WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Здійснення і захист цивільних прав - Дипломна робота

Здійснення і захист цивільних прав - Дипломна робота

Неустойка є передбачена законом або встановлена договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання .
Отже, застосування неустойки обумовлене ризиком невиконання або неналежного виконання сторонами покладених на них зобов'язань. До виникнення цього факту неустойка не може бути застосована. Цивільний кодекс України визначає неустойку, наприклад, як один із шляхів захисту цивільних прав.
За своєю суттю вона є санкцією. Тому законодавець відносить її також до одного з видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань. Відповідно до ст. 178 ЦК України їх виконання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Нею забезпечується будь-яке цивільне зобов'язання в господарських правовідносинах, незалежно від підстав їх виникнення (ст. 4 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 179 ЦК України неустойкою може забезпечуватися лише дійсна вимога, а тому її застосування можливе лише за умови подання такої вимоги.
Сучасне розуміння неустойки є більш широким, ніж її визначення Цивільним кодексом. Це пов'язано з її функціональним призначенням, яке підвищує її роль у ринкових умовах.
За своїм призначенням неустойка виконує функції різного характеру: профілактичну, яка дисциплінує суб'єктів зобов'язальних правовідносин, вимагаючи належного виконання покладених на них прав і обов'язків, і правозахисну, яка карає в разі їх невиконання або неналежного виконання . Особлива ж роль неустойки полягає в тому, що її стягнення не звільняє боржника від виконання в натурі забезпеченого нею зобов'язання (ст. 207 ЦК України).
Цивільним кодексом України передбачені дві форми неустойки - штраф і пеня.
Статтею 179 ЦК України встановлена грошова форма неустойки. Її вираження в інших формах матеріального чи морального характеру не передбачене. Розмір неустойки може обчислюватись у відсотковому відношенні або у твердій ставці. Так, штраф встановлюється і застосовується у грошовій формі за твердою ставкою або у відсотковому розмірі від суми зобов'язання і є разовим стягненням. Натомість пеня застосовується за певний період прострочення (за кожний день, тиждень, місяць тощо) і за своєю правовою природою є тривалою санкцією.
Залежно від правових підстав застосування виділяють законну неустойку і договірну неустойку.
Законна неустойка характеризується тим, що її розмір і випадки її застосування визначаються законом. Цей вид неустойки застосовується між будь-якими суб'єктами правовідносин.
Договірна неустойка визначається сторонами при укладенні договору і сплачується у грошовій сумі у випадку неналежного виконання договору. Цей вид неустойки широко застосовується у договірних відносинах між громадянами і юридичними особами .
Якщо неустойка визначається у договірному порядку, то згода про неустойку повинна оформлюватись письмово. При порушенні цієї вимоги угода про неустойку вважається недійсною.
Право сторін за договором збільшувати чи зменшувати встановлений розмір законної неустойки в законодавстві відсутнє. Проте судова практика допускає для цих сторін лише можливість збільшувати розмір такої неустойки. Вважається, що підстави і порядок стягнення, вид і розмір законної неустойки не можуть бути змінені угодою сторін. Однак, суму неустойки, нараховану до стягнення, може зменшити суд, що передбачено ст. 205 ЦК України та ст. 83 АПК України .
Законодавством передбачена можливість поєднання пені зі штрафом. Наприклад, за перші 30 днів прострочки виконання зобов'язання стягується пеня за кожний день, а потім - штраф.
Існують декілька різних видів неустойки, які визначаються законом залежно від її співвідношення зі збитками кредитора, а саме: залікова, штрафна, виключна та альтернативна.
За альтернативною неустойкою кредитор (уповноважений суб'єкт) має право вибору стягнути або неустойку, або збитки.
За штрафною неустойкою кредитору надано право стягнути збитки у повному обсязі, а також неустойку (ст. 253 ЦК України). Цей вид неустойки покладає на боржника додаткову відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.
За виключною неустойкою кредитор може стягнути тільки неустойку, виключаючи стягнення збитків (ч. 2 ст. 204 ЦК України). Цей вид неустойки широко застосовується при порушенні зобов'язань транспортними організаціями.
Залікова неустойка - найбільш поширений вид неустойки. Кредитор стягує неустойку у повному обсязі, а якщо вона не покриває збитків, то винна сторона відшкодовує їх не у повному обсязі, а лише в частині, яка не покрита неустойкою (ст.356 ЦК України).
Чинне законодавство не забороняє встановлення передбаченої ним неустойки в окремій угоді сторін. Деякими правовими актами така можливість прямо допускається. Зокрема, у постанові Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" говориться про стягнення пені за умови, якщо більший її розмір не обумовлений угодою сторін . Тому сторони мають право забезпечити договірні зобов'язання законною неустойкою, не змінюючи її істотних умов, підстав і порядку стягнення, виду і розміру.
Отже, неустойка може бути встановленазаконом або договором чи законом і договором одночасно.
Законодавство не містить обов'язкових вимог, які мають бути додержані при встановлені неустойки. Проте, практика вирішення судами господарських спорів між між юридичними особами свідчить, що при встановленні як законної, так і договірної неустойки повинні бути визначені підстави і порядок її стягнення, розмір і вид. Саме ці вимоги розцінюються як істотні умови неустойки.
Чинним законодавством України частіше передбачаються підстави стягнення і розмір неустойки. Так, ст. 8 АПК України надає кредитору право на безспірне стягнення неустойки в разі її визнання боржником у відповіді на претензію.
Закон встановлює обов'язок боржника сплатити неустойку, не передбачаючи при цьому обов'язку кредитора її стягувати, навіть коли для цього є достатні правові підстави.
Але, крім кредитора, право на стягнення неустойки належить судові. Зокрема, арбітражні суди при прийнятті рішення з господарського спору мають право обертати повністю або частково у доход державного бюджету передбачені законодавством санкції, якщо позивач не пред'явив вимогу про їх сплату (п. 2 ст. 83 АПК України).
Як зазначалося вище, у тих випадках, коли неустойка передбачена сторонами в угоді між ними, тоді законодавець вимагає, щоб ця угода за своїм видом була дво- або багатостороннім договором (ст.ст. 41, 178, 179 ЦК України), а за формою - письмовою (ст.ст. 44, 180 ЦК України).
В тому випадку, коли має місце позадоговірне зобов'язання, його виконання може забезпечуватися лише законною неустойкою, стягнення якої не залежить від наявності чи відсутності договірних відносин між кредитором і боржником.
Можливими є випадки, коли виконання делікатного зобов'язання забезпечується неустойкою за письмовою угодою сторін. В цьому випадку йдеться про позадоговірний характер зобов'язання, забезпеченого договірною неустойкою.
Найпоширенішим способом забезпечення виконання
Loading...

 
 

Цікаве