WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінологія, як наука. - Реферат

Кримінологія, як наука. - Реферат

установок злочинців, що виявляються при порівнянні їх з відповідними характеристиками осіб із контрольних груп, які ведуть себе правомірно тривалий час.
Якщо говорити про ставлення злочинців до закону в цілому, то злочинці не займають якоїсь особливої, чітко вираженої позиції.
У злочинців найбільш створеним є такий елемент правосвідомості, як ставлення до виконання правових приписів. Досить поширеним є також переконання, що закон можна порушити в конкретній ситуації, що ставить під загрозу будь-які особисті чи групові інтереси. Тут дає про себе знати і певна ієрархія цінностей особистості.
Кримінологічно значимими є також зміст економічної свідомості особистості, релігійного та ін. виховання, тим більше в нових економічних умовах, ситуації активізації псевдорелігійних тоталітарних сект, поширення порнографії тощо.
При цьому, на думку ряду вчених, потрібно врахувати такі моменти:
По-перше, не у кожного злочинця ціннісні орієнтації, моральна та правова свідомість відрізняються від відповідних характеристик законослухняних громадян.
По-друге, більшість осіб, які вчиняли злочини навмисно, навіть неповнолітніх, досить різко відрізняються від ровесників, які стійко ведуть себеправомірно, на підставі комплексу ознак, які відображають ціннісні орієнтації, моральні та правові погляди.
По-третє, різним видам злочинної поведінки відповідають специфічні види спотвореної змістовної характеристики свідомості, хоча вони проявляються на фоні деяких загальних для різних злочинців деформацій.
Правові погляди у багатьох рецидивістів, особливо тих, хто довго знаходився у місцях позбавлення волі, бувають настільки спотворені, що останніми навіть не усвідомлюється ступінь відмінності особистих поглядів від загальноприйнятих та відображених у законах.
Як висновок, потрібно відзначити, що злочинці значною мірою відображають ті погляди, які так чи інакше поширені у суспільній та груповій психології, проявляються у суспільній свідомості. Відповідні негативні моменти свідомості створюють можливість протиправної поведінки. Але в осіб, які вчиняють злочини, така вірогідність є значно вищою, оскількивідповідні дефекти поглядів, установок, орієнтацій у їх середовищі є більш поширеними; носять більш глибокий характер, переростають у переконання; являють собою комплекс взаємопов'язаних деформованих цінностей і поглядів; суб'єкти, яким властиві такі деформації, частіше потрапляють у проблемні та конфліктні ситуації і створюють їх.
6. Класифікація злочинців. Особистість злочинця як соціальний тип.
Бородьба зі злочинністю не може орієнтуватися лише на індивідуальну неповторність кожної людини, у той же час вона повинна враховувати неоднорідність контингенту злочинців. Ця проблема вирішується шляхом класифікації злочинців, їх угрупувань та типології.
Під класифікацією розуміють систему поділу предметів або понять якої-небудь галузі на класи, види та інше за певними ознаками.
Під угрупуванням у більшості випадків розуміється певний розподіл статистичної сукспності на певні групи, категорії з використанням такого критерію, як статистична поширеність однієї чи декількох ознак.
В межах такої класифікації фактично вивчається не особистість в комплексі її характеристик, а контингенти злочинців. При цьому виявляється статистична поширеність серед них тих чи інших ознак.
Найпоширенішими є угрупування, що грунтуються на:
1) таких демографічних даних, як стать та вік. В кримінальній статистиці виділяються неповнолітні /14-15 років та 16-17 років/, особи молодого віку /18-24 роки та 25-29 років/, особи зрілого віку /30 років і старші/;
2) деяких соціально-економічних критеріях, таких як: освіта, рід занять, наявність чи відсутність постійного місця проживання, мешкання у сільській чи міській місцевості;
3) громадянстві/громадянин України, іноземець, особа без громадянства/ ;
4) стані особистості у момент вчинення злочину: сп'яніння, наркотичного збудження, у групі чи індивідуально, перебування в місцях позбавлення волі тощо;
5) характерні злочинної поведінки:навмисна чи необережна, насильницька, майнова, вперше чи повторно вчинений злочин, т. д.
Ці види угрупувань не відображають всієї її різноманітності.
'
Тема № 4.
Причини злочинності
(заняття 1)
1. Значення вивчення причин злочиності.
Вивчення злочинності, її змін, регіональних відмінностей - початковий пункт кримінологічного дослідження.
Але саме по собі виявлення фактичної картини злочинності та її розвитку не дає відповіді на питання: що ж робити?
Між етапом пізнання, оцінки злочинності та станом організації боротьби з нею обов'язковим є етап виявлення причин злочинності. Впливати необхідно у першу чергу на те, що породжує, обумовлює злочинність та її розвиток.
Не існує якої-небудь загальної причини, яка вичерпно пояснювала б походження злочинності в конкретних умовах у всій її різноманітності, як немає і єдиного обличчя злочинності "всіх часів і народів". Не можна розраховувати і на створення якого-небудь універсального "каталогу причин".
В кримінологічній літературі не водяться дані про найбільш поширені, типові обставини, що породжують злочинність. Але у різних своїх сполученнях і проявах вказані обставини можуть породжувати різні види злочинності, визначати її якісні та кількісні характеристики по-різному.
Тому потрібно завжди аналізувати конкретні умови життєдіяльності людей у різних регіонах, зміни цих умов, у тому числі ретроспективні.
При організації боротьби зі злочинністю важливою є не стільки сама по собі констатація зв'язку якої-небудь обставини зі злочинною поведінкою, скільки виявлення характеру цього зв'язку: в яких своїх конкретних проявах, у сукупності з якими іншими факторами і в яких ситуаціях та чи інша обставина породжує злочинну поведінку. Саме це дозволяє цілеспрямовано розробляти попереджувальні заходи з урахуванням конкретних умов місця та часу.
Так, давно відомим є взаємозв'язок пияцтва та злочинності. Але ж не кожний п'яниця вчиняє злочин і далеко не завжди. Тому була б наївною, наприклад, рекомендація взагалі ліквідувати пияцтво. Кримінолог з'ясовує за яких умов, у якому взаємозв'язку пияцтво визначає злочинну поведінку і де, таким чином, потрібно поставити перешкоди, які запроваджені захисту з метою зниження криміногенного потенціалу пияцтва.
Отже, необхідно вивчати не лише конкретну злочинність, але й конкретні процеси її причинності.
2. Поняття причинності в кримінології.
Діалектика визначає причинність як об'єктивний, загальний, генетичний (попереджуючий) зв'язок між явищами. Це філософська категорія для позначення моменту універсальної взаємодії предметів і явищ матеріального світу, який полягає в утворенні або породженні одними предметами і явищами (причинами) інших (наслідків).
На думку інших авторів, причинність - це один із видів зв'язку речей та
Loading...

 
 

Цікаве