WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право як загольносоціальне явище - Реферат

Право як загольносоціальне явище - Реферат

права, якщо ці права належать йому, як громадянинові, - публічного права. Критерієм поділу також може бути мета, на досягнення якої скероване право. Якщо право скероване на інтереси окремої особи - приватне право, якщо на меті є задоволення інтересів держави або суспільства вцілому - це сфера публічного права. Отже, норми приватного права стосуються окремих громадян та їхніх інтересів, норми публічного права, насамперед, визначають функціонування самої державної організації і мають на меті задоволення інтересів суспільства.
Природне та позитивне право.
Природне право не є сукупністю норм формального права, а сукупністю моральних і, водночас, правових вимог. Визнавання існування природного права має не тільки теоретичне, але й практичне значення, бо коли є можливим наближення права до ідеї справедливості, то це може статися лише остільки, оскільки над позитивним правом стоїть вище право - моральне, або природне право, яке служить для позитивного права одночасно основою, критерієм й ідеалом.
Під позитивним правом розуміємо всю сукупність чинних правових норм певної держави, а також сукупність норм, які регулюють міждержавні відносини. Сам термін позитивне право означає, по-перше, що це норми (правила), встановлені або санкціоновані певним зовнішнім авторитетом і які виконуються під впливом певного зовнішнього впливу, а не з власної волі чи з моральної свідомості конкретної особи. По-друге, позитивізм права полягає в тому, що його норми реально діють і впливають на поведінку людей, тобто вони здійснюють певний позитивний вплив.
Право як спеціальне соціальне явище
Кожне суспільство потребує не лише системи підкорення, але й упорядкуванна системних відносин, тобто соціального регулювання.
Воно здійснюється за допомогою соціальних норм - правил поведінки загального характеру, що регулюють різні сфери суспільних відносин, мають певний зміст і забезпечуються різними засобами соціального впливу.
Соціальні норми можна розмежувати і згрупувати таким чином.
За змістом розрізняють політичні, організаційні, культурні, естутичні, технічні та інші норми.
Політичні норми регулюють відносини між класами, націями, народностями їх участь в органах державної влади і організації держави, відносин держави з іншими елементами політичної системи суспільства.
Організаційні норми закріплюють структуру, порядок створення і діяльності державних органів і об"єднань громадян.
Норми культури - це правила культурної поведінки людей. В них відображується духовний розвиток народу.
Естетичні норми встановлюють правила поведінки людей в звязку з уявленнями про красоту людських вчинків (норм етикету).
Технічні норми - правиланеобхідного,доцільного поводження людей зпредметами природи,знаряддями праці та іншими технічними засобами. До них належать іструкції про користування електропобутовими приладами, правила виконання певних будівельних робіт, норми витрачення сировини, топлива та інші нормативи.
Норми права - норми, які встановлюються і охороняються державою.
Норми моралі - це норми, принципи, правила поведінки, які склались в суспільстві під впливом громадської думки і у відповідності з обумовленими економічним базисом уявленнями людей про добре, зле, обов"язок справедливість, честь тощо, і забузпечуються в результаті внутрішнього переконання та засобами громадського впливу.
Звичаї - це норми, які склались історично, закріпились у суспільній практиці в результаті багаторазового застосування певного роду відносин і ввійшли в звичку дій людини, колективу людей.
Дуже близькі до звичаїв традиції - способи поведінки людей, соціальних груп, які склались в суспільстві і передаються з покоління в покоління.
Норми громадських організацій - це норми, які встановлюються і охороняються громадськими організаціями. Деяким з них держава надає обов"язковість.
Релігійні норми - норми, що регулюють поведінку і специфічні культові дії, які засновані на вірі в існування бога (богів). Вони відображені в Статутах, священних книжках, інших релігійних документах.
Особливостями правових норм порівняно з іншими соціальними нормами є те,
що вони виникають, коли формується держава;
встановлюються або санкціонуються державою;
виражають волю виробничої частини суспільства;
утворюють внутрішньо-узгоджену систему;
формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов"язків;
формально визначенні і мають чітко визначені форми зовнішнього виразу.
Соціальна цінність і призначення права можуть бути охарактеризовані як здатність служити засобом і метою для задоволення потреб соціальної справедливості, прогресивних інтересів громадян і суспільства в цілому. Соціальна цінність і соціальне призначення права характеризується такими його проявами:
1) Право визначається як міра свободи й недоторканості людини, окреслює межі свободи, скеровується на виключення з соціального життя свавілля, безконтрольності та беззаконня.
2) Воно об'єднує в собі загальну волю учасників суспільних відносин, впливає на поведінку й діяльність людей через узгодження їх специфічних інтересів.
3) Цінність і призначення права полягає в тому, що воно є виразником соціальної справедливості, виступає критерієм правильного розподілу матеріальних благ, утвердженням рівності та правового статусу людини в суспільстві.
4) Право являє собою джерело оновлення суспільства, виступає в демократичному громадянському суспільстві як чинник прогресивного соціального розвитку.
5) Як явище культури і цивілізації воно має планетарний характер і забезпечує вирішення проблем міжнаціонального та міжнародного характеру.
Праву як особливому виду соціальних норм притаманні певні ознаки. Вони дають можливість встановити відмінності правових норм поведінки у первісному соціально однорідному суспільстві; показати місце норм права серед інших соціальних норм державного суспільства; визначити поняття та властивості права як основного засобу державного регулювання суспільних відносин.
Взаємозв'язок держави і права
Держава здійснюючи політичну владу в громадянському суспільстві:
підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству;
забезпечує рівні можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості й милосердя;
не втручається в особисте життя людини;
регулює суспільні відносини в межах чинної конституції, законів та інших джерел права.
Право як юридичне явище і держава як політична організація влади виникли одночасно і тісно взаємозв'язані.
Право залежить від держави, оскільки:
виникає як інституйована система джерел, що встановлюються чи санкціонуються державними органами і службовими особами, а це означає, що юридичне право походить від держави;
є більш-менш сталим і недоторканим завдяки державі;
завдяки державі та її органам впроваджується в життя;
його авторитетність і престижність
Loading...

 
 

Цікаве