WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Значення об’єктивної сторони злочину для його кваліфікації - Реферат

Значення об’єктивної сторони злочину для його кваліфікації - Реферат

злочинний результат. У ряді складів злочинів місце їх вчинення є обов'язковою ознакою, Наприклад, місцем вчинення злочину, передбаченого ст. 163, є континентальний шельф України, ст. 204 - море.
Час вчинення злочину як ознака складу злочину - це визначений тимчасовий період, протягом якого може бути зроблений злочин. Час є обов'язковою ознакою складу конкретного злочину в тих випадках, коли його зазначено в законі як ту чи іншу частину року, місяця, тижня або доби. Наприклад, заборонений час як ознака складу злочину, передбаченого ст. 161 (Незаконне полювання).
Обстановка вчинення злочину - це сукупність передбачених законом зовнішніх обставин, що характеризуються прилюдністю (публічністю) певних подій.
Прилюдність або наявність подій як компоненти обстановки іноді безпосередньо зазначаються в законі. Так у ст. 189 ідеться про прилюдну образу представника влади або громадськості, який охороняє громадський порядок.
Знаряддя і засоби вчинення злочину - це ті знаряддя і пристосування, за допомогою яких був зроблений злочин. Використання злочинцем тих або інших засобів також може істотно впливати на ступінь суспільної небезпеки діяння. У тих випадках, коли відповідні засоби і знаряддя підвищують його суспільну небезпеку, вони включаються законодавцем у число ознак об'єктивної сторони складу злочину.
Під способом учинення злочину розуміються ті прийоми і методи, що використовував злочинець для вчинення злочину.
Своєрідним поєднанням місця, часу та обстановки є ситуація вчинення злочину. Наприклад, поняття " бою" означає не лише певний проміжок часу, а й наявність подій, що мають соціальне значення. Так само не охоплюються терміном "місце вчинення злочину" такі ситуації, як "поле бою", "район воєнних дій" тощо).
У тих випадках, коли місце, час, обстановка, засоби і знаряддя, а також засіб учинення злочину не є ознаками об'єктивної сторони складу злочину, вони, як було відзначено, не байдужі для кримінальної відповідальності, тому що можуть враховуватися як зм'якшуючі або обтяжуючі відповідальність обставини при призначенні покарання або мати важливе доказове значення по кримінальній справі.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
За Конституцією Україна єсуверена і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (ст.1). Але це тільки загальні конституційні засади, а насправді таку державу необхідно ще розбудовувати і наближатися до її принципів та ідеалів. Поки що цього не вдалося досягти жодній цивілізованій високодемократичній, розвинутій державі, оскільки і у цих державах є злочинність, порушення прав людини, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, несправедливість, жорстокість, наркоманія та інші негативні явища.1
Поняття справедливості ніколи не було однозначним. У жодній країні , ні у які епохи не був створений суспільний устрій, що сприймався би як справедливий абсолютно всіма громадянами. За своєю природою держава більшою чи меншою мірою відображає інтереси переважно приватновласницьких пануючих класів і верств, обмежуючи більшою чи меншою мірою інтереси переважної більшості населення. У самій ідеології держави закладена суперечність, яка породжує соціальну нерівність, з якою певна частина громадян не бажає миритися, і яка є глибиною першопричиною злочинності.
Кримінальне право України визнає злочином не самі по собі ідеї або думки людини, реалізація яких становить небезпеку для особистості, суспільства або держави, а лише суспільно небезпечне діяння, що порушує кримінально правові норми. При розслідуванні або судовому розгляді кримінальної справи в першу чергу встановлюється об'єктивна сторона злочину і тільки на її основі суб'єктивна. Без ознак об'єктивної сторони не виникає самого питання про суб'єктивну сторону злочини. У такий спосіб створюється серйозна гарантія дотримання законності при відправленні правосуддя по кримінальних справах.
Про соціальну природу протиправного поводження. Головне в цьому поводженні - те, що воно суперечить існуючим суспільним відносинам, заподіює або здатне заподіювати шкоду правам і інтересам громадян, колективів і товариства в цілому, перешкоджає поступальному розвитку суспільства. Злочини розрізняють по своїй спрямованості, по можливості настання шкідливих наслідків і їхньої ваги, по характеру їхніх мотивів, по цілям правопорушень. Незважаючи на всі ці розходження, злочини складають одну групу явищ у соціальному і правовому відношеннях, тому що мають єдину сутність і подібні юридичні ознаки.
Вітчизняна наука вивчає правові явища в соціально-історичному аспекті, підкреслюючи, що злочинність - це масове, історично мінливе, соціальне явище , що має кримінально-правовий характер , класового суспільства, що складається з усієї сукупності злочинів, що чиняться у відповідній державі у визначений період часу" .2
У своїй принциповій основі це положення ставиться і до інших видів правопорушень.
На відміну від правомірних дій, що можуть бути прямо передбачені нормами права, а можуть і випливати в загальній формі з "духу закону", протиправні дії повинні бути чітко сформульовані чинними правовими нормами. З цього погляду правопорушення можна говорити лише в рамках і з поліції закону, що визначає поняття й ознаки цивільного, адміністративного або іншого правопорушення, а нерідко й встановлюючого точний перелік протиправних діянь. Такого роду "формалізм" противоправності забезпечує ясність і єдність вимог, запропонованих до всіх громадян і організацій.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кримінальний кодекс України.
2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: Спеціальний випуск. , К: "Юрінком", НВФ "Агуст", 1994.
3. За редакцією професора Матишевського П.С., доцентів АндрушкаП.П, Шапченка С.Д. Кримінальне право України.Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів.-Київ: Юрінком Інтер, 1999.
4. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник.-2-ге вид., перрероб. і доп.-Київ:Либідь, 1999.
5. Кузнецова Н.Ф.,Злочин та злочинність, М.,1976.
6. За ред.акад. АПрН Украхни, док.юр.наук проф. Копєйчикова В.В. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник.- К.: Юрінком Інтер, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве