WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Добровільна здача в полон. Насильство над населенням у районі воєнних дій - Реферат

Добровільна здача в полон. Насильство над населенням у районі воєнних дій - Реферат


Реферат на тему:
Добровільна здача в полон. Насильство над населенням у районі воєнних дій
Мародерство Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
Добровільна здача в полон через боягузтво або легкодухість -
карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
1. Об'єкт злочину - порядок виконання військового обов'язку в умовах воєнного стану та в бойовій обстановці.
2. З об'єктивної сторони злочин виражається у здачі в полон. Це може виявитися у діях, коли військовослужбовець, наприклад, під час бою викидає білий прапор чи залишає розташування свого підрозділу (частини) і втікає до розташування ворожих військ, де здається у полон, або у бездіяльності, коли він, скажімо, залишається на полі бою під час відступу своїх військ і захоплюється в полон після заняття відповідних бойових позицій військами ворога.
Як випливає зі змісту диспозиції ст. 430, обов'язковою ознакою складу цього злочину є час: добровільна здача в полон може бути вчинена лише під час ведення військових дій.
Добровільність у ст. 430 означає, що особа не примушується до здачі в полон своїм військовим начальником чи іншою особою і має можливість і надалі виконувати свій військовий обов'язок.
3. Суб'єктом злочину є будь-який військовослужбовець. Якщо військовий начальник через боягузтво або легкодухість здається в полон сам, а також здає ворогові ввірені йому військові сили, відповідальність має наставати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 427 і 430.
4. З суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у вигляді прямого умислу, а також спеціальними мотивами. Боягузтво - це несміливість, що властива особі, яка легко піддається почуттю страху, паніці. Легкодухість - це відсутність чи брак твердості, рішучості, мужності. Ці два поняття синонімічні.
Добровільна здача в полон із заздалегідь обміркованим наміром ухилитися від участі у воєнних діях як форми проходження військової служби, для збереження свого життя, для публічного вираження свого негативного ставлення до вирішення політичних питань військовим шляхом може розглядатися як добровільна здача в полон через легкодухість і одночасно як дезертирство, вчинене у воєнний час (ст. 430 і ч. З ст. 408), а добровільна здача в полон з метою участі у воєнних діях на боці ворога - як готування до переходу на бік ворога (ст. ст. 14 і 111).
Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
1. Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
2. Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого,-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
3. Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога -
карається позбавленням волі на строк до трьох років.
1. Об'єктом злочину є порядок виконання військовослужбовцем військового обов'язку в умовах полону.
2. З об'єктивної сторони злочин може проявитися у таких формах: 1) добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в. полоні, у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради (ч. 1 ст. 431);
2) насильство над іншими військовополоненими (ч. 2 ст. 431);
3) жорстоке поводження з іншими військовополоненими з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого (ч. 2 ст. 431); 4) вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим (ч. З ст. 431).
Під роботами, що мають воєнне значення, розуміються роботи, пов'язані з виробництвом зброї, боєприпасів, бойової техніки, іншого військового майна. Згідно з Конвенцією про поводження з військовополоненими до роботи можуть залучатися тільки працездатні військовополонені, при цьому офіцери та прирівняні до них особи - лише за їх згодою. У примусовому порядку військовополонені можуть бути притягнені тільки до робіт в сільському і домашньому господарстві, з надання комунальних, транспортних послуг та деяких інших робіт за умови, що вони не мають воєнного характеру чи значення. До інших заходів, які завідомо можуть завдати шкоди Україні або союзним з нею державам, можна віднести, скажімо, вербування інших військовополонених для участі в роботах, які мають воєнне значення, або участь у спецпропаганді тощо.
Добровільність у ч. 1 ст. 431 означає, що особа не примушується до зазначеної роботи органами влади відповідної держави або військовополоненим, який перебуває на положенні старшого, і має можливість і надалі утримуватися від цієї роботи.
Поняттям насильство у ч. 2 ст. 431 охоплюється заподіяння військовополоненому побоїв, легкого, середньої тяжкості і тяжкого тілесного ушкодження, крім заподіяння тяжкого тілесного ушкодження за кваліфікуючих обставин. Останнє, а також убивство потерпілого чи його самогубство внаслідок жорстокого поводження потребують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 121, ч. ч. 1 чи 2 ст. 115 або за ч. ч. 1, 2 чи 3 ст. 120.
Під жорстоким поводженням з військовополоненим слід розуміти дії, якими особі спричинюються серйозні фізичні та/або моральні страждання (наприклад, позбавлення сну, харчування і води, розлучення матері з малолітньою дитиною, поміщення здорової людини до психічно хворих тощо).
ДІЇ, спрямовані на шкоду іншим військовополоненим, можуть виражатися у повідомленні адміністрації про підготовку втечі із табору чи про вчинення порушення режиму, у примушуванні до виконання роботи, що має воєнне значення чи іншої роботи, у насильстві, яке охоплює заподіяння побоїв, спричинення легких тілесних ушкоджень, у знущанні тощо.
3. Суб'єктом злочину може бути: у першій і четвертій формах - будь-який військовослужбовець, що перебуває у полоні, а у другій і третій - військовополонений, який перебуває на становищі старшого.
Військовополоненим є така, що потрапила під владу військового супротивника, особа, яка належить до: особового складу збройних сил сторони, що перебуває у конфлікті, особового складу ополчення і добровільних загонів, що входять до складу цих збройних сил, осіб, що слідують за збройними силами, але не входять до їх складу, а так само до інших категорій, визначених в частині А ст. 4 Конвенції про поводження з військовополоненими та в ст. 44 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій. Військовополоненим особа є з моменту потрапляння під владу військового супротивника і до моменту її остаточного звільнення та репатріації.
Військовополоненими, які перебувають настановищі старших, є: в таборах для офіцерів та прирівняних до них осіб або змішаних таборах - старший за званням і стажем офіцер, в інших таборах - так звані довірені особи, що обираються військовополоненими шляхом таємного голосування кожні шість місяців з метою представлення перед військовою владою, Державами-покровительницями, Міжнародним Комітетом Червоного Хреста тощо, та затверджуються Державою, що тримає у полоні.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу.
При цьому, у перших трьох його формах мотивами злочину можуть бути будь-які, крім відверто .антидержавницьких: у разі добровільної участі військовополоненого у вказаних роботах чи заходах з метою спричинити шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України чи
Loading...

 
 

Цікаве