WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право власності в Україні - Контрольна робота

Право власності в Україні - Контрольна робота

в СРСР". Однак таке положення має лише соціально-економічне значення і не несе якогось юридичного навантаження, що дає підстави для висновку про сумнівність його практичної значимості, а відтак і про необов'язковість введення цього положення у викладеній редакції в новому Цивільному кодексі України. Не можна навіть при-пустити, що законодавець мав на увазі не визнавати право власності за громадянами, які набули майно не в результаті праці, адже вже в наступному пункті (п.2) Закону України "Про власність" громадянам дозволяється набувати майно без безпосереднього прикладення праці (отримання доходів від акцій та інших цінних паперів, в порядку спадкування тощо). Повернення ж до використання понять "трудовий доход" і "нетрудовий доход" не може мати перспектив, оскільки, як засвідчила багаторічна практика їх застосування, вони при-зводять до багатьох ускладнень, до порушень майнових прав громадян. П.І ст.12 Закону України "Про власність" фактично не потрібний і тому, що в наступному другому пункті цієї статті отримання громадянами доходів від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці тощо визнається підставою виникнення на них права власності. Правові і редакційні переваги має зміст 11.2 ст.12 Закону України "Про власність" над змістом п.1 і 11.2 Закону "Про власність в СРСР"', які зводяться до наступного.
1. В законі України "Про власність" іде мова про набуття громадянами "права власності", а в Законі "Про власність в СРСР" - про створення і примноження "власності" громадян. Тобто в останньому випадку визначаються економічні засади формування власності громадян, а не юридичні.
2. Положення українського Закону значно прогресивніші, оскільки він надає громадянам право набувати власність "на доходи від підприємницької діяльності", а Закон "Про власність в СРСР" надав таке право "на трудові доходи від ведення власного господарства", що зрозуміло, не одне і те ж.
3. В Законі України "Про власність" спадкування майна розглядається як підстава виникнення у громадянина права власності, а в Законі "Про власність в СРСР" лише зазначалося, що "право успадкування майна громадян визнається і охороняється законом" (п.5 ст.6).
За Законом "Про власність в СРСР" створення власності можливе за перерахованими та іншими підставами, які "до-пускаються законом", що суперечить проголошеному цим же Законом принципу: дозволено все, що не заборонено законом. Український законодавець намагався врахувати цю обставину, але здійснив це, як на наш погляд, не найкращим чином, допустивши правову суперечливість в формулюванні заключної частини п.2 ст.12 Закону України "Про власність". Для кращого розуміння допущеної правової суперечності викладемо зазначений пункт у спрощеному нами вигляді, а саме: "Громадянин набуває права власності... на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом". Загальновідомо, між тим, що спадкування в Україні здійснюється за законом і за заповітом (ст.524 ЦК). 3 наведеного тексту складається враження, що спадкування за законом - це підстава виникнення права власності у спадкоємця за угодою, що було б юридичною помилкою. Але навіть тоді, коли спадкування здійснюється за заповітом, юридично не коректно робити висновок про виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно на підставі укладеної угоди. Заповіт є односторонньою угодою, в якій виражається воля лише однієї сторони - спадкодавця, і юридичного відношення до її укладення спадкоємець не має. Зазначене положення, однак, може дати привід для протилежного висновку. Водночас воно правильне щодо двосторонніх і багатосторонніх угод.
Незрозуміло також, чому законодавець обмежив не пере-раховані в п.2 ст.12 Закону України "Про власність" підстави виникнення у громадянина права власності лише "іншими угодами, не забороненими законом". Насправді право власності у громадянина може виникнути також за підставами, які конкретно не перераховані в зазначеному пункті і не є угодами (наприклад, отримання винагороди за зданий скарб, призів за перемоги на спортивних змаганнях тощо).
Враховуючи суттєвість відзначених недоліків, вважаємо за необхідне викласти ст.12 Закону України "Про власність" в такій редакції:
Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, від вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні та інші товариства, на пенсії, соціальні та інші виплати, на успадковане майно, на майно одержане за угодами та іншими підставами, не забороненими законом '.
Запропонована редакція ст.12 Закону України "Про власність" вона може бути покладена в основу змісту відповідної статті нового Цивільного кодексу України) дозволяє уникну-ти можливого ототожнення різних за своїм значенням по-нять "джерело виникнення приватної власності" і "підстава виникнення права приватної власності". Перше з них відображає економічну основу створення приватної власності, друге - юридичне обгрунтування її привласнення конкретною особою. Власність створюється завдяки праці, розширено-відновлювальному виробничому процесу, які завершуються створенням матеріальних благ. При цьому право власності на такі матеріальні блага виникає в особи за наявності відповідних юридичних підстав, переважна більшість яких є похідними. Щоб виникло у громадянина право власності необхідно, щоб мали місце певні умови, щоб були здійснені певні дії, щоб наступили певні юридичні факти, які визначаються нормами інших галузей законодавства.
4. Об'єкти права приватної власності громадян.
У приватній власності громадян можуть бути будь-які об'єкти особисто-споживчого та виробничого призначення, результати інтелектуальної праці, якщо інше не передбачено законом. Фактично у власності громадян може бути те ж майно, що і у власності юридичних осіб, за певними винятками. Однак використання цього майна у підприємницькій діяльності можливе з дотриманням спеціальних правил про підприємництво. За чинним законодавством України склад і кількість майна, що може бути у при-ватній власності громадян, може бути обмежена лише законом.
Як випливає із змісту ст.9 Закону України "Про власність", не можуть бути у власності окремих громадян об'єкти права виключної власності народу України, до яких належать земля (за винятком земельних ділянок певного розміру), надра, повітря-ний простір, водні та інші природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
Кожна держава вправі визначити об'єкти, які з міркувань державної безпеки або інших підстав, не повинні знаходитися у власності тих чи інших суб'єктів правовідносин або мають набуватися з дотриманням спеціальнихправил. Тому Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1991 р. "Про право власності на окремі види майна"' (з наступними змінами і доповненнями від 22 квітня 1993 р., 15 липня 1994 р., 24 січня 1995 р.) було затверджено "Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав
Loading...

 
 

Цікаве