WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Цивільне право України - Реферат

Цивільне право України - Реферат

змісту суб'єктивного права і суб'єктивного обов'язку, можна сказати, що вони відображають суть цивільного правовідношен-ня, обумовлюючи "життя" цивільного права, його чинність.
Залежно від характеру зв'язку між суб'єктивним правом і суб'єктивним обов'язком зобов'язана особа відіграє:
а) активну роль, тобто виконує певні дії (передає майно, сплачує Тртлш-тощо).
В більшості зобов'язальних відносин боржник - фігура активна. Скажімо, у зобов'язальних відносинах із договору підряду підрядник зобов'язується виконати роботу за завданням замовника. Інший приклад. За договором перевезення вантажу транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його одержувачу.
'Відомості Верховної Ради УРСР.- 1991.-№20.-Ст.249.
б) пасивну роль, тобто у відносинах власності зобов'язана особа повинна утримуватися від посягання на право власності, не пе~ решкоджати здійсненню власником своїх прав. Тут активною фігурою є власник. Він активно здійснює права на власні дії:
володіє, користується і розпоряджається майном. Також у авторських і винахідницьких відносинах суб'єктивні права авторів творів науки, літератури, винахідників набувають провідного і самостійного значення. Зобов'язані особи повинні не перешкоджати здійсненню авторських і винахідницьких прав.
Слід звернути увагу, що у більшості цивільно-правових відносин кожний з суб'єктів має права і несе обов'язки. Так, у цивільно-правових відносинах із договору майнового найму най-модавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування і має право вимагати від нього плати за користування майном. У свою чергу, наймач вправі вимагати від наймо-давця передачі йому майна у стані, що відповідає умовам договору і призначенню майна. Разом з тим наймач зобов'язаний користуватися майном відповідно до договору і призначення майна. Тільки в деяких цивільно-правових відносинах, що виникають із договорів, є чисті уповноважені і чисті зобов'язані особи. Наприклад, у цивільно-правовому відношенні із договору дарування обдарований має лише суб'єктивне право, а даритель - суб'єктивний обов'язок.
і §3. Види цивільно-правових відносин
Цивільно-правові відносини досить різноманітні за суб'єктним складом, змістом, підставами виникнення. Наукою і практикою розроблені певні критерії, за якими всі цивільно-правові відносини поділяються на види. Розглянемо їх.
Регулятивні і охоронні відносини. В основу розмежування зазначених видів правовідносин покладено такий критерій, як підстави виникнення.
Регулятивні відносини - це правовідносини, через які здійснюється регулювання нормальних економічних відносин (власності, товарно-грошових) і особистих немайнових відносин. Тобто за допомогою регулятивних відносин здійснюється правомірна діяльність громадян і організацій. Саме тому вони і виникають із договорів, односторонніх угод.
Наприклад, цивільно-правові відносини, що виникають з договору схову (ст.413 ЦК України). За цим договором одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно цілості. Діяльність охоронця є правомірною, корисною. Інший приклад. На підставі договору довічного утримання виникають цивільно-правові відносини, в яких одна сторона, що є непрацездатною особою (відчужу-рач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна), наприклад, будинок, а набувач зобов'язується утримувати відчужувача (ст.425 ЦК України). Тут також діяльність сторін є правомірною і взаємовигідною.
Дії спадкоємців по прийняттю спадщини є односторонніми угодами (ст.549 ЦК України), що породжують регулятивні цивільно-правові відносини, а саме - відносини власності.
Порушення правових норм і відповідного суб'єктивного права громадянина або організації є юридичними фактами, на основі яких виникає цивільно-правове відношення між правопорушником і потерпілим. Внаслідок цього правовідношення у правопорушника з'являються обов'язки, які він виконує на користь потерпілого. Зазначене правовідношення в юридичній літературі називається охоронним.' Іноді охоронні відносини визначаються як такі, що оформляють види юридичної відповідальності, застосування інших правових санкцій, тобто правовідносини, зв'язані із застосуванням засобів державного примусу.2
До них належать: цивільно-правові відносини, які виникають з факту витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння (ст. 50 Закону України "Про власність"), а також цивільно-правові відносини, що виникають на підставі таких юридичних фактів: заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав (ст.ст.440, 469 ЦК України).
Охоронні відносини є цивільно-правовою формою усунення наслідків правопорушень, поновлення нормального правового і економічного або особистого становища. Отже, охоронні відносини виникають із правопорушень, тобто порушень правових норм, суб'єктивних прав і заподіяння шкоди потерпілим.
Абсолютні, загальнорегулятивні йвідносні правовідносини. В основу їх розмежування покладено такий критерій, як коло зобов'язаних осіб і ступінь їх конкретизації. Громадяни та організації, що мають суб'єктивні права, в ряді випадків реалізують їх за рахунок власної діяльності (господарської, побутової, творчої тощо) і при цьому безпосередньо не зв'язані з діяльністю інших суб'єктів. Але це зовсім не означає, що діяльність, наприклад, власника по володінню і користуванню своїм майном не залежить від поведінки оточуючих осіб. Останні не повинні перешкоджати в Й здійсненні. Тому подібна діяльність реалізується не відокремлено, а спільно з іншими громадянами та організаці- амену ненадлежащего ответчика, привлекает надлежащего от-5етчика в качестве второго. В данном случае ответчики не объеди-юны общей обязанностью, как при соучастии.
В судебной практике нередки случаи участия и дополнительного ответчика. Так, согласно ст. 447 ГК. Украины, в случаях, когда у несовершеннолетнего в возрасте от пятнадцати до восем-[адцати лет нет имущества или заработка, достаточного для возмещения причиненного им вреда, для решения вопроса о возмещении вреда в соответствующей части в качестве дополнительных ответчиков суд привлекает его родителей (усыновителей) или топечителей.
По степени обязательности соучастие бывает обязательным и факультативным. Обязательное соучастие наступает в том случае, если характер спорного материального правоотношения таков, что вопрос о правах и обязанностях одного из субъектов невозможно разрешить без привлечения в процессе других субъек-гов этого правоотношения. Основанием соучастия и здесь является общее право или общая обязанность. Так, например, требование о выселении из квартиры не может быть разрешено без привлечения всех совершеннолетних членов семьи. Факультативное соучастие бывает тогда, когда в материально-правовом отношении нет обязательной множественности субъектов на той или иной стороне. То есть возникает процессуальная ситуация, при которой не обязательно привлекать всех субъектов правоотношения, чтобы решить вопрос о правах или обязанностях одного из 'них. Так, например, согласно ст. 90 КоБС все совершеннолетние дети обязаны содержать своих нетрудоспособных нуждающихся родителей. Однако суд может вынести решение о взыскании алиментов только по иску к тем детям, на которых как на ответчиков указали родители.
При рассмотрении дела с соучастниками судам надо обра-цлть внимание на три особенности: 1) каждый из соучастников в "гношении другой стороны выступает самостоятельно (ст. 104 (ПК); 2) при соучастии своеобразны правила представительства - каждый из соучастников может иметь своего представителя либо все они могут поручить ведение дела одному из соучастников (ст. 112 ГПК; 3) соучастники могут обжаловать судебные по-
Loading...

 
 

Цікаве