WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошення його потерпілим - Реферат

Визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошення його потерпілим - Реферат

визнання громадянина безвісно відсутнім.
б) Оголошення громадянина померлим
Згідно чинного законодавства, громадянин може бути оголошений померлим, якщо громадянин відсутній в місці постійного проживання протягом трьох років; якщо протягом того ж строку в місці постійного проживання громадянина немає відомостей про місце його перебування; вжиті заходи для виявлення місця перебування громадянина і одержання відомостей про нього не дали позитивних наслідків. Трирічний строк скорочується до 6 місяців, коли громадянин пропав безвісно за обставин, що загрожували смертю, або є підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку.
Наприклад, громадянин був пасажиром залізничного поїзду, з яким сталася аварія. Серед вбитих і поранених його не виявлено. За таких обставин він може бути оголошений померлим через 6 місяців після аварії. Інший строк встановлено для військово службовців або інших громадян, які пропали безвісти у зв'язку з воєнними діями. Вони можуть бути оголошені померлими не раніше ніж після закінчення двох років з дня припинення бойових дій.
Питання про оголошення громадянина померлим розглядає районних (міський) суд за місцем проживання заявника. Суд постановляє рішення про оголошення громадянина померлим або про відмому в задоволенні заяви про це.
Якою є юридична природа такого явища як оголошення громадянина померлим?
В основу судового рішення про оголошення громадянина померлим покладено спростовну презумпцію його смерті - певного юридичного факту, який стверджується довідкою лікувального закладу або показаннями свідків про настання смерті. Право- і дієздатність припиняються зі смертю громадянина. Оголошення ж громадянина померлим не призводить до припинення правоздатності і дієздатності. Наприклад, громадянин, оголошений померлим, насправді виявився живим. Він учиняє угоди, має майно у власності, займається певною роботою тощо. Отже, він фактично здійснює право- і дієздатність.
Інститут оголошення громадянина померлим має багато спільного з визнанням громадянина безвісно відсутнім, однак вони мають і суттєві відмінності. Так якщо безвісна відсутність громадянина, як зазначалося вище, перебдачає відсутність відомостей про громадянина живого чи мертвого, то оголошення громадянина померлим, поглинаючи безвісну відсутність громадянина, є одночасно складним правовим явищем, яке включає декілька фактичних складів. В юридичній літературі загально визнано, що оголошення громадянина померлим на відміну від визнання безвісно відсутнім ґрунтується на призумпції смерті громадянина.
Фактичний склад оголошення громадянина померлим включає в себе як фактичний склад безвісної відсутності, так і обставини які дають підстави передбачати смерть безвісно відсутнього.
Крім цього, зоконодавець визначає декілька строків визнання громадянина померлим вони бувають загальними і скороченими. У відповідності з загальним строком якщо про громадянина не було відомостей протягом трьох років, суд оголошує його померлим. В цьому випадку [трирічна відсутність] обставини передбачуваної загибелі не конкретизуються, то при скорочених строках безвісної відсутності вони вказуються. Це: 1) явища природи, які несуть загрозу для життя людини (стихійні лиха); 2) нещасні випадки, що можуть бути причиною смерті (пожеже, аварія).
Таким чином, якщо не встановлено факт стихійного лиха або нещасного випадку, то діє загальний трирічний термін.
В свою чергу фактичний склад оголошення громадянина померлим в силу його шестимісячної відсутності, крім загальних підстав перерахованих вище, повинен включати наступні моменти:
1) наявність причинного зв'язку між безвісною відсутністю і обставинами, що загрожують життю або дають підстави передбачати загибель громадянина внаслідок конкретного нещасного випадку;
2) співпадіння у часі і просторі подій, що загрожують смертю, і перебування громадянина в зоні цього нещасного випадку або стихійного лиха;
3) неможливість по закінченню шести місяців з дня нещасного випадку або стихійного лиха виявити громадянина живим або мертвим.
Стаття 21 ЦК України вказує ще на одну обставину оголошення громадянина померлим: військовослужбовець або інший громадянин, який пропав без вісті в зв'язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголошений померлим не раніше, ніж після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій.
Особливість оголошення громадянина померлим на цій підставі полягає перш за все в тому, що тут конкретизується суб'єктний склад, а також дається конкретна характеристика об'єктивних обставин. Специфіка полягає в тому, що вказаними об'єктивними обставинами є воєнні дії, їх початок, тривалість і закінцення, а також перебування в районі цих дій військовослужбовців та інших громадян.
Специфіка оголошення військовослужбовця або іншого громадянина померлим у зв'язку з воєнними діями полягає в тому, що суд повинен встановити причинно-наслідковий зв'язок між воєнними діями і безвісною пропажею громадянина, з приводу якого в суд поступила заява з проханням про оголошення такого померлим.
Бувають випадки коли цього причинно-наслідкового зв'язку немає. Так, якщо військовослужбовець перебував у районі воєнних дій, але суд встановив, що безвісна відсутність не пов'язана з ними, а пов'язана наприклад, з стихійним лихом, що загрожувало його життю, то суд оголошує його померлим після шести місяців з моменту зникнення, а не після двох років після закінчення воєнних дій.
Таким чином, узагальнюючи, оголошення громадянина померлим повинно включати в себе такий фактичний склад:
відсутність відомостей про громадянина протягом часу, вказаного у законі;
неможливість для суду і осіб, що приймають участь у справі, усунути цю невизначеність;
відсутність у суду передбачення про умисне приховування місця свого перебування безвісно відсутньо громадянина;
наявність у заявника правової цілі оголошення громадянина померлим;
встановлення судом обставин, що дають підстави для презумпції смерті громадянина.
Днем смерті громадянина оголошеного померлим, вважається день набрання законної сили рішення суду. Суд може визнати днем смерті громадянина день його гаданої загибелі якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку .
Отже, оголошення громадянина померлим -це закріплення судовим рішенням передбачення про його смерть.
Розділ 2. Правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим.
Встановлена законом можливість у судовому порядку визнати громадянина безвісновідсутним або оголошення його померлим є специфічним способом ліквідації невизначеності в правовому становищі суб'ктів тих правовідносин, одним з учасників яких є безвісно відсутній громадянин. Судове рішення по справі про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим, що вступає в законну силу, є юридичним фактом, що тягне за собою виникнення, зміну або припинення правовідносин, пов'язаних з захистом і реалізацією особистих і майнових прав громадян та організацій.
Над майном громадянина, визнаного безвісно відсутнім, встановлюється опіка. Опікун призначається органом опіки та піклування на підставі судового рішення. Орган опіки та піклування має право і до закінчення річного строку за заявою зацікавлених осіб призначити опікуна для охорони майна відсутнього, а також для управління цим майном (ч. 2 ст. 19 ЦК України).
З майна, належного безвісно відсутньому, видається утримання громадянам, яких
Loading...

 
 

Цікаве