WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених - Реферат

Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених - Реферат


ЦПК(ст.ст.41,58,167).
Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку
Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України чи дізнання, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок -
караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя, діяльності органів досудового слідства та дізнання, тимчасових слідчих і тимчасових спеціальних комісій ВР, який забезпечує всебічне, повне і неупереджене розслідування і судовий розгляд відповідних справ, а також права вказаних у ст. 388 осіб як суб'єктів кримінального, цивільного, адміністративного чи господарського процесу або парламентського розслідування, а додатковим - психічна недоторканність особи.
2. Потерпілими від цього злочину можуть бути: 1) свідок; 2) потерпілий; 3) експерт. Про їх поняття див. коментар, відповідно, до ст. ст. 384 та 385.
3. Об'єктивна сторона злочину характеризується вчиненням су-спільно небезпечних дій у формі: 1) перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого або експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій ВР чи дізнання; 2) примушування вказаних осіб до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку; 3) підкупу свідка, потерпілого чи експерта; 4) погрози вчинити зазначені дії.
Під перешкоджанням у ст. 386 розуміється створення будь-яких перепон, які унеможливлюють або суттєво ускладнюють з'явлення свідка, потерпілого чи експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій ВР чи дізнання. Перешкоджання з'явленню зазначених осіб до інших органів (наприклад, до місцевих державних адміністрацій, постійних парламентських комітетів, відділів чи управлінь юстиції) не утворює складу злочину, передбаченого ст. 386, і може тягнути кримінальну відповідальність лише тоді, коли утворює склад іншого злочину (наприклад, погрози вбивством (ст. 129)).
Про поняття суду див. коментар до ст. 382. Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції та слідчі органів безпеки. Про поняття органів дізнання див. коментар до ст. 383. Тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України створюються парламентом у межах його повноважень для підготовки і попереднього розгляду питань ВР. Тимчасові слідгчі комісії Верховної Ради України створюються парламентом для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих'ко-місій не є вирішальними для слідства і суду. Організація та порядок діяльності тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій ВР встановлюються законом.
Примушування як ознака злочину, передбаченого ст. 386, - це схилення за допомогою примусу потерпілого всупереч його волі відмовитись від давання показань або висновку чи до давання завідомо неправдивих показань чи висновку. Під показаннями розуміються будь-які свідчення потерпілого у справі, в якій його викликано (запрошено) до зазначених в ст. 386 органів. Про поняття показання і висновку див. коментар до ст. 384.
Способом вчинення злочину у першій та другій формах закон називає погрозу, змістом якої можуть бути: а) вбивство; б) насильство; в) знищення майна; г) розголошення відомостей, що ганьблять свідка, потерпілого, експерта чи їх близьких родичів.
Про поняття погрози вбивством див. коментар до ст. 129. Застосування винним погрози вбивством при вчиненні цього злочину утворює ідеальну сукупність злочинів і потребує кваліфікації за ст. ст. 386 і 129.
Під погрозою насильством у складі цього злочину розуміється залякування потерпілого застосуванням до нього чи його близьких родичів будь-якого виду фізичного насильства (небезпечного для життя чи здоров'я особи або такого, що не є небезпечним для життя чи здоров'я особи), а також вчинення інших дій насильницького характеру (зокрема незаконного позбавлення волі, зґвалтування, насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом). Застосування такої погрози при вчиненні розглядуваного злочину охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 386, і додаткової кваліфікації за іншими статтями Особливої частини КК не потребує.
Про поняття погрози знищення майна див. коментар до ст. 195. Така погроза повністю охоплюється ст. 386 і додаткової кваліфікації за ст. 195 не потребує. Погроза пошкодження майна свідка, потерпілого, експерта чи їх близьких родичів не є ознакою об'єктивної сторони цього злочину, а тому застосування її особою при перешкоджанні з'явленню свідка, потерпілого, експерта до зазначених вище органів чи примушуванні їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку не утворює складу злочину, передбаченого ст. 386.
Про поняття підкупу див. коментар, до ст. ст. 27, 157, 160, а про поняття відомостей, що ганьблять свідка, потерпілого, експерта чи їх близьких родичів, - коментар до ст. 154. Особливістю таких відомостей є те, що, на відміну від відомостей, погроза розголошення яких утворює ознаку вимагання, потерпілий не лише бажає зберегти їх у таємниці, а й вважає, що їх розголошення скомпрометує або принизить честь ігідність його чи близьких йому осіб.
Закінченим цей злочин вважається при вчинення його: у першій та другій формах - з моменту вчинення дій, які утворюють перешкоджання чи примушування, незалежно від того, чи вдалося винному фактично перешкодити потерпілому з'явитися до визначених уст. 386 органів або примусити відмовитись віддавання потрібних для нього показань чи висновку або дати завідомо неправдиві показання чи висновок; у третій формі - з моменту надання матеріальної винагороди або обіцянки її надати; у четвертій формі - з моменту висловлення відповідної погрози і сприйняття її потерпілим.
4. Суб'єкт злочину загальний. Вчинення його службовою особою з використанням службового становища потребує додаткової кваліфікації за статтями Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за відповідне службове зловживання (зокрема ст. ст. 364, 365, 423, 424). .
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього злочину є мета і мотив. У перших трьох формах цей злочин вчинюється з метою перешкодити з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України або- примусити їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку. При вчиненні злочину у четвертій формі винний діє з мотивів помсти зазначеним особам за раніше дані показання чи висновок.
Конституція України (ст. 89).
КПК(ст.ст. 101,102).
Рішення КС у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
Постанови Верховної Ради України "Про висновки Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України по
перевірці фактів порушення прав українських акціонерів відкритого акціонерного товариства" Миколаївцемент" № 441-ХІУвід 18 лютого 1999 р. (справа про доручення Генеральній прокуратурі України) № 8-рп 1200І від 14 червня 2001 р.
Loading...

 
 

Цікаве