та болгарській можна було скористатися цим правом, якщо подати до Генерального Суду заяву не менш як від 10 тисяч громадян УНР, що заявили про приналежність до даної нації. Найвищим законодавчим органом Національного Союзу є Національні Установчі Збори, що обираються на основі рівного, прямого і таємного голосування, враховуючи принцип пропорційного представництва. Найвищим виконавчим органом Союзу є Національна Рада, яка обирається Національними Зборами. Однак усі постанови, що стосуються компетенції Національного Союзу, мають розглядатися і затверджуватися Всенародними Зборами УНР. Для остаточного розв'язання проблеми національно-державного будівництва готувався проект нового поділу України. Грушевський запропонував поділ на 30 земель, з яких 3 міста - Київ, Харків та Одесу - вилучали в окремі округи з приміськими територіями. Ці землі мали б слугувати округами при виборах до Українських Всенародних Зборах, до них могла б бути пристосована адміністративна та судова влада, а головна - в їх рамках розвивалося б громадське самоврядування.
З огляду на складність ситуації в Україні, очевидно, Конституція не мала шансів на встановлення стабільної виконавчої та незалежної судової влади. Незважаючи на декларативне проголошення незалежності суду та уряду, вони підпорядковалися всесильному парламенту. Всенародні Збори мали право оголошувати вотум недовіри як урядові в цілому, так і окремим міністрам. Політичні обстановка в Україні та пріоритетна роль політично-конфліктних партійних фракцій у парламенті, безсумнівно, вели б до анархії та міжпартійної боротьби. Юридичним нонсенсом була відсутність в Основному Законі відсутність посади Глави держави (президента) та Глави уряду (прем'єр-міністра). На останньому засіданні Малої Ради Президентом України було обрано Михайла Грушевського, проте про цю посаду та її функції в Конституції нічого не зазначалося.
Тим часом паралельно в Києві відбувався з'їзд хліборобів-землевласників, 6, 5 тисяч делегатів якого виступили за відновлення приватної власності та утворення гетьманату. Делегати з'їзду одностайно обрали гетьманом Павла Скоропадського, що можна назвати початком нового періоду української державності - монархічного. Цього ж дня оприлюднені "Грамота до всього Українського Народу" та "Закони про тимчасовий державний устрій України", які стали правовими основами діяльності гетьманату. В "Грамоті" заявлено, що Скоропадський оголошується Гетьманом всієї України, але тимчасово бере на себе всю повноту влади. Центральну Раду та земальні комітети розпущено, проте всі чиновники мають продовжувати роботу.
"Закони про тимчасовий державний устрій" визначалися чинними до скликання Сойму, до того ж часу влада належала виключно Гетьману України, який оголошувався найвищим керівником усіх зносин Української Держави та верховним головнокомандувачем армії та флоту. Провідною вірою в Україні визнавалася православна. Встановлювався статус українського козацтва, умови набуття кого мали бути визначені окремим законом. Приватна власність оголошувалася недоторканою, і її відчуження було можливе лише за відповідну платню. Окремий розділ присвячено ролі закону в Українській державі, що було надзвичайно важливо для тогочасної неконтрольваної ситуації. Генеральний Суд Української держави призначався для охорони і захисту в державі.
У період збройної боротьби з гетьманатом Скоропадського та певний час після її закінчення Директорія УНР була революційним органом з диктаторськими правами, обіймаючи законодавчу, виконавчу та судову владу. Постала проблема конституювання третьої форми української державності. Таке завдання мусив розв'язати Трудовий Конгрес 22 січня 1919 року. Він ухвалив "Універсал Трудового Конгресу" та "Закон про форму української влади", що не були розвинуті в конституційний акт, а також передав повноваження здійснювати верховну владу Директорії до наступної сесії. Принципового характеру набули рішення про створення тимчасової верховної влади Соборної України, виходячи з акту злуки УНР та ЗУНР.
Коли з 15 листопада 1919 року влада перейшла фактично до Симона Петлюри, Кам'янці-Подільському було зібрано Всеукраїнську Національну Раду, що поставила за мету усунути Директорію, яка сама практично перестала існувати, скликати Державний Сойм (передпарламент) і оголосити тимчасову конституцію УНР. Після переговорів Головний Отаман військ УНР Симон Петлюра пообіцяв виробити і прийняти конституцію. Відповідно до постанови Ради Міністрів від 9 травня 1920 року у Кам*янці почала роботу спільна комісія, очолена міністром внутрішніх справ Михайлом Білинським.Результатом пленарних засідань стало прийняття з додатками проекту, підготовленого заступником Всеукраїнської Національної Ради Степаном Бараном. Протепісля обрання в Києві нового уряду В'ячеслава Прокоповича робота ця припинилася, і за таких умов 1 червня 1920 року президія Всеукраїнської Національної Ради сама вручила уряду свій проект Основного Закону з вимогою якнайшвидшого вироблення Конституції Української держави. Комісія одразу після створення вимушена була евакуюватися до Тарнова, новий міністр внутрішніх справ О. Саліковський ігнорував ідею вироблення конституції, і урядова комісія розробляла проект закону про верховне управління та про Державну Народну Раду. Після нового ультиматиму Всеукраїнської Національної Ради 30 серпня 1920 року Рада Міністрів окремою ухвалою утворила нову Урядову Комісію з вироблення нової Конституції Української держави, що складалася з 16 чоловік з міністром закордонних справ Андрієм Ніковським на чолі. Комісія розглянула три проекти Конституції: Центральної Ради, Всеукраїнської Національної Ради та Отто Айхельмана, після обговорення взяла за основу другий проект, який був значно розширений і перероблений. Проект Урядової Комісії, поданий Раді міністрів для розгляду, ухвалення та оголошення, оголошував Українську державу самостійною та незалежною, з демократично-республіканським, на основах парламентаризму, устроєм. Законодавча влада належала Державній Раді, до скликання її -
Loading...

 
 

Цікаве