WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Гомадсько-процесуальні відносини - Курсова робота

Гомадсько-процесуальні відносини - Курсова робота

судом.
Процесуальна співучасть - поєднання позовів по суб'єктам процесу, тому ще має назву суб'єктивного поєднання позовів, на відміну від об'єктивного поєднання позовів - коли одна особа пред'являє до іншої декілька позовних вимог. В такому провадженні поєднання проводиться за об'єктом процесу, в ньому немає співучасті.
Підстави співучасті діючим законодавством прямо не встановлені. Однак процесуальна співучасть допускається насамперед в тих випадках, коли це пов'язано з характером матеріальних правовідносин. По змісту закону процесуальна спів участь можлива в таких випадках:
1) якщо предмет позову - загальне право ( наприклад позови з права загальної власності);
2) якщо позовні вимоги походять з однієї тієї ж підстави (з сумісного нанесення шкоди декількома особами);
3) якщо вимоги однорідні, хоч і не тотожні за підставою та предметом. (позов про сплату заробітної платні до одного роботодавця декількох робітників)
Залежно від характеру матеріально-правових зв'язків між суб'єктами суперечних правовідносин розрізняють два види процесуальної співучасті - необхідне(обов'язкове) та факультативне (можливе).
Необхідна співучасть - обов'язкова участь у справі всіх суб'єктів спірного правовідношення як позивачів так і відповідачів. Воно пов'язано з особливостями спірних матеріальних правовідносин при множинності їх суб'єктів. Якщо позивач пред'явив позов не до всіх зобов'язаних осіб, а вимоги його не можуть бути розглянуті окремо, то суд повинен залучити до процесу всіх цих осіб. Невиконання на практиці вимог про залучення співвідповідачів веде до винесення необґрунтованих рішень та до їх подальшої відміни.
Співучасть факультативна, якщо вимоги декількох позивачів чи одного позивача к декільком відповідачам можуть бути розглянуті та здійснені незалежно одна від одної. Наприклад позов батьків до дітей про стягнення аліментів може бути пред'явлено як сумісно (в одній справі), так й окремо до кожного з дітей або до всіх одночасно.
Факультативна співучасть дозволяється як при матеріально правовому зв'язку між співучасниками так без нього, залежно від необхідності. Факультативна співучасть можлива лише за умов, коли воно відповідає вимогам процесуальної економії, дозволяє скоротити витрати часу на розгляд справи, забезпечуючи швидке та правильне вирішення суперечки. Якщо сумісний розгляд вимог декількох позивачів чи до декількох відповідачів ускладнює процес, то суддя може виділити одну чи декілька вимог в окреме провадження.
Основна мета інституту процесуальної співучасті - винесення єдино образного рішення, його стабільність. Метою необхідної співучасті є винесення повних рішень, що вичерпують всі можливі по справі питання.
Співучасники користуються правами та несуть обов'язки сторін в процесі (ст.104 ЦПК). Кожен з позивачів та відповідачів стосовно іншої сторони виступає в процесі самостійно та діє незалежно від інших учасників процесу (він може наприклад самостійно визнати позов чи відмовитися від нього). Співучасники можуть поручити ведення справи одному з них, навіть коли співучасник не має загального права ведення сторонніх справ.
При процесуальній співучасті суд виносить загальне рішення, в якому визначаються права та обов'язки кожного з співучасників. Це рішення поєднане, в ньому має міститися відповідь по кожній вимозі.
Цивільна процесуальна правоздатність та цивільна процесуальна дієздатність як умови правосуб'єктності у цивільному процесі .
Цивільна процесуальна правоздатність - встановлена законом можливість мати цивільні процесуальні права та обов'язки, а саме, бути учасником цивільного процесу.
Закон надає цивільну процесуальну правоздатність в рівній мірі всім громадянам та юридичним особам (ст.100 ЦПК), маючи на увазі тільки можливість їх участі у цивільному процесі як сторін та приведених до них осіб. В цьому розумінні цивільне процесуальне законодавство не припускає ніяких обмежень процесуальної правоздатності.
Всі особи, що мають суб'єктивне матеріальне право, повинні мати можливість звернення за його захистом, отже мати цивільно-правову правоздатність.
Цивільна процесуальна правоздатність пов'язана з правоздатністю в матеріальному праві (цивільному, трудовому, сімейному, земельному, адміністративному), коли визначається можливість бути стороною чи третьою особою. Судовий захист передбачає, що особа, яка звертається за ним може мати спірне право. Тому цивільна процесуальна правоздатність виникає одночасно з правоздатністю в матеріальному праві. Процесуальна правоздатність громадян виникає з моменту народження та припиняється зі смертю. Але якщо правоздатність в матеріальному праві виникає з визначеного віку (наприклад трудова, шлюбна), то відповідно й процесуальна настає з того ж моменту.
Юридичні особи маютьпроцесуальну правоздатність з моменту виникнення. Припинення юридичної особи веде до припинення його процесуальної правоздатності.
Однак за змістом правоздатність в матеріальному праві не тотожна процесуальній правоздатності. Якщо правоздатність в матеріальному праві - можливість мати відповідні матеріальні права та обов'язки (цивільні, трудові, шлюбно-сімейні), то цивільна процесуальна правоздатність - можливість мати цивільні процесуальні права та обов'язки, а саме бути стороною, третьою особою.
Всі громадяни та організації наділені законом однаковою процесуальною правоздатністю на відміну від цивільного права, що встановлює, як правило, спеціальну правоздатність юридичних осіб.
Для виконання процесуальних прав та обов'язків в суді через виконання процесуальних дій необхідно мати процесуальну дієздатність.
Цивільна процесуальна дієздатність - можливість особисто виконувати свої права та передавати ведення справи представнику, а саме можливість особисто виконувати процесуальні дії 9самому пред'являти позов, укладати мірову угоду, відмовитися від позову чи визнати позов, заявляти клопотання в процесі, доказувати і т.д.). в цьому відмінність цивільної процесуальної дієздатності від дієздатності в матеріальному праві (можливість особисто укладати угоди, отримувати власність і т.д.).
Юридичні особи мають процесуальну дієздатність з моменту виникнення. Процесуальні права та обов'язки юридичної особи виконуються його органами безпосередньо чи через представників.
Повна процесуальна дієздатність громадян виникає з досягненням повноліття, а саме з 18 років(ч.1 ст.101 ЦПК), а у випадку емансипації - з 16 років. Права та інтереси неповнолітніх у віці від 14 до 18 років, а також громадян, визнаних обмежно дієздатними, захищаються в суді їх законними представниками. Однак суд повинен у таких випадках залучати до участі у справі самих неповнолітніх чи громадян визнаних обмежено дієздатними. Такі особи мають право виконувати всі процесуальні дії. Будь - яких обмежень процесуальної дієздатності закон не дозволяє. Дії по розпорядженню матеріальним правом (відмова від позову, визнання позову) вони можуть виконувати тільки за згоди законних представників.
У випадках, передбачених законодавством, по справам, що виникають з трудових та шлюбно-сімейних право відношень, з угод, пов'язаних з розпорядженням отриманим заробітком, а також у справах, що виникають з нанесення шкоди, неповнолітні мають право особисто захищати в суді свої права та інтереси. Залучати законних представників до участі в справі у таких випадках не обов'язково, вирішення питання залежить від точки зору суду.
У випадках, коли законом дозволяється вступ у шлюб до
Loading...

 
 

Цікаве