WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційний процес в Україні. - Реферат

Конституційний процес в Україні. - Реферат


РЕФЕРАТ
з курсу "Основи держави і права"
на тему
Конституційний процес
в Україні
ПЛАН
І. Витоки українського конституціоналізму.
ІІ. Ідеї українського конституціоналізму у ХІХ ст.
ІІІ. Конституційний процес в Україні періоду національно-визвольних змагань
IV. Конституціоналізм у незалежній Україні.
Список використаної літератури
Про Україну можна казати як про державу з давніми конституційними традиціями, більше того - саме наша країна дала світові перший зразок демократичної конституції за 65 років до того, як було прийнято славетну конституцію Сполучених Штатів Америки, що її вважають відправною точкою демократії. Проте підвалини української конституції закладалися ще в давні часи. Спробуймо послідовно оглянути основні етапи становлення української конституційної ідеї.
І. Витоки українського конституціоналізму
Український народ у перший державний період (княжа Україна-Русь, Галицько-Волинська та Литовсько-Руська держави) не мав власного писаного закону конституційного характеру. Однак саме тоді були закладені певні передумови для подальшого розвитку політико-правових ідей в Україні. В часи княжої України найважливішою пам'яткою, що зберегла давні норми звичаєвого права, була "Руська Правда". Крім звичаєвого права, у "Руській Правді" зібрані й "княжі устави", але вони теж за змістом та формою ближчі до звичаєвого права, ніж до писаного закону. Власне законотворча діяльність органів державної влади була незначна і дуже обмежена перевагою звичаєвого правда. Серед таких документів можна назвати княжі договори, що мають здебільшого форму писаного закону, і вважаються найдавнішими. До нас дійшли міжнародні договори, договори князів між собою та з народом.
Державний устрій України-Русі мав усі передумови для подальшого створення представницьких структур. Тогочасне віче правомірно розглядати як орган прямого народоправства, який функціонував у вигляді зборів громадян міста, землі і розглядав та виносив ухвали у справах, що стосувалися цілого князівства чи землі. Такі вічові зібрання біли нерегулярні і не мали чіткого статусу, але в ряді випадків на них обиралися князі або укладалися договори з ними, які можна назвати зародком української конституції. У цьому плані Київська держава розвивалася в контексті державних форм правління європейських держав, але з її занепадом (кінець 14 - 15 ст) традиції демократизму та парламентаризму не дістали подальшого розвитку.
Дійшли до нас різноманітні за змістом та значенням Найбільш суттєвим законом, систематизованим як юридичний акт в єдиний документ, стала третя редакція Литовського статуту. пам'ятки законотворчої діяльності державних органів влади за Литовсько-Руської доби. Його ухвалено на соймі 1588 року, надруковано роком пізніше, після чого він набув чинності у Литовсько-Руській державі, а також українських землях, що відійшли до Польщі. Одним з основних джерел статуту була Руська Правда. НА початку 17 ст цей статут був перекладений польською мовою з додатками уривків польських збірників звичаєвоно права) і надрукований 1614 року у Вільні. Виданням Литовського статуту було завершено процес уніфікації правовиї систем руських земель та литовського права. Замість різноманітних місцевих прав уперше було створено загальне "посполите право", єдине для всієї Литовсько-Руської держави.
Соціальний зміст Литовського статуту відображав інтереси привілейованого шляхетського стану. За своїми правничими якостями статут перевершував багато тодіншіх західноєвропейських кодексів і тому справляв істотний вплив на законодавства сусідніх держав. Він мав чинність як офіційний збірник законів і в Козацькій державі, проте актами державно-конституційного характеру можна вважати лише договори доби становлення Гетьманської держави.
Богдан Хмельницький мав широку програму становлення української державності та намагався конституційно закріпити її. З перших років свого гетьманування він проушив проблеми врегулювання відносин з сусідніми державами, уклавши ряд міжнародних договорів. Переяславський договір, підписаний між Гетьманщиною та Москвою, вирішив долю України. Головні його принципи були закладені в ході переговорів гетьмана та козацької верхівки з московським посольством Бутурліна. Основті умови були деталізовані під час нарад із старшиною та дістали остаточну редакцію в 23 статтях з підписом гетьмана. Згодом у Москві за наказом царя Олексія було сформовано 11 статей. Усі ці документи склали повний текст договору 1654 року, означеного як "конституція". До цього документу згодом апелювали українські політичні діячі до ХХ століття включно. Договір не заважав Україні проводити незалежну національну політику. Аналізуючи історичні події того періоду, можна говорити про номінальну васальну залежність від Москви, яку де юре встановлював договір 1654 року.
Після смерті Хмельницького Іван Виговський продовжив державницьку політику щодо відновлення Великого Князівства Руського. Початок такої діяльності покладено Корсунським трактатом зі Швецією, а згодом закріплено в Гадяцькому трактаті. Одним з теоретиком цього договору був Юрій Немирич. В основу документу покладено ідею союзу трьох держав: Королівства Польського, Великого Князівства Литовського та Війська Запорозького, ароте попередньо узгоджені пункти були замінені королівською радою і ратифіковані у скороченому вигляді. Перший варіант Гадяцького трактату від 6 вересня 1658 р має за головне положення те, що "вся Річпосполита народу польського, литовського та руського відновлюється непорушно, як вони були перед війною, в границях і свободах своїх... " Гетьман як великий князь Русі був де факто володарем України, він, митрополит та православні єпископи мали засідати в спільному сенаті. Також документ визначав велику кількість прав українського народу. Ця програма не була реалізована через стимульовану Москвою "революцію черні", проте прагнення уконституювати самостійницьку ідею не полишало українських діячів. Особливо це стосується періоду діяльності Петра Дорошенка, Івана Мазепи та Пилипа Орлика.
"Пакти і конституції", написані гетьманом Війська Запорізького Пилипом Орликом та його сподвижниками Г. Герциком та А. Войнаровським, прийняті 5 квітня 1710 року у Бендерах, є першою українською конституцією в її сучасному розумінні. "Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького" складені як угода між гетьманом та Військом Запорозьким (народом України), що було характерним для західноєвропейської традиції і відрізнялося від ідей східного патрімоніалізму.
Конституція складається з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави. У першому парагрофі "Пактів та Конституцій" розглянуто питання віри, заявлено про православ'я як панівну релігію в державі, а також про відновлення автокефалії. Другий параграф важливий тим, що чітко означив кордони держави, визначені Зборівським договором 1649 року.Гетьман був зобов'язаний берегти територіальну цілісність країни.
Принциповий характер має шостий параграф, де закладені принципи управління та діяльності органів державної влади. Конституція певною мірою грунтувалася на ідеї поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Законодавча влада належить Раді, членами якої є
Loading...

 
 

Цікаве