WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Права націй - Курсова робота

Права націй - Курсова робота

ніде. Ці аули володіють найважливішою конституційною ознакою нації. Чи мають вони право на самовизначення? Якщо так, то ми можна зайти дуже далеко [11, 113].
Якщо вирішити, що первинними є права людини, то в них розчиняються права націй: право на самовизначення, свою державу, розвиток мови і культури. Якщо ж вирішити, що первинними є права народів, то неминуче прийдемо до визначеної дискримінації.
Треба вважатися з обома цими реальностями, кожна з який має право на існування і розвиток. Вирішуючи питання самовизначення націй і народностей, варто не забувати про права людини. А ратуючи за права людини, потрібно ясно і чітко представляти, що є така реальність, як нації.
Невелике технічне уточнення. Післявоєнні міжнародно-правові документи писалися для країн третього світу, де часто важко зрозуміти, що таке нація. Тому в цих документах терміна "права нації" немає. Там мова йде про право народів на самовизначення, а поняття "права нації" ми тут ввели самі і самі повинні визначити, який зміст у нього вкладаємо.
Якщо дорівняти права нації до прав групи, партії чи навіть колективу, то це теж, що і розмовляти зі співрозмовником на різних мовах. Нація - це зовсім інше. Нація - це історично сформована маса людей, що мають загальну мову,територію. Нація - це російська нація, українська, грузинська і т.д. Право нації на самовизначення - це ж елементарне правове поняття, як можна його ототожнювати з правами колективу.
2.2 Права корінних народів
У результаті розпаду СРСР основна вага рішення проблем міжнаціональних відносин перемістилася в рамки колишніх союзних республік СРСР - нині незалежних держав.
Хоча ці держави як правонаступники колишнього СРСР і, отже, учасники багатьох міжнародних угод по правах людини повинні керуватися засадами і нормами цих міжнародних угод у процесі створення своїх національних законів, ці процеси проходять важко й у багатьох відносинах у явному протиріччі з принципами і нормами сучасного загальновизнаного міжнародного права. Це протиріччя чітко виявляється в законах про громадянство деяких колишніх союзних республік СРСР, на основі яких люди були поділені на різні категорії з різними правами й обов'язками. Одним з "правомірних" основ такого поділу громадян використовується доктрина так називаного "переважного права титульних націй" над іншою частиною "не титульного" населення країни [12, 44].
Поряд з цим у багатьох колишніх союзних республіках намітилася інша, не менш суперечлива тенденція. Багато народів автономних і неавтономних утворень у цих колишніх союзних республіках, посилаючись на своє "корінне" походження на відповідних територіях, претендують на переважне право стосовно іншої частини населення даної території, у тому числі у відношенні представників так званою "титульної нації" цих колишніх союзних республік.
У цих умовах, якщо "корінні" народи автономних утворень розглядають "титульні" нації як колонізаторів і причину всіх їхніх нещасть" то, у свою чергу, "титульні" нації оцінюють політику "корінних" народів як політику сепаратизму і погрозу територіальної цілісності союзних республік колишнього СРСР.
Із самого початку необхідно підкреслити, що поняття "титульна" нація не визначена ні в правовому, ні в доктринальному порядку. Разом з тим воно використовується у відношенні тих націй, назви яких визначили назви колишніх союзних республік СРСР.
Таким чином, зміст поняття "титульна" нація тотожне поняттю "корінного" народу в межах усієї території республік колишнього СРСР.
До міжнародних угод, що визначають правовий статус корінних народів, насамперед відносяться Конвенція МОТ "Про захист і інтеграцію корінного й іншого населення, що веде племінний і напівплемінний спосіб життя в незалежних країнах", Конвенція 1959 р. № 107. на основі якої в 1989 р. була прийнята Конвенція "Про корінні і племінні народи в незалежних країнах". Крім названих Конвенцій МОТ, у рамках ООН Підкомісією по попередженню дискримінації і захисту меншостей був розроблений проект Декларації прав корінних народів [13, 86].
На підставі приведених документів можна виділити наступні основні елементи визначення "корінний народ":
- корінні народи є нащадками людей, що населяли яку-небудь область до прибуття туди іншого населення;
- не домінуюче їхнє положення в суспільстві;
- їх культурні й інші відмінності від іншої частини населення;
- їхня свідомість належності до корінного народу;
Зі змісту перерахованих міжнародних документів, а також рекомендацій міжнародних неурядових організацій корінних народів (зокрема, Всесвітньої ради корінного населення) вимальовуються наступні права корінних народів, що складають основу їхнього правового статусу:
- право на повне і дійсне користування основними правами і свободами людини;
- право на свободу і рівність з іншими людьми в суспільстві без якої-небудь дискримінації;
- право на захист і заохочення їх культурних та інших особливостей;
- колективне право на існування як окремого народу, а також їхній захист від геноциду;
- право на розвиток і заохочення їхньої рідної мови, та на усі форми освіти;
- право на визначені форми, структури і повноваження своїх інститутів;
- колективне право на автономне керування їхніми місцевими справами;
- незаконність виселення корінних народів із займаних ними земель;
- право визначати власні пріоритети в розвитку їхнього життя, інститутів і землі, на якій вони живуть традиційно;
- право брати участь у формуванні і здійсненні планів і програм для їх національного і регіонального розвитку;
- поліпшення умов життя, праці і рівня охорони здоров'я й утворення корінних народів повинне бути пріоритетним у платі економічного розвитку регіону;
- національне законодавство повинне враховувати традиції і звичаї корінних народів;
- право на збереження їхньої землі, навколишнього середовища, традиційних економічних структур, способу життя;
- право на збереження, керування, використання природних ресурсів;
- право вимагати, щоб державні органи в обов'язковому порядку консультувалися з ними в справах внутрішнього і міжнародного співробітництва по здійсненню проектів, особливо по освоєнню природних ресурсів, щоб ці проекти не нанесли економічний і екологічний збиток навколишньому середовищу корінних народів і таке інше [14, 74].
У цілому існуючі міжнародні договірні норми враховують специфіку корінних народів тих країн, на території яких прибульці з'явилися 1-2 століття тому назад, і даний факт не викликає сумніву.
Тому механічне застосування міжнародно-правових норм на території колишнього СРСР у даний час не тільки не науково, але і небезпечно, тому що наш регіон відрізняється
Loading...

 
 

Цікаве