WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Амністія. Правові наслідки судимості. Помилування - Реферат

Амністія. Правові наслідки судимості. Помилування - Реферат

організації, обіймати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відпові-
дальністю; 3) обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що, в свою чергу, є умовою обіймання певних посад; 4) обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину); 5) збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу; 6) обмеження, пов'язані із застосуванням адміністративного нагляду; 7) позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством; 8) обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується зокрема до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, деякі інші злочини); 9) заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, які були засуджені до позбавлення волі).
8. Підставою виникнення судимості є призначення засудженому покарання. Відсутність цієї підстави означає, що судимість не виникає, а визнання такої підстави юридичне нікчемною тягне за собою негайне припинення всіх правових наслідків необґрунтованого призначення покарання, включаючи ті, що стосуються судимості.
Згідно з ч. ч. З і 4 ст. 88 визнаються такими, що не мають судимості, особи, які:
1) звільнені судом від кримінальної відповідальності з нереабілі-туючих підстав, а саме; у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46); у зв'язку з передачею на поруки (ст. 47); у зв'язку зі зміною обстановки (ст. 48); у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49). До цієї категорії також належать особи, звільнені судом від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію (ч. 2 ст. 86);
2) звільнені від покарання, яким покарання судом призначається, але у вироку постановляється про його остаточне і безумовне невиконання. Підставами для цього є зокрема закінчення строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80) і амністія (ст. 86).
Не вважаються такими, що не мають судимості, особи, яким відбування покарання відкладене за певних умов. До них насамперед належать особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням (ст. 75), у т.ч. вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до семи років (ст. 79). Протягом іспитового строку вони вважаються судимими і КК встановлює щодо них окремі умови погашення судимості (п. п. 1, 2 ст. 89). Питання про судимість осіб, звільнених від покарання на підставі ст. 84 через хворобу, слід розглядати диференційовано. Особи, звільнені від покарання відповідно до ч. ч. 1 або 2 ст. 84, не можуть вважатися такими, що остаточно не мають судимості. Адже у разі одужання такі особи можуть бути направлені для відбування покарання (ч. 4 ст. 84) і з моменту направлення для відбування покарання вважаються судимими. Якщо ж особа повністю звільняється від покарання, то несудимою вона вважається з моменту звільнення. Так, військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, у разі визнання їх непридатними до військової служби за
станом здоров'я і звільнені у зв'язку з цим від покарання відповідно до ч. З ст. 84, визнаються такими, що не мають судимості;
3) відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких усунута законом. Відповідно до правила, сформульованого в ч. 1 ст. 5, закон, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які відбули покарання, але мають судимість. Це означає, що питання про судимість має визначатися не відповідно до закону, який діяв на момент вчинення злочину чи призначення покарання, а згідно з новим законом;
4) реабілітовані. Реабілітація означає поновлення попереднього статусу особи, відновлення її доброго імені, репутації, яка була заплямована незаконним засудженням. Вона пов'язана з запереченням самого факту вчинення злочину, що тягне за собою визнання неправильним притягнення особи за інкриміновані їй дії до кримінальної відповідальності, засудження і призначення покарання. Тому припинення щодо особи кримінальної справи в зв'язку з відсутністю події злочину, складу злочину в діянні особи, за недоведеністю участі засудженого у вчиненні злочину має своїм наслідком визнання того, що всі попередні рішення органів дізнання, попереднього розслідування і суду (в частині обвинувачення, щодо якого особа реабілітована) є недійсними і такими, що не тягнуть негативних правових наслідків. Особа, яка була реабілітована, визнається такою, що не має судимості, не з моменту реабілітації, а з часу її "виникнення". В період між набуттям чинності незаконним обвинувальним вироком та його скасуванням з реабілітуючих підстав особа повинна визнаватися несудимою. Відповідно, мають бути усунуті всі негативні кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження, які виникли після вступу в силу згодом скасованого вироку.
9. При помилуванні особи судовий вирок не скасовується; помилування не означає її реабілітації й автоматично не тягне за собою визнання засудженого таким, що не має судимості. Водночас помилування може здійснюватися у вигляді зняттясудимості.
10. У ст. 88 наведено винятковий перелік підстав, відповідно до яких визнаються такими, що не мають судимості, особи, яким призначене покарання вироком, що набув чинності. За загальним правилом, судимість є обов'язковим наслідком засудження, який триває до її погашення або зняття з підстав, указаних у ст. ст. 89 - 91.
Конституція України (ст. (ст. 76, 127).
КПК (ст. 154-11.
Закон України "Про міліцію" від 20грудня 1990р. (ст. 17}.
Закон України "Про підприємництво від 7лютого 1991 р. (ст. 2).
Закон України "Про прокуратуру" від 5листопада 1991 р. (ст. 46).
Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992р. (ст. 7).
Закон України Про адвокатуру від 19 грудня 1992 р. (ст. 2).
Закон України " Про нотаріат' від2березня 1993р. (ст. 3).
Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. (ст. ст. 12, 31).
Закон України " Про державну податкову службу в Україні" від 24 грудня 1993р. (ст. 15).
Закон України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" від21 січня 1994р. (ст. 6).
Закон України "Про судову експертизу" від 25лютого 1994р. (ст. 11).
Захон України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" від І грудня 1994 р.
Закон України Про застосування амністії в Україні від І жовтня 1996 р. (ст. 3).
Закон України "Про вибори народних депутатів України" від24 вересня 1997 р. (ст. 3).
Закон України "Про Центральну виборчу комісію від 17 грудня 1997 р. (ст. ст. 6,7).
Закон України Про Вищу раду юстиції від 15 січня 1998р. ,
Закон України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" від ^березня 1998 р. (ст. 16). "
Закон України "Про загальяий військовий обов'язок і військову службу в редакції від 18 червня 1999 р. (ст. 15).
Закон України "Про державну таємницю" в редакції від 21 вересня 1999 р. (ст. 23).
Закон України " Про громадянство" в редакції від 18 січня 2001 р. (ст. 16).
Положення про порядок здійснення помилування осіб, засуджених судами України. Затверджене указом Президента України від 31 грудня 1991 р. (п. 2).
Постанова ПВС№ 4 від 16 травня 1975р. Про практику розгляду судами України клопотань про погашення і дострокове зняття судимості .
Loading...

 
 

Цікаве