WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державне регулювання комерційної діяльності - Курсова робота

Державне регулювання комерційної діяльності - Курсова робота

merchant):
1) посередник, що вступає тимчасово в права володіння на товар, що купується їм, що він потім перепродує;
2) особа, що торгує товаром, що купує і продає товар.
Торгівля:
1) галузь господарства, вид економічної діяльності, об'єктом якого є товарообмін, купівля-продаж об'єктів, а також обслуговування покупців у процесі продажу товарів і їхньої доставки, збереження товарів і їхня підготовка до продажу;
2) комерція, купівля і продаж товарів
Господарство - сукупність природних і зроблених руками людини засобів, використовуваних людьми для створення, підтримки, поліпшення умов і засобів існування, життєзабезпечення.
Бізнес (від англ. business - справа, підприємництво) - ініціативна економічна діяльність, здійснювана за рахунок власних чи позикових засобів на свій ризик і під свою відповідальність, що ставить головними цілями одержання прибутку і розвиток власної справи .
Комерційна діяльність - підприємницька діяльність у сфері торгівлі, посередництва, товарно-грошових і чисто фінансових операціях. Комерційна діяльність ширше поняття торгова діяльність і містить у собі економічний зміст відносин товаровиробництва, товарообміну, регульованого в законодавчому порядку.
Підприємництво - активна, ініціативна форма діяльності окремих громадян, груп, підприємство з виробництва і реалізації товарів, послуг, у яких випробується найбільш гостра потреба. Підприємництво спрямоване в основному на одержання прибутку, але може ставити перед собою й інші мети. Підприємництво виявляється в здійсненні окремих угод у плині нетривалого часу.
Торгова угода - всі угоди зв'язані з обміном товарами в матеріально-речовинній формі і надання послуг. Сторони є особливою категорією підприємців, іменованих комерсантами .
Комерсант - це особа, що займається приватною торгівлею комерцією, тобто діяльністю, спрямованої на одержання прибутку. комерсант є учасником господарського обороту, у такий спосіб як комерсанта розглядається особа, що здійснює підприємницьку діяльність на професійній основі і тим самим підприємство, що забезпечує, (фірму) комерційним успіхом.
Підприємницька діяльність - ініціативна, самостійна діяльність громадян і їхніх об'єднань спрямована на одержання прибутку .
На основі вищенаведених визначень з довідкових видань можна чітко визначити грані розходження між взаємозалежними поняттями - комерційною, підприємницькою, господарською і торговою діяльністю.
Для більш наочного відображення побудуємо графік.
?
З графіка видно, що комерційна діяльність абсолютно ідентична підприємницької діяльності. Закономірно виникає питання: "Чому ж виникає плутанина при віднесенні якої-небудь господарської діяльності з метою одержання прибутку до підприємницької чи комерційної діяльності?". Відповідь проста - розходження в розумінні цих термінів виникли через те, що в країнах Європи, Північної Америки, особа, що займається одержанням прибутку від господарської діяльності називається комерсантом, звідси і діяльність якої він займається, називається комерційною діяльністю.
У країнах СНД у силу місцевої специфіки, на яку вплинула ідеологія, що панувала в СРСР, виникло інше визначення особи яка займається одержанням прибутку з господарської діяльності. Ця особа називається підприємцем, і діяльність по одержанню прибутку з господарської діяльності стала називатися підприємницької діяльність.
Отже, комерсант і підприємець займаються тим самим видом діяльності, звідси видно, що діяльність, якої вони займаються, хоч і має різне визначення, але абсолютно ідентична.
ГЛАВА II. ОБ'ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ.
Одним з найважливіших політичних і економічних завдань Української держави є підтримка та розвиток підприємництва. У сучасних умовах з урахуванням попереднього власного досвіду, а також досвіду економічно розвинених країн, Україна вступає в ринкову економіку. Соціальне орієнтоване ринкове господарство з його економічною свободою, багатоманітністю форм власності, підприємництвом, конкуренцією, соціальним партнерством і суспіль-ним спрямуванням визначаються як конституційна основа економічної системи України.
Практика сучасних розвинених держав показує, що державне регулювання комерції здійснюється безпосередньо через соціально-економічне прогнозуван-ня, розробку державних програм, визначення пріоритетних напрямів і галузей розвитку народного господарства, через формування інвестиційної, податкової та кредитної політики. У подальшому це регулювання забезпечується через реалізацію антимонопольної політики і розвиток конкуренції, державну стандартизацію, метрологію і сертифікацію, систему оподаткування та інші форми регулюючого впливу держави .
Отже, не дивлячись на те, що з переходом до ринкової економіки суттєво змінюється характер, зміст і межі економічної діяльності держави, державне ре-гулювання економічними процесами та відносинами не зникає, а навпаки, вдос-коналюється. Тобто держава бажає надати переходу до ринку конструктивного і творчого характеру, поклавши кінець хаосу, що мав місце на першому етапі реформування економіки України.
Втручання держави у ринкові відносини має різноманітні форми і цей про-цес, на мою думку, є об'єктивним.
По-перше, людство дійшло до такої межі, коли воно своєю діяльністю ста-вить під загрозу саме існування людини. Нестримна експлуатація природних ре-сурсів може призвести людство до безодні. Тому держава зобов'язана передба-чити і приборкати цей процес. Контроль за використанням природних ресурсів під силу тільки державі.
По-друге, держава змушена здійснювати економічне прогнозування з ме-тою уникнення дисбалансу в економічних відносинах. Від економіки прямо залежить міцність самої держави та її політичної влади.
По-третє, виступаючи як надійний соціальний гарант, держава через свої економічні можливості зобов'язана потурбуватися про найменш захищені верстви населення (інвалідів, пенсіонерів тощо), тобто частину виробленого підприємцями продукту вона має перерозподілити серед найбідніших, щоб за-побігти політичному вибуху.
По-четверте, підприємницька діяльність все більше використовує най-складніші технології, а тому навіть незначні відхилення від правил експлуатації можуть нанести невиправної шкоди суспільству і держава зобов'язана взяти під жорсткий контроль такі сфери виробництва.
По-п'яте, участь у світовому перерозподілі праці змушує державу не тільки прогнозувати свою економічну політику, а й вводити економічні санкції, заборону на експорт, ліцензії, державне мито тощо.
По-шосте, з кожним роком зростають загальносвітові обсяги бізнесу, що ще гостріше викликає потребу його легітимності та впорядкованості.
Визначення "правил гри" на ринку, забезпечення досягнень суспільних ре-зультатів (економічне зростання, зниженняінфляційних процесів і рівня безробіття тощо) є головною функцією держави. Характер відносин між державою і підприємством має визначатися як партнерський. У зарубіжній науковій літературі найбільш
Loading...

 
 

Цікаве