WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Необережність як форма вини - Дипломна робота

Необережність як форма вини - Дипломна робота

виходячи з загальних закономірностей причин та наслідків та окремих матеріалів судової практики - ми можемо побачити, що кількість необережнихзлочинів (враховуючи також і їх латентність) ніяким чином не зменшується (хоча по відношенню до загальної сукупності злочинів їх кількість і не здається загрозливою).
Визначення кількості необережних злочинів в загальній злочинності являє собою нелегку задачу за рядом причин. Діючі форми статистичної звітності, нажаль, не містять групування за формою вини. Деякі склади злочинів передбачають як умисел, так і необережність, тому навіть кваліфікація злочину не завжди може вказати на форму вини. До цього слід додати, що багато необережних злочинів характеризуються високим рівнем латентності.
Окремо необережній злочинності також не присвячено жодної постанови Пленуму Верховного Суду України (надалі - ВСУ), що також утруднювало написання роботи. Те ж, що міститься в постановах ВСУ з окремих питань і стосується необережної злочинності, на думку автора явно недостатньо.
Мета дослідження - встановлення сутності, змісту, особливостей необережності як форми вини, особливостей трактування її вітчизняним законодавством, кваліфікації злочинів скоєних з необережності. Автор даної роботи ставить собі за мету детально вивчити та викласти теоретичні проблеми пов'язані з необережністю, як формою вини у злочинах; зробити аналіз найбільш розповсюджених типів та видів необережних злочинів, охарактеризувати їх та дослідити проблеми їх кваліфікації, тим самим роблячи спробу компенсувати, в деякій мірі, недостатність розробки цієї проблематики.
Ступінь наукової розробки. На даному етапі держава, на нашу думку, не приділяє достатньої уваги проблемі необережної злочинності. В умовах економічної, соціальної та політичної нестабільності, появи різного виду
нехарактерних для України негативних явищ, різкого зростанням умисних злочинів, корупції організованої злочинності, тобто під впливом сукупності істотних об'єктивних причин, держава, в принципі і не в змозі приділяти цій проблемі достатньої уваги. Дивує також те, що в сучасних умовах проблема необережної злочинності практично зовсім не розробляється вченими та юристами-практиками. Так, за останні 15 років в Україні не вийшло жодної монографії присвяченої цьому питанню, а за роки незалежності - жодної наукової статті в загальноукраїнських виданнях.
З наукових робіт використаних автором слід особливо виділити монографію П.С. Дагеля "Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы." , яка є фундаментальною роботою, що детально розкриває дану проблематику. Однак, досить суттєвий недолік монографії С.П. Дагеля, як і монографії В.Є. Квашиса "Научно-технический прогресс и ответственность за неосторожность" , що також використовувалась при написанні даної роботи, та й усіх інших радянських видань, в тому, що усі вони написані ще до того, як в наше життя ввійшли перетворення економічного, політичного, ідеологічного змісту, змінилось трактування законодавства, його зміст, була прийнята Конституція України, що суттєво змінила основи життя суспільства та правову систему держави, та ряд інших об'єктивних причин. Однак ці посібники і зараз залишаються основоположними та актуальними стосовно даної тематики хоча б в силу відсутності посібників, присвячених необережній злочинності, виданих в наш час.
В процесі написання даної роботи автор також використовував велику кількість інших підручників, монографій, статей.
Структура роботи. Дана робота складається з вступу, 4 розділів та висновків. Робота містить такі розділи:
1) Поняття необережності як форми вини. Теорія змішаної форми вини.
2) Злочинна самовпевненість. Інтелектуальний і вольовий момент.
3) Злочинна недбалість та її критерії. Казус.
4) Класифікація необережних злочинів. Особливості їх криміналізації.
Закон, говорячи про належну, можливу або заборонену діяльність, вносить певні обмеження в поведінку членів суспільства, надає їм не тільки права, але і покладає на них певні обов'язки. До таких обов'язків відноситься і обов'язок дотримуватися встановлених у суспільстві і охоронюваних законом правил безпеки та норм обережності.
I. Поняття необережності, як форми вини.
В частині 1 статті 7 Кримінального кодексу України (надалі - КК) вказано:
"Злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок."
Щоб сказати, що людина скоїла злочин і повинна бути за нього покарана, необхідно встановити, що вона здійснила це діяння винно, тобто діяла умисно чи необережно.
Стаття 3 КК визначає, що кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винувата у вчиненні злочину, тобто така, що навмисно або з необережності скоїла діяння, визначене кримінальним законом як суспільно небезпечне. Із цього витікає, що однією з необхідних ознак злочину є винність особи, яка вчинила його.
Вина полягає у психологічному відношенні суб'єкта до суспільно небезпечного діяння і його наслідків у формі умислу чи необережності. Без вини немає злочину, а відтак, і кримінальної відповідальності. Тому якщо суспільно небезпечне діяння буде вчинено, але невинно, воно не може бути визнано злочином (Наприклад, психічно хвора неосудна особа позбавляє життя іншу особу).
З метою глибокого дослідження злочину, правильного формування його ознак в науці кримінального права прийнято розрізняти структуру злочину, яка складається з чотирьох елементів, а саме: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона злочину.
Суб'єктивна сторона злочину - це внутрішня сторона діяння, тобто психічне відношення особи до скоєння суспільно небезпечного діяння і його наслідків. До суб'єктивної сторони входять також мотив і мета скоєння злочину.
Основний зміст суб'єктивної сторони будь-якого злочину складає вина. Діє принцип: без вини немає відповідальності.
Вина - це психічне відношення осудної особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і його наслідку, виражене у формах умислу чи необережності. Таке відношення складається із усвідомлення винним суспільно небезпечного характеру своїх дій і передбачення можливих наслідків (інтелектуальний момент вини), а також із відношення до своїх дій (бездіяльності) і їхніх наслідків: бажання, щоб ці наслідки настали, байдужого або легковажного до них ставлення (вольовий момент вини).
Залежно від інтелектуального і вольового моментів розмежовують дві форми вини: умисел і необережність.
Терміни "умисний та необережний злочини" законодавчо
Loading...

 
 

Цікаве