WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Шпаргалки з цивільного права України (шпаргалка) - Реферат

Шпаргалки з цивільного права України (шпаргалка) - Реферат

без громадянства, юридичні особи і держава), яким майно належить на праві приватної власності. Покупець - суб'єкт цивільних правовідносин з необхідною для даної виду продажі дієздатності. Договір купівлі-продажу оплатний, еквівалентом майна виступають тільки гроші. Договір купівлі-продажу - консенсуальный - права і обов'язки виникають у момент досягнення згоди по істотних умовах. Договір може бути терміновим і безстрокової. Річ передається в момент продажу. Зміст договору купівлі-продажі - це істотні умови, без яких не може бути укладений договір: предмет і ціна. Предмет - будь-яке майно: об'єкти матеріального світу, що мають грошову оцінку. Ціна: договірна ціна - обговорена в договорі; фіксована - види майна, на яке держава уводить свою ціну; регульована державою - установлені нижчий рівень і вищий.
№ 17. Правоздатність іноземних юридичних осіб не території України.
Іноземні юридичні особи та різноманітні організації можуть без особливого дозволу укладати в Україні угоди по зовнішній торгівлі та пов'язаних з нею розрахунках, страховим та іншим операціям з вітчизняними зовнішньоторговельними об'єднаннями та іншими організаціями, які мають право укладати такі угоди. Цивільна правоздатність іноземних підприємств та організацій при укладанні угод по зовнішній торгівлі та по пов'язаних з ними розрахункових та інших операціях визначається законами держави, в якій розміщені організації та підприємства. На сьогоднішній час з'явилися нові положення щодо зовнішньоекономічної діяльності, які в першу чергу закріплюють принцип зовнішньоекономічного підприємництва, а саме: вільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки всіх суб'єктів, в тому числі і іноземних; здійснювати економічну діяльність в будь-яких формах, не заборонених законом; дотримуватись порядку такої діяльності; рівність всіх суб'єктів перед законом. В ЦК ст. 567 закріплюється принцип, згідно якому, в договорах, укладених між Україною та іншою державою, обсяг дієздатності юридичної особи визначається законодавством країни, в якій ця особа створена.
№ 18. Поняття місця проживання.
Місце проживання - це місце, де особа постійно чи переважно проживає (ст. 17 ЦК). Законодавство України визначає за громадянином лише одне місце проживання. Громадянин вправі сам обирати собі місце проживання. Але, місцем проживання осіб до 15 років є місце проживання їхніх батьків, усиновителів чи опікунів (ст. 17 ЦК). Громадянин засуджений до позбавлення волі також не може самостійно обирати місце проживання. З місцем проживання закон пов'язує місце виконання зобов'язань. Якщо інше не визначене договором: 1) по зобов'язанню передачі будівлі - за місцем знаходження будівлі; 2) по грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора в момент виконання зобов'язання; 3) по всіх інших зобов'язаннях - за місцем проживання боржника, а якщо боржник є юридичною особою - за місцем її знаходження. За місцем проживання спадкодавця відкривається спадщина. Підсудність цивільних справ за загальним правилом визначається за місцем проживання відповідача. Справи, що виникають у зв'язку зі стягненням аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної смертю або тілесними ушкодженнями та деякі інші справи можуть розглядатися за місцем проживання позивача. З місцем проживання зв'язується загальне припущення (презумпція) про те, що громадянин знаходиться в місці проживання, хоча б у даний момент він знаходився в іншому місці. Значення місця проживання: 1. Для визначення місця відкриття спадщини (ст.526 ГК); 2. Для виникнення права на жилу площу; 3. Для визнання особи безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; 4. Для визначення місця виконання зобов'язань, для приватизації житла; 5. Для визначення підсудності цивільно-правових суперечок.
№ 19. Мнимі та удавані угоди.
Практиці відомі випадки, коли сторони не бажають укладати угоду і не переслідують виникнення визначених правових наслідків, хоча зовні виражають таку волю. Це так називані мнимі угоди (ч. 1 ст. 58 ГК), коли є волевиявлення, в основі якого немає реальної волі укласти угоду. Мнимі угоди мають різні цілі, у тому числі і протизаконні (наприклад, один громадянин укладає угоду з іншим, щоб захистити своє майно від опису). Мнимі угоди варто відрізняти від удаваних, тобто зроблених з метою приховання іншої угоди. Угоди, які хочуть сховати може бути як незаконним, так і правомірним. Наприклад, громадянин хоче подарувати майно іншому, але не хоче, щоб про це знали його близькі; він укладає договір купівлі-продажу, хоча грошей не одержує.
№ 20. Види договорів.
1. В залежності від підстав: односторонні (займ, дарування) та двухсторонні (у кожної з сторін є і права і обов'язки). 2. Оплатні (стороні одержують плату) та безоплатні (дарування) 3. У залежності від того з якого моменту угода вважається укладеною: реальні (однієї угоди не досить, необхідна ще і передача речі, наприклад, займ); консенсуальні (досить досягти угоди по всіх істотних умовах, наприклад, купівля-продаж); 4. Іменні (перелічені назви у ЦК - 19 штук, крім того з прийняттям відповідних законів - договір оренди, лізінг) та безіменні (рента, агентський, франчайзінг...) 4. Угоди можуть бути каузальні (угоди, у яких видно їхня підстава чи ціль, наприклад, договір закупівлі-продажу - підстава: передача майна від однієї особи до іншої) і абстрактними (підстава здійснення угоди прямо не виражена); 5. Угоди можуть бути звичайними й умовними (угоди, по яких виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків поставлено в залежність від настання чи не настання в майбутньому події, щодо якої сторонам не відомо наступить воно чи ні. Від правової мети: на відчуження майна (купівля-продаж, поставка, міна, контрактація); на передачу майна в тимчасове користування (майновий найм, оренда, лізінг); на виконання робіт (підряд на капітальне будівництво); договори на надання послуг (перевезення, доручення, схов); договори на передачу результатів творчої діяльності (авторський); інші договори (про сумісну діяльність...).
№ 21. Перевезення.
Договір перевезення вантажу - це угода сторін у силу якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж у цілості і схоронності і видати одержувачу, а друга сторона - відправник вантажу зобов'язується сплатити відповідну плату. Види договорів перевезення: 1) у залежності від транспорту: морський, річковий, авто, авіа і жд; 2) У залежності від того скільки транспортних організацій беруть участь у перевезенні: місцеві перевезення (один видтранспорту й однієї транспортної організації); прямі (перевезення, що здійснюються одним видом транспорту, але декількома транспортними організаціями); змішаний вид (якщо беруть участь кілька транспортних організацій, але по одному транспортному документі); спеціальний вид перевезення - перевезення трубопровідним транспортом (чисто умовне поняття). Консенсуальный. Державний контроль здійснює Міністерство транспорту України. Суб'єкт: відправник і перевізник. Перевізник спеціальне транспортне підприємство. Відправник будь-яке фізична особа, якій вантаж належить на праві власності. Дорговір оплатний. Двухсторонній.
№ 22. Цивільна право- та дієздатність іноземних
Loading...

 
 

Цікаве