WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Система права i законодавства - Контрольна робота

Система права i законодавства - Контрольна робота

у загальнiй формi закрiпленими у нормах права: їх поведiнка будується у вiдповiдностi з цими правами та обов'язками. Отже, за допомогою правовiдносин вимоги правових норм втiлюються у життя.
2)учасники правовiдносин надiляються взаємними юридичними правами та обов'язками, якщо один суб'єкт правовiдносин надiлений правом, та на iншого покладаються обов'язки.
3)правовiдносини мають свiдомо-вольовий характер. На вiдмiну вiд економiчних вiдносин, якi складаються об'єктивно, незалежно вiд волi окремого iндивiда, правовiдносини завжди мають iндивiдуально-вольовий характер. Свiдомо-вольовий змiст правовiдносин має два взаємопов'язаних аспекти. З одного боку, правовiдносини виникають на пiдставi правових норм, якi є продуктом свiдомо-вольової дiяльностi людей (правотворчих органiв). З iншого боку, учасники правовiдносин реалiзують передбаченi нормами права та обов'язки також через свої вольовi, свiдомi дiї.
4) правовiдносини гарантуються державою i охороняються у необхiдних випадках її примусовою силою. Держава створює необхiднi економiчнi, соцiальнi та iншi умови для повної реалiзацiї правових норм. Якщо ж порушується ступiнь свободи однiєї iз сторiн правовідносин, держава приймає примусовi засоби до забезпечення правовiдносин.
Правовiдносини класифiкуються за рiзними пiдставами. За галузями права вони подiляться на державно-правовi, адмiнiстративно-правовi, цивiльно-правовi, сiмейно-правовi, кримiнально-правовi та iншi галузевi правовiдносини. Залежно вiд кiлькостi суб'єктiв правових вiдносин вони подiляються на простi та складнi. Простi, що вiдбуваються лише мiж двома суб'єктами; складнi - мiж трьома i бiльше суб'єктами. Залежно вiд того, якi обов'язки покладаються на учасникiв правовiдносин, їх можна подiлити на активнi та пасивнi. У активних правовiдносинах зобов'язана сторона має здiйснити певнi активнi дiї. У пасивних правовiдносинах зобов'язана сторона має утримуватися вiд вчинення певних дiй, тому що правом встановлюються заборони на такi її дiї за певних обставин. За характером впливу правовiдносини можна подiляти на регулятивнi та охоронi. Пiд регулятивними розумiються такi правовiдносини, якi грунтуються на регулятивних нормах i завдання яких полягає у розвитку та змiцненнi суспiльних вiдносин шляхом їх безпосереднього регулювання. Пiд охоронними розумiються такi правовiдносини, якi спричиненi правопорушенням та складаються на пiдставi правоохоронних норм. За рiвнем iндивiдуалiзацiї суб'єктiв правовiдносини подiляються на: вiдноснi - в яких точно визначенi права i обов'язки всiх учасникiв як уповноважених, так i зобов'язаних; абсолютнi - в яких визначена лише одна сторона - носiй суб'єктивного права, а всi iншi визнаються зобов'язаними не заважати здiйсненню ним своїх прав. За волевиявленням сторiн правовiдносини подiляються на: договiрнi, для виникнення яких необхiдне виявлення (згода) як уповноваженої, так i зобов'язаної сторони; управлiнськi, для виникнення яких досить бажання лише уповноваженої сторони.
Структура правових вiдносин має чотири необхiдних елементи:
- суб'єкти;
- об'єкти;
- права;
- обов'язки.
1. Суб'єкти правовiдносин - це окремi iндивiди, органiзацiї, об'єднання та соцiальнi спiльностi, якi у вiдповiдностi з нормами права виступають носiями суб'єктивних юридичних прав та обов'язкiв. Це загальне положення. Але в реальному життi не усi iндивiди та органiзацiї можуть бути суб'єктами правовiдносин, що пояснюється рiзними об'єктивними чинниками: фiзiологiчними, психологiчними, економiчними. Малолiтнi дiти, душевнохворi, органiзацiї, якi припинили своє iснування, фактично не можуть приймати участь у правовiдносинах: адже якщо немає суб'єкта права, то немає суб'єкта обов'язку, немає i самого обов'язку - не можна бути зобов'язаним вiдносно нiкого.
Ступiнь участi суб'єктiв у правових вiдносинах визначається їх правоздатнiстю та дiєздатнiстю.
Правоздатнiсть - це закрiплена в законодавствi здатнiсть суб'єкта мати юридичнi права та нести юридичнi обов'язки. Вона починається з моменту народження iндивiда та припиняється разом iз смертю. Правоздатнiсть не є природною здатнiстю особи, а породжується об'єктивним правом. В нiй концентруються тi юридичнi права та обов'язки, які може мати суб'єкт, однак це ще не означає, що вiн дiйсно має їх. Щоб стати реальним учасником правовiдносин, правоздатний суб'єкт повинен бути дiєздатним.
Дiєздатнiстю називається визнана нормами об'єктивного права здатнiсть суб'єкта самостiйно своїми усвiдомленими дiями здiйснювати юридичнi права та обов'язки.
Дiєздатнiсть подiляється на загальну та спецiальну. Загальна, наприклад, має вiдношення до всiх без винятку юридичних угод, спецiальна ж розповсюджується лише на їх суворо визначений вид.
Внаслiдок iстотних причин правоздатнiсть та дiєздатнiсть не завжди збiгаються. Усi люди правоздатнi, однак не усi вони одночасно дiєздатнi. I, навпаки, усi дiєздатнi люди є правоздатними. Отже, правоздатнiсть - поняття бiльш широке, оскiльки розповсюджується на велике коло осiб. Вiдмiнностi у дiєздатностi окремих осiб закладенi вже у самiй природi людей та умовах їх життя.
Змiст та обсяг дiєздатностi залежить вiд наступних чинникiв:
1. Вiд вiку правоздатного суб'єкта. Законодавство усiх країн визначає вiк цивiльного повнолiття, по досягненню котрого особа стає дiєздатною, тобто може своїми дiями у повному обсязi набувати майнових прав та створювати для себе цивiльнi обов'язки (цивiльна дiєздатнiсть). Подiбним чином законодавчо визначається вiк полiтичного повнолiття, з досягненням якого громадянин набуває полiтичних прав та вiдповiднi обов'язки ( наприклад, має право вибирати та бути обраним до органiв державноївлади). Зрештою, в усiх країнах встановлюється вiк шлюбного повнолiття, коли людина може брати шлюб та в повному обсязi здiйснювати шлюбно-сiмейнi права та обов'язки.
В залежностi вiд вiку суб'єкта його дiєздатнiсть є повною чи обмеженою. Так, неповнолiтнi вiд п'ятнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв вправi укладати угоди тiльки за згодою батькiв, усиновителiв або пiклувальникiв.
2. На дiєздатнiсть суб'єктiв має вплив стан їх здоров'я. Якщо внаслiдок душевної хвороби або недоумства громадянин втрачає здатнiсть розумiти значення своїх дiй та керувати ними, вiн може бути визнаний судом недiєздатним. Цивiльнi права та обов'язки таких осiб здiйснюють їх опiкуни. Вiдповiдно до закону обмежується дiєздатнiсть осiб, якi зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами.
3. На дiєздатнiсть також в певнiй мiрi впливає родинний стан суб'єктiв. Це стосується перш за все шлюбно-сiмейних вiдносин. У цивiлiзованих країнах закон забороняє укладення шлюбу мiж родичами по прямiй висхiднiй i низхiднiй лiнiї, мiж повнорiдними i неповнорiдними братами й сестрами, а також мiж усиновителями i усиновленими. У рядi країн забороняється знаходження на державнiй службi у однiй i тiй же установi подружжя, якщо один iз подружжя по службi пiдпорядковується iншому.
4. Наступним чинником, що впливає на змiст дiєздатностi є законослухнянiсть суб'єктiв. Особа, яка вчинила злочин, при вiдбуттi кримiнального покарання в мiсцях, що обмежують його волю, не здатна

 
 

Цікаве

Загрузка...